У Чернівцях може з'явитися пам'ятний знак поетесі Зельмі Меербаум-Айзінґер. Його встановлять на ділянці біля будинку №29 по вул. Шолом-Алейхема.

Відповідний проєкт рішення, представлений для розгляду виконкомом, опублікований на сайті міськради, пише molbuk.ua



Про встановлення знаку подав клопотання професор ЧНУ Петро Рихло. Науковець хоче таким чином вшанувати поетесу Зельму Меербаум-Айзінґер за значний внесок у розвиток світової культури.

Виготовлення та встановлення пам’ятного знаку буде здійснюватися за кошти Міністерства закордонних справ Німеччини у рамках проєкту "Буковинсько-галицький літературний маршрут" (автори проєкту Гельґа фон Льовеніх та Петро Рихло).

Балансоутримувачем пам’ятного знаку буде департамент інфраструктури і благоустрою міської ради.

Що відомо про Зельму Меербаум-Айзінґер:



Зельма Меербаум-Айзінґер (нар. 5 лютого 1924, Чернівці — пом. 16 грудня 1942, в с. Михайлівка, (Трансністрія)) — німецькомовна поетеса Буковини.

Зельма була кузиною всесвітньо відомого німецькомовного поета Пауля Целана (обоє мали спільного прадіда по материнській лінії).

Вона народилася 5 лютого 1924 року в Чернівцях в бідній єврейській родині, помешкання якої знаходилось на околиці міста і складалося з єдиної кімнатки та маленької кухні, без електричного освітлення, води й каналізації.

Її батько Макс Меербаум, який походив з буковинського села й під час Першої світової війни воював за цісаря в австро-угорському війську, невдовзі осів у Чернівцях, де орендував маленьку галантерейну крамничку. Після його ранньої смерті від туберкульозу в 1926 році мати Зельми Фріда вийшла заміж за Лео Айзінґера, чим пояснюється подвійне прізвище поетеси.

Зельма навчалася в єврейській гімназії Чернівців, була дуже товариською, багато читала, захоплювалася танцями й спортом, любила вилазки на природу. Завжди жвава, весела, вона немовби випромінювала радість життя.

Після окупації Чернівців німецькими військами влітку 1941 року її разом із батьками було загнано в чернівецьке ґетто, а згодом депортовано в "трудовий" табір у Трансністрії, звідки нікому з них вже не судилося повернутися.

Зельма померла 16 грудня 1942 року в селі Михайлівка від висипного тифу й голодного виснаження.

Творчість

Увесь літературний доробок Зельми — це невеличкий альбом з віршами, написаними олівцем, на обкладинці якого був зображений букет квітів. В день депортації вона ще встигла вручити його комусь із знайомих із проханням передати його "своєму коханому Лейзеру Фіхману".

Але оскільки Лейзер поклав собі за мету будь-що дістатися Палестини, то невдовзі він довірив ці вірші Зельминій подрузі Ельзі Шехтер, усвідомлюючи, що здійснення його наміру пов'язане з великим ризиком і по дорозі вірші могли б загубитися.

Коли ж інша шкільна подруга Зельми — Рене Абрамович — наважилася після війни емігрувати до Ізраїлю, то вона взяла з собою й альбом Зельми, який потім багато років зберігала в сейфі одного ізраїльського банку, перш ніж ними зацікавився їхній колишній класний наставник, гімназіальний професор Герш Сеґал, який в 1976 році опублікував невеликим накладом ці поезії власним коштом під назвою "Квітковий збір" (нім. Blütenlese).

Згодом це видання потрапило до рук німецького публіциста й літературознавця Юрґена Зерке, який був глибоко вражений обдаруванням юної поетеси і в 1980 році видав її вірші під заголовком "Я тугою огорнута: Поезії єврейської дівчинки до свого друга" (нім. Ich bin in Sehnsucht eingehüllt: Gedichte eines jüdischen Mädchens an seinen Freund) у гамбурзькому видавництві "Hoffmann und Campe" разом зі своїм есе "Історія одного відкриття". За короткий час книга стала літературною сенсацією.



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |