Тетяну і Сергія зустріла під час святкування Дня міста на вулиці Кобилянської. Наречена була у білій весільній сукні, фаті, з букетом троянд, наречений – у військовій формі.
"Не відходила від мене у госпіталі"
Тетяна навчається в магістратурі на еколога в Чернівецькому національному університеті. Сергій – військовий, родом із Харківщини, йдеться у публікації "МБ".
– Історія нашого кохання незвичайна. Дуже швидко все закрутилося. Три місяці знайомства – і вже весілля, – сміється наречена. – Ми познайомилися у соцмережі наприкінці червня. Зараз так робить більшість молодих людей. Щодня листувалися, надсилали одне одному фото та відео, телефонували. Я дуже хвилювалася за Сергія, щоранку чекала звісточки. Коли отримувала повідомлення, полегшено зітхала: "Живий, слава Богу".
Ще у 2019 році Сергій уклав контракт на проходження військової служби в Збройних силах України. Останнім часом воював у Запорізькій області, де отримав контузію. Лікувався у госпіталі в Хмельницькому. Почувши про це, Тетяна одразу поїхала навідати його.
– Тоді ми вперше побачилися. І я закохалася в Сергія з першого погляду. Він був саме таким, як я уявляла собі майбутнього чоловіка, – запевнила наречена.
– Коли я побачив Таню, то зрозумів, що саме таку дівчину шукав. Вродлива, розумна, добра, турботлива. Не відходила від мене ні на хвилину, поки я лежав у госпіталі. Це дуже важливо, особливо для військового, – Сергій ніжно обіймає дружину. – Вона стала моїм першим справжнім коханням. Сподіваюся, на все життя.
Сергій розмовляє літературною українською мовою. "Це моя рідна мова, – каже. – Наша сім’я українська. Я ходив в українську школу. Вдома ми теж завжди розмовляємо українською".
"Мріємо, щоби закінчилася війна"
Після госпіталю закохані вже не розлучалися і поїхали разом до Тетяни в Чернівці. Потім – на Закарпаття, де знаходилася частина Сергія.
– Там я зробив пропозицію Тетянці, бо зрозумів, що не можу без неї жити. До того ж зараз війна, усе вимірюється не днями і навіть не годинами, – смутніє наречений. – Усе відбулося дуже просто, без романтики. Сказав їй: "Виходь за мене заміж".
– Я, довго не роздумуючи, відповіла: "Так". Бо зрозуміла, що хочу прожити з ним усе життя, щоби Сергій став батьком моїх дітей, – зізналася Тетяна. – Поруч із ним почуваюся принцесою. Він такий лагідний, готовий виконати будь-яке моє бажання. Справжній чоловік, за спиною якого можна заховатися, який захистить.
Сергій познайомив Таню з батьками. Вона їм теж дуже сподобалася. Дивлячись на неї, тато сказав, що в них будуть гарні внуки.
– Коли ми повідомили моїй мамі, що хочемо одружитися, вона була в шоку, що все так швидко у нас. Одразу почала шукати ресторан, машину. Організувала все буквально за два дні, – усміхається Тетяна. – Обрали для одруження восьме жовтня, бо це день мого рідного міста. Мама сказала, що вісімка – щаслива цифра, бо означає нескінченність. Сподіваємося, що наше спільне життя буде таким же щасливим і нескінченним. На весілля приїхали батьки Сергія з Харківщини.
Незабаром військовий знову повернеться на фронт. "Він воюватиме, а я буду чекати на нього, – Тетяна дивиться закохано на чоловіка. – Якщо випаде така можливість, то будемо приїжджати одне до одного. Ще не вирішили, де будемо жити. Зрештою, для нас це не має значення. Головне – бути разом і ніколи не розлучатися. Мріємо, щоби закінчилася ця війна, настала перемога. І щоби наші діти росли під мирним українським небом".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
