RSS logo rss  |  Вхід: Вхід в Молодий Буковинець
Головна | Історія успіху | Історія успіху Допомога захисникам | Медична допомога для переселенців | Він+Вона | ПРО ЧЕРНІВЦІ | Афіша | Підпишись Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів Приєднуйся до читачів
  Новини: Чернівців | України | Світу | » Політика | » Економіка | » Культура | » Спорт | » Здоров'я | » Кримінал | » Життя | » Фото | » Відео | » Новини читачів |


Президент Професіональної волейбольної Ліги України Володимир Дубинський розповів кореспонденту molbuk.ua про прийдешній сезон в українському волейболі, як вдалося організувати чемпіонат України в умовах війни, про допомогу національним збірним, а також про підсумки передсезонного турніру “Прометей Опен 2022”.



— Сьогодні закінчився шестиденний турнір “Прометей Опен 2022”, у волейбольній спільноті його охрестили як неофіційний старт чемпіонату України з волейболу. Які ваші враження?

— Це справді і є початок чемпіонату України з волейболу серед команд Суперліги. Турнір щорічний, але цього року він відрізняється тим, що розпочався за умов російської агресії. Ми дуже важко і довго йшли до вирішення та розуміння, як організувати, як проводити.

У рамках підготовки чемпіонату було проведено турнір "Прометей Опен", ми побачили готовність клубів, багато хто вже більше місяця готується до відкриття. Запросили 4 жіночих та 4 чоловічі команди для того, щоб умовно імітувати, як це може виглядати в регулярному чемпіонаті, коли 8 команд мають зібратися в одному місці, в одному місті та змагатися.

І я дуже задоволений і результатами, і якістю ігор, що продемонстрували учасники. А головне тим, що наші гравці, які поїхали за кордон, вже повернулися. Вірю в Україну, в український волейбол, і це був досить якісний турнір.

Велике дякую всім президентам клубів, президенту Федерації волейболу України. Здобули колосальну підтримку від Міністерства спорту та особисто Вадима Гутцайта, Адміністрація Президента. Це була грандіозна підготовка, буквально кілька місяців, і врешті-решт нам вдалося підготуватися. Вже зараз я сміливо можу сказати, що чемпіонат України з волейболу відбудеться, старт призначено на 22 вересня.

— Склалося враження, що цей турнір був не тільки для спортсменів, а взагалі для всіх причетних до проведення чемпіонату України з волейболу. Це справді так?

— Так звичайно! Справа в тому, що незважаючи на військові дії та на складну ситуацію в країні, нам вдалося знайти зал, і ми вдячні Чернівцям. Власник цієї зали максимально надав усі необхідні умови. Ми раді, що місцева влада, і мер міста та голова Чернівецької області все підтримали. Надають максимальну підтримку.

Як і очікувалося, що вся країна, як і ми згуртувалися як у боротьбі з ворогом, так і в бажанні показати їм, що не вдасться вбити спорт у країні. Завдяки цій всій підтримці місцевої влади та центральної влади, Міністерства молоді та спорту нам вдалося провести турнір.

З'явилася нова система відеоповторів, нова зала, нове покриття, нове звукове забезпечення. І найбільша проблема, яку ми бачили, ми мали відпрацювати – приїзд одночасно 8 команд, відіграти разом ці 5-6 днів. Подивитися, як це буде у процесі регулярного чемпіонату.
Це було одним із найважливіших завдань. Ми побачили багато помилок, недоробок, які нам вдавалося усувати під час турніру і сьогодні можемо сміливо заявити, що ми на 100 відсотків готові до проведення повноцінного чемпіонату України, який пройде з 22 вересня до 1 травня.

Думаю, що деякі види спорту та Федерації готові були до такого революційного процесу під час воєнних дій. І ми повністю готові, і саме відпрацьовували всі ці дрібниці, зауваження. Виконана грандіозна робота. Десятки людей були задіяні в цьому, і я радий, що все виходить.

Думаю, що деякі види спорту та Федерації готові були до такого революційного процесу під час воєнних дій. І ми повністю готові, і саме відпрацьовували всі ці дрібниці, зауваження. Виконана грандіозна робота. Десятки людей були задіяні в цьому, і я радий, що все виходить.

— Тобто ви задоволені повністю всім?

— Все одно є шороховатості, але ми повністю задоволені тією якістю, яку нам вдалося досягти. І ми бачимо сьогодні сучасну залу та сучасні умови для проведення чемпіонату. Але ще більше я щасливий відношенню місцевої влади — міської, обласної та допомоги всіх, хто був причетний.

До кого б ми не зверталися, ми отримували колосальну підтримку, і це сьогодні є найбільшим успіхом усього українського волейболу: від Федерації до останнього гравця.

— Вас багато хто знав у спортивній спільноті як президента баскетбольного клубу “Прометей”, а як ви опинилися у волейболі?

— Це хибна думка. Якось у мене відбулася зустріч із нашою відомою спортсменкою Марією Олександровою і, напевно, вона одна з небагатьох людей молодого покоління, яка була учасницею першої української Олімпійської команди з волейболу. Вона прийшла і сказала: Володимире Михайловичу, а чи можна якось зібрати команду, адже на Дніпропетровщині волейбол люблять і знають, але професійної жіночої команди немає. І ми якось почали з цього.

І саме історія спортивного "Прометея" почалася з волейболу, а не з баскетболу. І з'явилася команда у волейбольній Суперлізі, а паралельно із цим з'явилася команда баскетбольної Вищої ліги. І до цього причетний мій партнер та друг Павло Чухно. Отже, волейбол у житті "Прометея" був першим, а баскетбол — другим.

— Створення Професіональної волейбольної ліги – це спроба перенести бізнесовий підхід у спорт?

— Не секрет, що спорт в Україні та й у всьому світі це складний процес, що вимагає колосальних фінансових вкладень та людських ресурсів. Подивившись на організацію, на результати, які показує наша збірна, вважаю, що Федерація волейболу та її президент Михайло Мельник зробили просто грандіозний крок уперед. Це було спільне зусилля всіх, але Федерації передусім.

У всьому світі, і ми бачимо це навіть із українського футболу, як правило, ігри професійних чемпіонатів мають організовуватися професійними лігами. І це ідея виникла ще початку війни. Наприкінці року ми вже промовляли це з багатьма клубами. Це мала бути перш за все жіноча ліга, і з клубами домовленості були. І клуби її започаткували.

Тут дуже важливий момент, кожен клуб та його представник мав право голосу та розумів, куди він рухається. І те, що ми називаємо монетизацією... так, ми намагаємося. Але сьогодні війна втрутилася у всі ці процеси. Звичайно, ви правильно сказали – це якась бізнес-модель того, щоб допомагати клубам.

Тут не стоїть питання заробляння грошей. І ще довго нам доведеться йти до того, щоби почати заробляти гроші. Але створивши професійну волейбольну лігу, кожен клуб отримав рівнозначне право голосу. Кожен клуб зміг розмовляти зі спонсорами безпосередньо, і кожен спонсор розуміє, як він буде представлений, які він отримає від цього дивіденди. Тобто держава сьогодні допомагає, умовно списуючи це із податків.

У цей непростий час всі внески, які необхідні для покриття оренди залу, оплати комунальних послуг і так далі, а на сьогоднішній день у нас 8 чоловічих і 8 жіночих клубів у професійній волейбольній лізі України, всі внески зробили спонсори клубів.

І надалі спонсори беруть участь у придбанні форми та інших моментів. Так, це спроба створення бізнес-моделі, за якої ПВЛУ повноцінно житиме, а не виживатиме.
Сьогодні ми бачимо цей прекрасний зал, подібного в Україні, схоже не було, професійне мовлення, камери, системи відео повторів — це все, що професійній лізі вдалося отримати завдяки спонсорам.

За фактом, через Федерацію це зробити було практично неможливо, оскільки Федерація повинна займатися збірними країни, розвитком дитячого спорту і, власне, цим вона й займається. Дуже приємно спостерігати за успіхами дитячої збірної.

А ми завдяки партнерам та підтримки ПВЛУ розвиватимемо саме професійний волейбол в Україні. До речі, завдяки спонсорам цього року вдалося задіяти, а не просто зібрати діток U-15, U-17 та у жіночому та чоловічому волейболі та готувати резерв національним збірним.

— ПВЛУ робить велику ставку на телевізійні трансляції, так?

— Згідно з постановою Кабінету Міністрів та Міністерства спорту заборонено, і це правильно, наявність глядачів на трибунах, адже ми можемо бути піддані будь-якої миті ракетним атакам або іншим провокаційним діям ворога.

Тому, звичайно ж, ми зробили основний упор на якість мовлення, залучили великих фахівців, обладнання. Вклали чималі кошти для того, щоб усі наші жителі, і не важливо, де вони знаходяться — за межами України, в Україні чи в окопах, щоб усі могли побачити максимально якісну картинку та наживо спостерігати щодня змагань.

Починаючи з 22 вересня, 4 рази на тиждень у всіх буде можливість дивитись офіційні ігри чемпіонату України. З нашою перемогою повернеться й уболівальник на трибуни, а в нас буде й високоякісна картинка.

— А як до ідеї створення професіональної волейбольної ліги віднеслися у Федерації волейболу України та в Міністерстві культури та спорту?

— Після того, як виникла ідея, звичайно, у Федерації волейболу були сумніви, причому не з точки зору втрати якогось впливу. Більше було сумнівів, наскільки якісно вдасться це зробити. Ми провели багато зустрічей із віце-президентом Федерації волейболу, а також із президентом Михайлом Григоровичем Мельником, з іншими членами виконкому. Отримали 100-відсоткову підтримку.

У волейболі сталася ситуація, коли інтереси щодо створення професійної волейбольної ліги поставили вище, ніж якісь свої особисті нерозуміння.
На останньому виконкомі, вже після початку військових дій, коли було ухвалено рішення та пройшли обговорення з Міністерством спорту, і з Федерацією волейболу, виконком зібрався у повному складі, без одного учасника, і всі члени виконкому проголосували "ЗА" підтримку та створення Професійної волейбольної ліги .

Я особисто говорив із міністром спорту про те, що непростий час і запитав: “Яка ваша позиція?”. І Вадим Маркович сказав: “Якщо Федерація підтримує, то й ми повністю підтримуємо проведення, вважаємо, що це є унікальним і грандіозним. Єдиний момент – вибір місця проведення чемпіонату, головна умова – безпека.

Ми отримали просто шокуючий 100-відсотковий результат підтримки. Думаю, це і є об'єднання усієї країни та об'єднання кожного у вирішенні такого непростого завдання. Думаю, це буде один із небагатьох двох-трьох повноцінних чемпіонатів, проведених у країні під час воєнних дій.

— Чому саме Чернівці обрали для проведення чемпіонату і які міста ще були?

— Усі військові дії зараз розгорнулися на Сході України. Після принципового рішення – чемпіонату бути, ми доручили директору чемпіонату Андрію Льопі знайти місце.

Він об'їхав практично всю Західну та Центральну Україну. Ми розглядали і Луцьк, але розуміємо, що поряд білоруський кордон. Хоча Луцьк — одна з волейбольних столиць, де люблять спорт, де є повне розуміння з місцевими органами влади. Ми розглядали Львів та Ужгород.

Запитань було кілька — перше це безпека. Потрібно було, щоб поряд із залом у радіусі 50 метрів, хоча законом і передбачена відстань у 500 метрів, було повноцінне бомбосховище. Уявляєте, коли одночасно грає дві команди – це вже 40 людей. І у разі повітряної тривоги люди повинні швидко переміститися у бомбосховища. Це була одна умова.
Друге — нам потрібна була зала. Ми розуміємо, що йдемо в зиму, а вона буде непростою. Тому потрібна наявність якісного електроспоживання, можливість опалення зали. Переглядаючи міста та можливості, ми розуміли, що не всюди інфраструктура відповідала нашим вимогам.

І ось ми знайшли цю приватну залу. Тут є буквально за 10 метрів бомбосховища та всі умови. На щастя, у Чернівцях не було вибухів, і тому ми ухвалили таке рішення, що це найбезпечніше місце для проведення чемпіонату.

— Місцева влада на це відреагувала позитивно?

— Цей зал приватний і ми одразу не зверталися до органів самоврядування, і я вважаю пізніше, коли ми підготуємось, то однозначно переговоримо. Але дуже приємно здивований, що мер міста вмить приїхав і запитав, яка потрібна допомога у розміщенні гравців, у ремонтних роботах. Тобто місто сказало, що ми пишаємося і вшановуємо те, що ви робите і максимально будь-яку допомогу надамо.

Буквально щодня ми зустрічаємось. І я шокований таким позитивним ставленням місцевої влади та міста до того, що відбувається.

Паралельно із цим, тиждень тому голова Чернівецької області висловив подяку, що ми тут. Заручились підтримкою. Я розумію, що це ті люди, які були далекі від волейболу, але сьогодні всіляко готові підтримувати і надавати допомогу. Ми вражені.

Але я вам скажу, що ці потрясіння відбуваються у мене щодня. Я бачу, як ми, як наші хлопці допомагають військовим на фронті та в тилу. Як мої хлопці і служать, і багато хто в компанії займається спонсорством. Наразі вся країна об'єднана максимально. Ми побачили у Чернівцях унікальну ситуацію — влада прийшла до нас. Не ми прийшли по допомогу, а до нас від голови ОДА до мера, кожного підлеглого, прийшли і сказали – готові допомагати.

Із 16 зібраних клубів, 5 живуть та тренуються у Чернівцях. І елементарно: ми прийшли до лікарні, щоби провести диспансеризацію, обстеження. І коли головний лікар каже, мовляв, це не ваші діти, це тепер наші діти та збірні обстежують, не взявши ні копійки грошей… це неймовірно. Це невеликі гроші, це ставлення. Діти стали нашими загальними, спорт і волейбол став спільним.

Я в приємному розумінні цього слова вражений ставленням чернівецьких людей, місцевої, обласної влади. Наше Міністерство спорту та Федерація – це єднання навколо єдиної ідеї.

І я гордий, що наші хлопці основної збірної країни та хлопчики, і дівчатка показують результати таких зусиль. Дівчата пройшли весь турнір Європейського відбору без жодної поразки, хлопчаки вийшли до 1/8 фіналу чемпіонату світу — це унікально.

— Ви опікуєтесь жіночою волейбольною збірною України. Можете прокоментувати її неймовірний успіх?


— Це справді унікально. Це те, про що я завжди говорю: це єднання нації та кожного з нас. Сталося це за півтора-два місяці після початку військових дій. Мені зателефонував Михайло Мельник та сказав, що жіноча збірна не братиме участі у відборі, бо фінансування немає, можливості немає. “Вам усім не до цього. Війна, я знаю, що ви допомагаєте і на фронті, і у тилу”. І я на той момент справді не замислювався, що є баскетбол та волейбол.

Ми розпустили команди – війна в країні. І буквально наступного дня зрозумів, що кожен має зробити максимум на своєму місці. Я подзвонив йому та сказав, що ми готові взяти фінансування підготовки до відбору чемпіонату Європи, Золотої Євроліги. Сплатити за проїзд, форму, проживання, харчування. З радістю це зробив.

Я зв'язався з тренером Іваном Пєтковим. Він сказав, що готовий безкоштовно працювати. Ми були на зв'язку. Він бачив, переживав і завжди був із Україною. Від нього я отримав підтвердження готовності зібрати збірну.

Спільними зусиллями із Федерацією ми запросили до участі всіх бажаючих гравців. На жаль, як з'ясувалося, у багатьох виявилися свої плани за кордоном… Але ми сказали, що до збірної буде запрошено лише тих, хто хоче грати та відстоювати честь країни. І навіть у такий важкий для країни момент ми змогли оновити збірну. Нині вона зовсім молода, унікальна.

Я вдячний і Гарію Шамоєвичу Єгіазарову, Михайлу Мельнику, Івану Петкову та Марії Олександровій — усім, хто бере участь у житті збірної і звичайно ж гравцям.

Величезний респект, повага та любов Лесі Рихлюк, яка готувалася по-іншому. Ми вийшли на зв'язок, і вона сказала, що до збірної приїде незалежно від жодних умов. І ми знову побачили єднання. Дівчата, повноцінно підготувавшись за два з половиною місяці, змогли дати такий унікальний результат.

Чоловіча збірна у нас давно класна і вони змогли довести, що не випадково опинилися на чемпіонаті світу. Низький уклін і Угісу Крастіньшу - головному тренеру, і тренеру "Прометея" Андрію Левченку, який був другим тренером збірної.

— Ставка на омолодження жіночої збірної справді зіграла, які ще можна розкрити секрети після такого успіху?

— Секретів немає. Збірна омолоджується, і дівчата, яким сьогодні 20, 21, 22, вже грають в основі. Уся збірна практично молода. А із секретів — наш головний тренер пообіцяв, що через рік уже наступного літа, він вірить, що нашій збірній під силу виграти Золоту Євролігу, потрапити до найбільшого турніру ВНЛ (Волейбольна Ліга націй), увійти до еліти.

Ми ставимо завдання увійти до еліти всього спорту з прицілом на Олімпійські ігри. Як би це пафосно не звучало, ми у це віримо та цілимося, хочемо виграти чемпіонат Європи.

Те, що сьогодні вже вдалося нашим хлопцям чоловікам, а це теж щодо молодої команди, я впевнений, що вони рухатимуться лише вперед. Такі самі цілі ми поставили перед дівчатами, і вони впевнено разом із тренером до цього йдуть. Вірю, що за рік ми побачимо ще колосальніший результат від жіночої волейбольної збірної. Ну і чоловіча лише прогресуватиме.

— Наостанок розкажіть про клуб “Прометей” та плани на наступний сезон.

— В умовах війни, не все розуміючи на етапі підготовки, зараз я зробив би по-іншому, була основна мета – підписати гравців для збірної. Разом 9 гравців збірної сьогодні представлені у "Прометеї", який гратиме за кордоном завдяки зусиллям і нашої Федерації та чеської Федерації. Нам вдалося заявитись, і ми гратимемо практично повноцінний чемпіонат. І готуватись було складно, і фінансове рішення непросте. Ми багато чого не розуміли і сьогодні не розуміємо від проживання гравців до офіційних організацій.

Але 1 жовтня розпочнеться чемпіонат Чехії, і ми там у ньому стартуємо. Більше того, це єдиний клуб, який буде представлений у Лізі чемпіонів. Завдяки успіхам жіночого "Прометею" минулого року нам удалося безпосередньо потрапити до групи. Тобто ми гратимемо у топ-16 клубів Європи. Це величезний успіх, і дуже важливо для країни мати саме у рейтингу команду, яка представлятиме Україну серед 16 клубів Європи.

Крім цього, основним завданням було створення професійної волейбольної ліги, проведення чемпіонату і, звичайно ж, "Прометей" буде представлено в Україні в чемпіонаті Суперліги як жіночою, так і чоловічою командою.

Ці клуби було переведено до Чернівців, бо небезпечно. Ми допомагаємо багатьом іншим клубам. Ми створили збірні U-15 та U-17, де найкращі діти країни під егідою "Прометея" готуються до проведення чемпіонату та до участі у європейських турнірах.

У волейбольному розумінні "Прометей" колосальний, і я хочу подякувати всім нашим партнерам. У нас сьогодні понад 15 спонсорів "Прометея", які у цей непростий час знаходять можливість допомагати: хтось орендою залу, хтось покриттям, хтось засобами, хтось формою. Їм низький уклін. Це люди, які у непростий час не відмовилися від спорту. Оскільки ми їм дзвонимо та говоримо: хлопців, Україна була, є і буде, будь ласка... І всі з розумінням до єдиного, як і президенти всіх клубів ПВЛУ сказали: Володимире Михайловичу, ми всі підтримуватимемо, не переживайте, чемпіонату бути.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
22-09-2022, 11:00
Коментарів 0 Переглядів 633

Теги -
Незабаром ще декілька сімей зможуть отримати свої тимчасові будиночки у Чорногузах.
• Новини партнерів
ФОТОРЕПОРТАЖ Переглянути всі фоторепортажі


«Усе робимо з любов’ю». Блог Надії Будної
У цей нелегкий час є чимало добрих людей, які допомагають іншим
Горе -«шумахери» на чернівецьких дорогах. Блог Галини Олійник
Правила дорожнього руху існують, вочевидь, не для наших водіїв

Потреби захисників України на фронті залежать від умов ведення війни, проте не втрачають своєї актуальності засоби пересування.

Пенсіонери та військовослужбовці отримують знижку 20% на оправи.

Перебуваючи у клініці Ви завжди можете розраховувати на комфортні умови перебування та турботу про Вас, чуйність та розуміння.

Для того, щоб її отримати, потрібно зареєструватися в клубі з 1 до 31 вересня та активувати свій обраний абонемент.

Уже пів року магазин Smartzoo, що на вулиці Комарова, 11, робить усе для того, щоб нашим домашнім улюбленцям жилося комфортно в наших оселях.


Ми поспілкувалися з Олександром Сильвестровичем, щоб дізнатися про роботу ортодонта, послуги, які пропонує IDS dental clinic, та лабораторію, яка нещодавно запрацювала на базі клініки.
• Теги