«Ми виявилися дуже стійкими та згуртованими»: експерт – про те, як війна змінила Буковину

24 серпня, крім 31-ої річниці незалежності, знаменуватиме ще одну дату. Цього дня виповниться пів року від початку повномасштабного вторгнення Росії.

Про те, як вплинула війна на Буковину, що змінила в різних сферах життя буковинців, molbuk.ua поспілкувався з регіональним координатором Національної платформи стійкості та згуртованості, політологом Ігорем Гаврадою.




Фото з фб-сторінки Ігоря Гавради

"Зміни хоч і не надто помітні, проте суттєві"


– Як змінилася Буковина та буковинці під час війни?

– Відомо, що російське вторгнення 24 лютого не розпочало, а продовжило війну, яка триває вже вісім років. Багато це чи мало? У порівнянні із затяжними війнами минулих століть, що тривали десятиліттями, ніби мало. Та коли врахувати, що народжені 2014 року малюки вже навчаються у других класах шкіл й не знають України поза війною, то, звісно, це багато.

Чимало змін відбувається настільки повільно й поступово, що зазвичай ми їх не помічаємо.

Насправді ж за минулі роки і Буковина, і буковинці змінилися багато в чому. Від кращих доріг до більшої кількості ґаджетів в повсякденному житті. Від майже півтори сотні неспроможних себе утримувати місцевих рад до 50 громад, які без вказівок із району, області вирішують місцеві питання. Від безглуздих черг до чиновників в очікуванні якоїсь довідки до доброго сервісу в ЦНАПах. Від наївного здивування "не може бути, що дружня Росія ввела війська до Криму" до нетерплячого очікування повідомлень Генштабу ЗСУ про чергову порцію знищених окупантів, зруйнованих "хаймарсами" мостів й спалених ними ж ворожих складів...

За пів року, що минуло від повномасштабної агресії, яка цього разу зачепила кожен регіон, зміни стали швидшими й очевиднішими.

З проблем, з якими зіткнувся чи не кожен, – мало не щоденні сигнали повітряної тривоги, десятки тисяч переселенців, черги на кордоні, відсутність палива на АЗС, зниклі з полиць продукти з окупованої Херсонщини, інфляція й зрослі тарифи, курси валют, хвилювання за долю родичів і друзів, які опинилися в окупації чи перебувають на фронті, траурні зустрічі й поховання загиблих воїнів…

З досягнень, які наближають перемогу й закінчення війни, – черги з добровольців, готовність прихистити навіть незнайомих людей, сотні волонтерських ініціатив. Безкорислива й нібито дрібна, але дуже важлива допомога – від плетіння маскувальних сіток до "віднесу волонтерам дитяче взуття". Тисячі тонн вантажів, доправлених у постраждалі області й на фронт, пошук бронежилетів, тепловізорів і позашляховиків, відновлені переселенцями й заселені хати в буковинських селах…

– Як сприймають війну буковинці?

– Чи не найкращим мірилом того, що відбувається в головах людей, є те, як вони поводяться. Дії важливіші за слова. Наприклад, мешканець якогось Улан-Уде подумки, може, і проклинає своє безпросвітне життя, з сусідами балакає про ідеали "Вєлікай Рассії".

Але ховається від мобілізації й рубля не дасть, аби купити пару шкарпеток своєму племіннику, якого відправляють в Україну.
Українці інакші! Зазвичай такої прірви між думками, словами й діями або немає, або вона менша, та її легко долають, особливо в критичні часи. Шість останніх місяців не просто змусили нас об’єднатися так, як ніколи раніше. Вони показали, що буковинці, як і решта українців, – надзвичайно стійкі та згуртовані.

У чому секрет? Напевно, в спроможності діяти самостійно, не чекаючи дозволу чи вказівки "згори". В умінні дбати не лише про себе, але й про інших, які втрапили у біду чи потребують допомоги. Створювати й підтримувати самоорганізовані спільноти на зразок волонтерських.

Якось на запитання бійцю, чи достатньо харчів і що треба передати, почув: "Наш підрозділ ще може вас там, у тилу, нагодувати. Що 2-3 дні до нас приїжджає бус допомоги. Причому щоразу з іншого села. Волонтери навіть графік склали, щоби не дублювати постачання".

"Перемир’я у місцевому політикумі тривало недовго"


– Війна об’єднала місцевий політикум, чи навіть вона це не змогла зробити?

З початком вторгнення у політичній сфері області припинилися публічні конфлікти між різними групами й політиками. Десь до кінця березня ні в засобах масової інформації, ні в соцмережах не публікувати традиційних до війни "гострих" матеріалів зі взаємними звинуваченнями. Усі сторони обрали тактику "не на часі" та зберігали, принаймні про людське око, перемир’я.

Проте давні причини для конфліктів не зникли. Щобільше, з’явилися й нові. Тому з квітня ситуація змінилася. Важко сказати, у кого не вистачило терпіння чи яка сторона більше винна. Це не має принципового значення. Важливо, що буковинська політика не продемонструвала в питанні вирішення конфліктів чогось унікального, відмінного від того, що відбувалося в загальнонаціональній.

І на загальнодержавному, і на регіональному рівнях суспільство й пересічні громадяни показали себе більш зрілими та відповідальними, ніж політики.

– Які наслідки матиме зміна керівництва обласної виконавчої влади?

– Управлінській системі, яка добре налаштована й працює за правилами, зміна персоналій дозволяє отримати добрий імпульс для більш ефективної роботи або, щонайменше, не завдає шкоди. Якщо ж врахувати зміну керівництва обласної військової адміністрації, наступні місяць-другий покажуть, наскільки наша регіональна виконавча влада є добре налаштованою управлінською структурою.

– Як можна оцінити ефективність силових структур?

– Що ж стосується правоохоронних структур, то до них вимоги у воєнну пору значно вищі. Адже, наприклад, аби підривати стабільність тилу, ворог може використовувати не лише диверсійно-розвідувальні групи, але й представників злочинного світу чи "корисних ідіотів", котрі з найнезначнішого приводу здіймають галас у соцмережах. Корупційні механізми й корумповані чиновники, судді й далі за списком, із якими і в мирний час боролися, як мокре горить, завдають шкоди не менше, ніж п’ятсоткілограмові фугасні бомби окупантів.

Відповідно, вимірювати їхню ефективність можна за простою формулою: чим менше скоєних злочинів, чим більше покараних зрадників, корупціонерів, тим краще справляються зі своїми завданнями правоохоронці.

"Війна має свою ціну, сплачувати мусить кожен"


– Якою є економічна ситуація в області? Чи вдалося нам забезпечити надійний тил?

– Окупація територій, спричинені воєнними діями руйнування, внутрішня міграція, розрив логістичних ланцюжків та інші чинники негативно вплинули на економіку. Деякі з цих впливів відчуваємо вже зараз, деякі дадуть свій ефект пізніше.

Буковину не зачепили воєнні дії, але це не означає, що їхні економічні наслідки оминуть жителів області. Насамперед маємо готуватися до важкої зими.

Треба розуміти, що тарифи й ціни будуть зростати і дуже "кусатися". Вони можуть не подобатися, але від голосінь на кшталт "усе погано", "про нас ніхто не дбає" вони нижчими не стануть. Війна має свою ціну, сплачувати її має кожен із нас.

Буковина не має великих і критично важливих для економіки промислових підприємств, не може створити умов для евакуації, наприклад, Харківського бронетанкового заводу. Але робить інші внески. Завдяки близькості до європейського кордону стала транспортним коридором для зовнішньої допомоги, зокрема гуманітарної. Прийняла майже сто невеликих підприємств з інших регіонів, шість із яких, до речі, уже сплатили 1,5 мільйона гривень до бюджетів громад.

"Зосередьтеся на тому, на що можете вплинути"


– На що очікувати далі в управлінні, економіці, у настроях людей?

– Точної дати закінчення війни ніхто не знає. Навіть Генеральний штаб ЗСУ. Проте знаємо, чим вона закінчиться – перемогою й вигнанням окупантів із нашої землі.

Що чекає на буковинців у політиці, управлінні, економіці та інших сферах? Найточніший прогноз – буде важко, навіть дуже важко. Винятків не буде.

Натомість, на мій погляд, треба враховувати таке. По-перше, завищені очікування – це головний винуватець розчарувань. Хто ще не звикся із думкою, що війна надовго, той буде частіше розчаровуватися.

Втомилися очікувати контрнаступу на півдні, дедалі частіше дошкуляє думка "ну скільки ж можна тягнути?" Затямте: військові знають більше від нас, вміють свою справу робити краще, ніж ми.

По-друге, ворог тероризує обстрілами наші міста, щоб українці якомога швидше втомилися від війни, щоби почали вимагати закінчити її "на будь-яких умовах". Не треба йому підігравати.

По-третє, буковинцям варто зосередитися на тому, що вони спроможні зробити, на що вони можуть вплинути. Робота підприємств і підприємців, сплачені податки, зекономлена електрика чи газ, грошова чи матеріальна допомога ЗСУ, найдрібніша допомога сусідам-переселенцям, підтримка добрим словом знайомого воїна… Це прості способи, якими кожен може наблизити перемогу й закінчення війни.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |