Це село Кам’янської громади знаходиться у передгірній зоні Карпат. Тут неймовірної краси краєвиди й живуть працелюбні люди. А майже біля кожної хати можна побачити по декілька овечок. Тут знімав свій фільм незабутній режисер Іван Миколайчук "Така пізня, така тепла осінь".

Завдяки колишньому безмінному сільському голові Іллі Пруню в Старих Бросківцях було викопано понад двадцять громадських криниць. Нині це село теж дає собі раду, займаючись вівчарством. На Буковині воно перше з цього ремесла, про це йдеться в публікації "МБ".



У селі налічується 1500 овець



– Маємо дванадцять кутів, найбільше вівчарством займаються на двох із них – Черешеньці та Поляні, – розповідає Ілля Прунь, староста. – Кількість мешканців – 2440 осіб. Хоча насправді менше, бо багато односельців виїхало на заробітки за кордон. Історично так склалося, що у нас займаються вівчарством понад триста років. Село розпорошене на велику територію, бо уклад у нас хутірний. Ніби й далеко до Карпат, але рельєф гірський. Нині у селі налічується понад 1500 овець та є 300 гектарів пасовищ.



Тенденція така, що вівчарство збільшується з кожним роком. Серед лідерів із вирощування овець – керівник фермерського господарства "Темп" Віктор Багрій, який утримує понад двісті овець, Ярослав Багрій, Василь Чікал та інші мешканці села. Проблем зі збутом продукції нема, за винятком вовни. Іноземці, зокрема, з сусідньої Румунії, які часто бувають у нас, вражені якістю нашого сиру, будзу та вурди. Якби була державна дотація на розведення овець, то вівчарство розвивалося б інтенсивніше, як, зрештою, і зелений туризм.

"Вівці нас годують"

Ми навідалися до фермера Віктора Багрія. На території – мала техніка, два склади, тюковані корми. Чималою територією гуляють декілька овець.
Господар якраз порався в невеликій сироварні й очікував на повернення отари – на обіднє доїння.

– Вони випасаються за п’ять кілометрів звідси, – каже фермер Віктор Багрій. – Вівці допомагають нам виживати, вони нас годують. Для горян вівці є сакральними тваринами. Вони супроводжують нас все життя, коли народжується дитина, стелять овечий ліжник, коли випроводжають в інший світ – у домовину стелять ліжник. Також існує повір’я, що під молоду стелять ліжник, для тих, хто бажає хлопчика.Тому вівці – це наша основа. Та й рослинництва в горах нема.



Дід мій мав овець, батько теж. Брат Юрій, зоотехнік за фахом, продовжив цю справу, нині він перебуває за кордоном. Вирощуємо овець карпатської породи. Маємо сімнадцять гектарів землі, трохи орендуємо в односельчан. Годуємо тварин сіном, концентрованими кормами, обов’язково в раціоні повинна бути сіль. Мені допомагає поратися дружина Оксана, а ще наймаємо людей. Це нелегкий труд, працюємо з ранку до ночі. Продаємо м’ясо, робимо будз, сир, вурду. Кілограм будзу вартує 200 гривень, кілограм м’яса ягнятини коштує 150 гривень, ягня – від 1000 до 1500 гривень. Зароблене вкладаємо у розвиток господарства. По молодняк у нас черга, і це радує, бо люди хочуть розводити поголів’я овець.

Працюємо з науковцями Буковинської науково-дослідної станції. Пробуємо парувати карпатську породу з англійською "суффолк". Ще років десять тому Україна купувала якісну баранину в Новій Зеландії по 1000 гривень за кілограм, а у нас тоді вівця вартувала 300-400 гривень. До речі, вівці споживають таку отруйну рослину, як борщівник. Якщо цей процес триває три роки, то борщівник щезає. Вівці не знищують землю копитами і не риють, тобто трава відновлюється.

В американському штаті Небраска є племінний інститут імені Івана Груші. Цей українець приїхав в Америку і вивів знамениту абердино-ангуську породу, яка дає мармурову яловичину. Навчив американців вирощувати бичків. У країнах Європи вівчарство дотують. Так, Австрія платить 70 євро за випас однієї вівці, Німеччина – 50. Маємо надію, що матимемо й ми державну підтримку. До речі, в Австрії туризм побудований біля фермерських господарств, - каже чоловік.



– Вівчарство на Буковині інтенсивно розвивається, – констатує Марія Мельничук, головна спеціалістка управління агропромислового розвитку ОДА. – Нині в області налічується 31200 овець, з яких 3391 – у сільгосппідприємствах, решта – в господарствах населення. За минулий рік вівчарство дало 107 тонн вовни. Також в області є п’ять племінних репродукторів, які спеціалізуються на двох породах овець – меріноландшаф та буковинський тип асканійської м’ясо-вовняної породи. Знаходяться вони на Хотинщині та Новоселиччині.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram