«Мріяла мати суперсилу, яка дозволить робити людей щасливішими»: як Тетяна Мельничук із Чернівців стала успішним шеф-кондитером!*

Чи щасливі ви на роботі? На жаль, часто трапляється, що працюємо ми лише для стажу чи отримання зарплати, але точно не за покликом серця. То нам посада не імпонує, то робота не дозволяє повністю розкрити потенціал, то взагалі професію замість нас обирали батьки. Та коли ти живеш своєю роботою і кайфуєш від кожної секунди в професії, починаєш усвідомлювати, що ти на своєму місці. Відкритися на улюбленій роботі, щодня розвиватися на ній та просто отримувати задоволення від того, чим займається, змогла шеф-кондитер Тетяна Мельничук із Чернівців. Цій дівчині лише 21, та їй уже вдалося досягти високого професійного успіху, про який її однолітки поки що навіть і не мріють. Ми вирішили поцікавитися у пані Тетяни, яким був шлях опанування нею кондитерського мистецтва та що робить вона, аби покращувати свої навики та вміння.

– Пані Тетяно, ким Ви хотіли стати в дитинстві?

– Коли я була маленькою, то мріяла мати суперсилу, яка дозволить робити людей щасливішими. Мені хотілося робити щось незвичайне, від чого усім буде веселіше, яскравіше і солодше жити. Тоді я навіть гадки не мала, якою професією чи яким магічним способом можна втілити в життя таку щиру та амбітну дитячу мрію. Хоч і на чарівників чи фей у нас ще не навчають, та все ж, на превелике щастя, мені вдалося знайти спосіб, як засолодити душу людям.

– Розкажіть, будь ласка, де Ви здобували освіту й навчалися кондитерської справи?

– У шкільні роки я ще не вміла готувати торти та десерти. Після школи вступила в Чернівецький державний комерційний технікум, де здобула освіту кухаря і техніка-технолога приготування їжі 5 розряду. Однак у перші роки навчання не спішила хапатися за кожен вид роботи, бо відчувала, що це ще не моє. Але коли на четвертому курсі нам почали викладати кондитерське мистецтво, то інтуїтивно відчула, що воно – саме моя стихія, і що у цій галузі точно буду на своєму місці. Так і почалася моя історія як кондитера. Після технікуму я не перестала навчатися, навпаки ж – вступила до Київського національного торговельно-економічного університету, що в Чернівцях, стала більше вкладати у професійний розвиток, почала відвідувати професійні майстер-класи, курси та стажування у відомих кондитерів. Безперечно, багато чого опанувала і на роботі в ресторанах.

– Першим Вашим професійним досвідом була робота в кондитерській?

– Ні, я потрапила на роботу в ресторан ще задовго до того, як опанувала кондитерське мистецтво. Спершу працювала на кухні практикантом, потім помічником кухаря, а пізніше мене перевели на холодний процес. Тоді думала, що хочу стати шеф-кухарем, як моя старша сестра. Однак поряд із нашим цехом функціонував і кондитерський, який мене ніби притягував. Мені завжди було цікаво, що там відбувається за дверима, і я таки наважилася перевестися в команду кондитерів. І, на щастя, ніколи не шкодувала про це рішення.

– Спершу Ви працювали лише в ресторані чи й приймали замовлення для виконання вдома?

– Працюючи вже в кондитерському цеху, я почала приймати замовлення від рідних та друзів, які без жодних побоювань довіряли початківцю свій тортик. Вдома я сміливо експериментувала з різними смаками, рецептами і техніками, розуміючи, що в цій сфері хочу вдосконалюватися і розвиватися. Набивши руку, наважилася створити сторінку в Instagram та приймати там замовлення. А усі зароблені кошти вкладала у самовдосконалення – відвідування майстер-класів та на закупку інвентарю. Адже розуміла, що лише, наполегливо і справді якісно працюючи, зможу досягти успіху. Зараз, окрім роботи в ресторанах, виконую на замовлення багатоповерхові весільні торти та інші десерти, а також разом із Максимом Саламандиком оформлюємо святкові столи, він займається різними видами фуршетів, а я, звісно, кенді-барами.

– А чи проводите Ви власні майстер-класи?

– Аби організовувати власні майстер-класи, кондитер має реалізувати себе професійно. Погодьтеся, до аматора чи новачка ніхто не записуватиметься. Я довго працювала над собою, щоб змогти навчати інших. Перший свій майстер-клас провела влітку 2020 року, і організований він був для дітей. Від нього я отримала просто колосальні емоції та віддачу і чітко вже зрозуміла, що можу і хочу також влаштовувати такі заходи і для дорослих. Наступною групою, з якою я працювала, були підлітки, а вже пізніше, в січні 2021 року, провела триденний майстер-клас для 12 дорослих. Відтоді вже випустила 13 дорослих груп. Також, окрім колективних навчань, практикую й проведення індивідуальних. Завжди дуже серйозно підходжу до ідеї таких заходів. Адже, щоб провести один майстер-клас, окрім знань і навиків, потрібно ще мати й організаторські якості. Бо ти ж не просто перед учнями готуватимеш десерт, а маєш доступно пояснити їм увесь процес, ретельно проробити технологічні карти і бути готовою вирішувати будь-які форс-мажори.

– Нам відомо, що Ви оформлювали кондитерську вітрину boulangerie.33. Наскільки відповідальною є така робота?

– Одного дня до мене та моєї сестри, бренд-шефа Яни Лакусти, звернулися власники boulangerie.33, щоб ми взялися за відкриття кухні їхнього закладу. Нам ідея сподобалася, і ми приступили до роботи. Яна опрацьовувала основне меню, я ж – кондитерську вітрину. Та це не єдиний мій досвід такої роботи. Наприклад, минулого місяця готувала до відкриття кондитерську вітрину для "Рецептури", що на вулиці Пумнула, 1, де і залишилася на посаді шеф-кондитера. І скажу по-правді, запуск кафе чи ресторану – дуже відповідальний процес не лише для його власників, а насамперед для тих, хто відповідає за створення меню. Тут потрібно добре пофантазувати, придумати щось незвичне і адаптувати його до концепції закладу. Загалом, як шеф-кондитер, я розробляю технологічні карти для десертної вітрини, потім за ними відпрацьовую всі десерти та удосконалюю їх, навчаю готувати їх майбутніх працівників кондитерського цеху, а після відкриття ще кілька днів працюю із ними, щоб налагодити всі процеси. І лише потім залишаю заклад. Але ні в якому разі не пропадаю, я завжди на зв’язку, щоб за потреби допомогти вирішити певні проблеми.

– А що, на Вашу думку, є найважливішим у роботі кондитера і за якої умови можна стати справжнім професіоналом?

– Кондитерське мистецтво надто стрімко розвивається, тому в цій галузі просто необхідно постійно навчатися та крокувати в ногу з прогресом. Кондитеру завжди треба оновлювати техніку, проробляти нові рецептури, вивчати сучасні техніки декорування, бути оригінальним у створенні власних десертів та виробляти свій індивідуальний стиль. А найголовнішим у приготуванні тортиків та десертів є використання кращих натуральних продуктів і лише якісних інгредієнтів, щоб потім їх можна була давати куштувати діткам. І, звичайно, кондитер ніколи не має розчаровуватися у власних невдачах. Із власного досвіду скажу, що готових формул не існує, у середньому потрібно 3-5 відпрацювань, аби десерт вийшов ідеальним. Якщо не припиняти самовдосконалюватися, можна справді досягти успіху!