«Ця війна буде тривалою»: історія про добровольця з Ізраїлю, який народився у Чернівцях

Фото надав Аскольд Смогоржевський

"В Ізраїлі є дуже багато людей – вихідців із пострадянських країн, є "ватники", "промиті" телевізором, російською пропагандою. Є й чимало таких, яких ця війна не сильно турбує. Ізраїль – це країна, в якій 70 років триває своя війна. І для них це не в новину. Тут все неоднозначно, але все ж більша частина ізраїльтян підтримує українців, розгорнули волонтерський рух.

У мене є друзі, які воюють за Україну. Тобто в будь-якому випадку вони проти Росії", – розповідає військовий Аскольд СМОГОРЖЕВСЬКИЙ, який народився і виріс у Чернівцях, але понад 10 років живе і працює в Ізраїлі. Жив і працював, доки не почалася війна…



У Чернівцях у 27-річного військового залишилося багато рідних, знайомих. Коли Аскольд був у 10-му класі, разом із мамою вони переїхали до Ізраїлю. Там він отримав громадянство. Хлопець каже: хоча раніше не мав військового досвіду, але після початку війни Росії проти України навіть не роздумував, що робити. Зібрав речі й повернувся в Україну воювати.

"МБ" поспілкувався з військовим про його життя до війни, інтернаціональний легіон, ситуацію на фронті та російську пропаганду, яка його вже "полюбила".

– Закінчив 10-й клас Чернівецької гімназії №5, яку тепер перейменували на ліцей "Оріяна". Тут я не був відтоді, як переїхав. У мене досі є дім в Україні, у мами – бізнес. Я планував на Буковині будувати туристичний комплекс. Ідея була така: ще кілька років попрацювати в Ізраїлі, назбирати грошей, а потім розпочинати тут власну справу. Коли почалася війна, було дивно не приєднатися до людей, які борються за моє майбутнє, а потім лише приїхати на все готове. Тож я був в Україні вже другого березня, – розповідає Аскольд.

"Громадянство отримав пізно, тому в армію не взяли"

– Досі я не мав жодного військового досвіду. Грав у страйкбол шість років, але це навряд чи можна назвати досвідом. Громадянство в Ізраїлі отримав досить пізно, тому мене не взяли в їхню армію, хоча був готовий служити, – каже хлопець.

В Україні Аскольд спочатку приєднався до інтернаціонального легіону, але через певні обставини всередині військового формування, перейшов до батальйону "Свобода", який тоді набирав добровольців.

– В інтернаціональному легіоні були спочатку, здається, військові з 52 країн. Через деякі обставини, а саме розбіжність моїх поглядів з поглядами офіцерів, я вирішив покинути його. Почав шукати, куди зможу приєднатися, і дорога привела мене до батальйону "Свобода". Зараз у нас там є ще один військовий з Ізраїлю, – каже доброволець.

Легіон "Свобода" від початку був об’єднанням, яке допомагало бійцям, що приходили на військову службу в АТО.

"З початку воєнних дій вже у 2022 році "Свобода" в Києві почала організовувати батальйон на основі легіону. Зібрали ветеранів. Почали формувати загін із людей, які готові були захищати Київщину. "Свобода" перебуває у складі Національної гвардії України. Наша оперативна ділянка знаходиться на території Луганської області.

Чоловік наводив ворожу артилерію на своє село

Зараз батальйон вивели у тил на ротацію. Перед цим бійці воювали у найгарячіших точках – Рубіжне, Сєвєродонецьк. Бої у цьому напрямку складні. Їм, як й іншим військовим, не вистачає важкого озброєння.



– Ситуація на фронті непроста, але загалом контрольована. Нічого не змінюється. Ми стоїмо, воюємо досить добре тим, що в нас є. Просто ворог переважає в артилерії, авіації. Нам дуже не вистачає важкого озброєння. З автоматами воювати проти артилерії складно, яким би ти хорошим піхотинцем не був, які б окопи не рив. Коли по тобі гатять цілодобово снарядами, автомат не врятує, – каже Аскольд. – Сподіватися, що ця війна буде нетривалою, не варто. Крім того, нам ще потрібно отримати й опанувати досить велику кількість техніки, щоб мати паритет. Потім розпочнеться складна і кропітка робота "вибиття" окупантів до їхніх кордонів. Але настрій у всіх нормальний. Бойовий дух високий. Люди здавати позиції не хочуть і не збираються. Ми всі стоїмо на своїй землі. Вдається виконувати досить круті маневри навіть у таких умовах. Мотивація – це дуже важливо, тому в цьому плані ми перемагаємо.

Аскольд каже, що у Сєвєродонецьку, де він довго воював, все ж залишилися цивільні. Їх небагато. Не виїхали або літні люди, або ті, кому "промила" голову пропаганда. Однак таких дуже мало.

– Людям, яким "промив" мізки телевізор, цю дурню не так просто з голови вибити. На одній із позицій ми спіймали коригувальника, який наводив ворожу артилерію на своє село. Дуже багато з тих, хто не виїхав, це люди невисокого матеріального статку або літні, яким просто нікуди їхати. Вони бояться податися в нікуди, і їм важко щось довести. Ми намагалися допомагати їм водою, їжею, якщо була така можливість. Але в останні тижні й волонтери не могли доїхати до нас, логістика була втрачена, – додає військовий.

Зі зв’язком там теж було проблемно. Якесь повідомлення рідним, що з ними все добре, могли передавати офіцери на вежі. "Часу на "посидіти у соцмережах" не було", – каже Аскольд.



Ім’я ізраїльського добровольця часто з’являється на сторінках російських пропагандистських ЗМІ через його фото із прапором УПА. Пропагандисти РФ тепер прозвали Аскольда "неонацистом з Ізраїлю".

– Ну, що я вам скажу, усі, хто воює за Україну, – це для них "неонацисти". Наш батальйон належить до націоналістичного руху. А для них націоналізм, любов до своєї землі – це "неонацизм". Вони ж там, у РФ, поширювали моє фото з прапором УПА. Хоча заявили, що це символ Правого сектору. А різниці ж не розуміють. Москалів деталі не цікавлять. Їм треба картинку створити.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram