«Краматорськ схожий на місто-привид»: волонтер, який повернувся у Чернівці, розповів про побачене

Василь Назарко возив на передову домашні страви, медикаменти, іменні посилки.

Волонтер Василь Назарко допомагає військовим із 2014 року. Днями чоловік повернувся з поїздки на нині пекельний Донбас і розповів "МБ", що там відбувається.

"Не зустріли жодної людини"

На Донеччину Василь Назарко їздив удвох із ще одним чернівецьким волонтером Миколою Василиком, який надав для цієї поїздки власний мікроавтобус. Мамаївська територіальна громада, яку очолює Наталія Катрюк, приготувала для військових смачні домашні страви.



– Долучилися також інші буковинські села, підприємці, церкви. "Волонтерський центр захисту України", який координує Володимир Дорош, надав продукти, консерви, медикаменти. Було кілька іменних посилок, які передали мами та дружини своїм синам і чоловікам, що воюють, – розповів пан Василь. – Дорога була важкою і далекою. Туди й назад – до 2600 кілометрів.

Волонтери проїжджали через Дружківку, Краматорськ, Покровськ, неподалік Слов’янська. "Міста і села порожні. У Дружківці ми не зустріли жодної людини. Проїхали через весь Краматорськ, бачили, може, зо п’ятеро осіб. Я неодноразово тут бував раніше. Місто надзвичайно гарне, вулиці були заповнені людьми. Зараз мертва тиша, що лякає. Краматорськ схожий на місто-привид, – зітхає чоловік. – Більшість мешканців виїхала. Ті, що залишилися, ховаються. Хоча великих руйнувань не видно, будівлі ще цілі. На вулицях чисто. Напевно, прибирають комунальники. Газони підстрижені. Буде шкода, якщо російські окупанти знищать це місто".

"Треба підтримати хлопців"

На Донеччині воює багато буковинців. "Мені телефонувала переселенка з Маріуполя, яка зараз у Чернівцях. Просила передати посилку чоловікові, який воює тут, – каже пан Василь. – На передову нас не пустили, бо це небезпечно. Нам виїхали назустріч. Запитували, як вдома. Дуже зраділи домашнім стравам. Дякували усім, хто передав допомогу".

За словами волонтера, українські військові налаштовані воювати до повної перемоги. "Там є бійці, які воюють ще з 2014 року, мають великий бойовий досвід. Багато хто приїхав на власній автівці. Але вони прострілені, поламані. Це ж передова. Тому вкрай потрібні нові машини, бажано позашляховики, які можуть скрізь проїхати, – каже чоловік. – Там йде війна. Військові у постійній бойовій готовності. Сплять одягнені, днями не знімають берці, часто не можуть навіть поміняти шкарпетки. Бронежилети їм дали, але вони дуже важкі – до 22 кіло. Обмундируванням забезпечені. Але форма на передовій зношується швидше, тому її треба частіше міняти".

Василь Назарко збирається знову поїхати на передову. "Мені телефонують з інших областей, просять відвезти посилки їхнім рідним. Хочу навідатися до свого зятя, який воює з 2015 року. Необхідно зараз, як ніколи, підтримати наших хлопців. Адже посилка з дому – це велика радість для військового і стимул захищати Україну та свою родину", – запевнив волонтер.

Для небайдужих
Військовим дуже потрібні автомобілі позашляховики. Також необхідні невеликі генератори малої потужності (півтора кіловата), щоби заряджати рації й мобільні телефони, тактичні рукавиці та окуляри, біноклі з відстанеміром, тепловізори, прилади нічного бачення, маскувальні сітки, лопати, сокири, плівка, бензопили, медикаменти, турнікети, цигарки, чай, кава. Звертатися до Василя Назарка за тел. 0506674634.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber |