«Зберігаються роками і зігріють у мороз»: подружжя майстрів із Вашківців виготовляє маски для Маланки - відео

Подружжя майстрів із Вашківців, що у Вижницькому районі на Буковині, виготовляє майски для свята Маланки. Василь та Лідія Столяри займаються цим уже 13 років.

Про це йдеться у публікації "МБ" від 6 січня, пише molbuk.ua



За цей час вони створили сотні масок для будь-яких персонажів Переберії: Діда, Баби, Пана, Пані, Чорта, Кози, Жида, Цигана та багато інших. Також у них можна підібрати маску під будь-який образ, який характеризує рід діяльності (поліцейський, мисливець, медсестра, пияк, повія), індивідуальні особливості людини ("веселун", "дурник"…) чи копіюватиме відомих осіб (Алла Пугачова, Вєрка Сердючка, "ревізори" Ольга Фреймут та Микола Тищенко…)

Є й різні варіації одних і тих же образів – до прикладу, Баба чи Дід можуть бути з величезними кривими носами, бородавками та іншими "красотами". Або, навпаки, можна вибрати маску вродливої дівчини чи парубка. Є навіть "коронавірусна" – коли захисна маска намальована. Ту чи іншу маску можна замовити заздалегідь, бажано хоча би за два тижні. Або дати на реставрацію. До прикладу, зараз Василь Столяр відновлює маску Діда, якій понад 50 років. Вона виготовлена з гіпсу, який місцями покришився. Та чоловік обіцяє, що дасть "дідові" друге дихання.

Першу маску створив у шостому класі

Пан Василь із дружиною – медики. Та якось вони вирішили спробувати себе в ще одній справі, і вона їх так захопила, що з часом переросла у невеличкий бізнес. Він, кажуть Столяри, прибутку особливого не приносить, зате розвеселяє душу та розкриває приховані таланти членів сім’ї. Адже до справи долучаються всі, навіть син із донькою.

Василь Столяр ще з дитинства любив маланкувати. Старша жінка, яка мешкала по сусідству, завжди брала малого з собою в Маланку. Масок тоді було обмаль, тож хлопчина з року в рік одягався в один і той же образ Пані. Якось він поцікавився в місцевого майстра, як виготовити маску власноруч. Але той не захотів відкривати всіх своїх таємниць. Лише кількома словами описав загальний процес. Усе ж хлопець – тоді учень 6-го класу – дещо таки втямив, і вдома спробував собі виготовити маску. У нього навіть непогано вийшло. Проте розфарбовувати він не вмів, тому закинув цю ідею.

Минали роки, пан Василь одружився, народилися діти. І ось одного разу перед святом Маланки подружжя виявило, що вже й одягнути нічого на Переберію. Усі ті маски, які були вдома, подерлися. Тоді Василь вирішив згадати юність і створити кілька масок для родини. Дружина Лідія їх розфарбувала. Роботи вдалися на славу. Тоді Столярі замислилися: а чому би не створити такі маски на продаж?

Спочатку їхні вироби купували друзі та знайомі, але невдовзі слава про них розійшлася по всій області та інших регіонах. Із часом замовлень почало надходити стільки, що чоловік із дружиною заледве встигали їх виконувати. Попит був навіть з-за кордону: США, Канади, Франції, Аргентини… На майстер-класи з виготовлення масок до подружжя додому приїжджали групи туристів з Німеччини, Києва, Львова.

"Ми майстри-самоуки"

Себе сім’я Столярів називає майстрами-самоуками. Кажуть, ніде цій справі не навчалися і ніхто їм із професійних майстрів нічого не підказував. Усе, що вони створюють, народжується "з голови". Навіть ескізів не малюють, перш ніж виготовити маску. І хоча створених робіт уже тисячі, проте кожна нова виходить не схожою на іншу, якась відмінність завжди є.

"Уже 13 років, як ми працюємо над масками. Із року в рік створюємо щось нове. Щоразу міркуємо, як удосконалити наші роботи. Вигляд майбутньої маски вимальовується в уяві під час процесу", – розповідає Лідія.

"Це дуже нелегка робота, – зауважує Василь. – Іноді над тими чи іншими деталями треба добряче помізкувати, а потім ті всі ідеї ще втілити. Якось у нас замовили маску Чорта. До того я Чортів не виготовляв, тому не знав, як їх робити. То всю ніч вертівся з боку на бік, не міг заснути, все міркував, як того дідька виготовити? До ранку таки з’явилися ідеї, тож замовлення виконав вдало. Пізніше почали замовляти Бабів із великими кривими носами. Теж спочатку не знав, як ті носи зробити, але все вийшло".

"Покупці постійно хочуть щось цікаве, ексклюзивне, тому щоразу треба вигадувати нове, – зауважує пані Лідія. – Залежно від одягу з однією й тією ж маскою можна перевтілитися в будь-кого: пірата, мисливця, моряка, пияка, снігуроньку, медсестру, і навіть повію. Найбільше людям подобаються карикатурні маски – з великими носами, бородавками. Як до них одягнутися відповідно, перуку натягнути, то можна перевтілитися до невпізнанності. Це ж основний принцип Переберії – щоби ніхто не впізнав, інакше вже не так цікаво. І тут уже залежить від того, як людина зуміє ввійти в роль. Якось до нас навідався брат чоловіка, який мешкає через дорогу. Він напнув маску пияка, одягнув якийсь дірявий плащ, в руці тримав авоську з пляшками… Прийшов до нашої хати і комедію грає, а ми ніяк не можемо здогадатися, хто це! Хоча щодня ж із братом бачимося, здавалося б, як не впізнати? Ото потім сміху було!"



Кожен шар має сохнути добу

Виготовлення масок – нелегкий і тривалий процес, який займає тиждень. Спочатку пан Василь робить зліпок із жовтої глини. Зараз, каже, це стало легше, адже за роки створив більше як сотню основ, на базі яких формує різні варіанти майбутніх масок. Коли каркас – "матриця" – добре висохла, майстер починає обліплювати її кількома шарами змоченого у воді гіпсового бинту, – наче хірург накладає пов’язку. На одну маску зазвичай витрачається до упаковки бинту. Добу все це сохне на теплі. А тоді зсередини маску обліплюють змоченими у клеї шматками бавовняної тканини.

"Тут всякі розміри йдуть – великі, малі клаптики тканини. Але матеріал будь-який не підійде, тільки натуральний, простий. Найкращий той, із якого раніше виготовляли постільну білизну. Сучасна постіль не підійде, там уже зовсім інший матеріал, – пояснює Василь Столяр. – Наліплюємо акуратно, гарненько, загладжуємо, щоби ніде не тиснуло, не дряпало. І так 5-6 шарів, кожен із яких має добу сохнути".

І вже після цього робота переходить до рук, точніше, пензлика Лідії, яка розфарбовує маску акриловими фарбами. Каже, починала з акварельних, проте вони розтікалися. Емалеві були зручніші, проте мали специфічний запах. Акрилові ж підійшли найкраще.

Свої маски подружжя продає по 350 гривень.

"Якщо їх акуратно носити, зберігатимуться роками, – каже Василь Столяр. – Якось я проводив експеримент, щоби перевірити свої вироби на міцність. Мнув ту маску і так, і сяк. А їй нічого, навіть ніде не тріснула. Також ці маски, на відміну від резинових, вбережуть від холоду. Якщо в резиновій щоки обмерзають, то в цих шкіра буде в теплі. Багато наших клієнтів так і кажуть – купуємо ваші маски, щоби не замерзнути!"





















Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram