Протягом останніх двох тижнів навколо Сторожинецької райлікарні організували скандал. Двоє у фейсбуці, які називають себе "активістами", Петро Сологуб та Антон Гура поширили там допис, що в лікарні не належно ставляться до пацієнтів, а хворих на Сovid-19 немає.

Про це йдеться у публікації "МБ"



Приїжджаю до лікарні. Поки чекала на головного лікаря почула розмову.

– Мама вже другий тиждень лежить, серце розривається… – каже одна з жінок

– Та, не кажи… Цей вірус не щадить нікого, – відповідає інша.

Тим часом підходить головний лікар Сторожинецької райлікарні Олександр ВОЙЦЕХОВСЬКИЙ. За його словами, ситуація у ковід-відділеннях лікарні вкрай важка.

– У нас лікарня розрахована на 145 ліжок для ковід-хворих. З цієї кількості 109 – зайняті. Ситуація дуже важка… У реанімації є вісім хворих, з яких двоє підключені до апаратів штучної вентиляції легень. Їхній стан вкрай важкий. Ми працюємо як інфекційний госпіталь з 2020 року. Якщо порівнювати ситуацію з минулим роком, то вона кардинально змінилася. Хворі надходять дуже важкі, із задавненою хворобою. Хвороба розвивається швидко та агресивно. Майже всі хворі потребують кисневої дотації. На сьогодні, у нас є 145 кисневих точок з них 111 централізованої доставки кисню. Кисню йде дуже багато. Є вісім випадків, коли захворіли вакциновані, проте їхній стан значно кращий, аніж у невакцинованих. Також не вистачає коштів для утримання лікарні є заборгованості, – ділиться О. Войцеховський.

На питання, чи є у лікарні зламані апарати штучної вентиляції легенів, пан Олександр відповів:

"Звичайно, є. Це техніка, яка має здатність ламатися. Поломки трапляються. Ми передаємо їх в ремонт. У нас є запасні варіанти, наявні ШВЛ, які використовуються для заміни, – пояснює пан Олександр. – А щодо цього скандалу, що триває вже другий тиждень, то можу пов’язати його зі своїми недоброзичливцями, яким це вигідно, – каже.

Заходимо в інфекційне відділення. Надягаю захисний костюм.

Погіршується слух та зір

Проходжу у відділення. Високі двері, поверх них – поліетиленова плівка. Бачу молоду медсестру, одягнену в захисний костюм та щиток. Жінка вже четверту годину не виходить із інфекційного. Як розповів завідувач інфекційного госпіталю (розгорнутий на базі чотирьох відділень) Леонід ГУМЕН, у цьому відділенні перебуває 45 людей.

– Із них – 30 важких пацієнтів, які перебувають на кисневій дотації. Люди скаржаться на постійну задуху. Цей штамп "Дельта" надзвичайно агресивний. Уражає не лише легені та шлунковий тракт, а й слух та зір. Легені просто згорають, – пояснює лікар.

Леонід Дмитрович, проходить у чоловічу палату. Підходить до хворого та вимірює сатурацію кисню.

– Ледачий ви, Дмитре, – каже лікар.





– Це чому? – запитує хворий.

– Бо не хочете самостійно дихати. Я вам казав робити дихальні вправи?

– Так, казали, буду робити, бо хочу жити, – каже чоловік.

Йдемо в жіночу палату. Панянки, як почули, що є журналісти, одразу почали балачки.

– Бачили ми цих журналістів сулугубів! Пожаліли б лікарів, які бігають біля нас і вдень і вночі! – кричить одна пані.

– Не ображайтеся, – каже Леонід Дмитрович.



"Дихати, дихати, хочу дихати"

Після інфекційного відділення проходимо у "червону" зону реанімаційного відділення, де восьмеро пацієнтів у дуже важкому стані. Лікар-анестезіолог Віктор КНАПИК підійшов до найважчого пацієнта, якому за вісімдесят. Чоловік лежить без свідомості. На його обличчі киснева маска, дихає важко.

Поруч на ліжку лежить також важка хвора. Вона то приходить до свідомості, то знову її втрачає. Єдине, що чую від неї: "Дихати, дихати. Хочу дихати".

– Найважче у роботі – втрачати пацієнтів, – каже пан Віктор.

Проходимо у наступну палату. Одна з жінок кличе мене. Підходжу та беру її за руку.

– Я дякую лікарям, вони мене з рук смерті вирвали. Бігають цілодобово, – каже пані Людмила та починає плакати. – Вони дбають про нас, як про рідних батьків.

– Не плачте, все буде добре, – підбадьорює пан Віктор.

– Зараз пацієнти дуже депресивні, постійно плачуть, тужать, на це дуже важко дивитися, – розповідає Віктор Кнапик.

Вийшовши з реанімації, знімаю захисний костюм, бахіли, щиток. Біля виходу бачу кабінку, схожу на душову.

– Проходьте туди, натисніть зелену кнопку та покрутіться на місці, ми вас продезінфікуємо, – пояснює пан Віктор.

Роблю все так, як він пояснив. Після чого починаю плакати, бо вже шостий раз була в ковідній реанімації, але стільки важких хворих ще не бачила. І тут одразу згадую слова так званих "активістів", що в Сторожинецькій лікарні немає ковідних хворих…Це ж ким треба бути?

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram