Господиня Людмила Зубкова з Кострижівки знає чимало рецептів давніх страв і частенько готує їх для своєї сім’ї. Стравами буковинської кухні вона поділилася у гастрономічному проєкті "Смаки Буковини".

Унікальні давні рецепти пані Людмила розповіла і нам, йдеться в публікації "МБ".



– Мені багато рецептів перейняла від бабусі та прабабусі. Вони були дуже гостинними. Колись мені бабуся казала: "Якщо до тебе приходить хтось до хати, навіть не питай, чи їла та людина, зроби чаю і хоча б хліба з варенням дай. Не можна відправляти гостя голодного з хати". Я й запам’ятала ці її слова. Вона дуже любила готувати, завжди на столі були якісь смаколики. Традиції поважала, її в селі всі знали як дуже добру людину. Ходила плести вінки для молодят. Вона багато традицій знала, але ми були молоді, тай не дуже цікавилися, а зараз от шкодую. Вчила нас і того, що потрібно все готували з любов’ю, душу вкладати в кожну страву. Тоді все виходить по-справжньому смачно, – розповідає пані Людмила.

"Це напій мого дитинства"

Пані Людмила розповідає, що зараз доглядає за двома внуками. Готує і для них давні страви.

– Колись готували дуже смачні пляцки. Це були такі смаколики для нас малих. Для пляцка треба 200 грамів смальцю, 200 грамів сметани, три яйця, відбираємо лише жовтки, 3,5 склянки борошна. Замішується пісочне тісто, даю туди трохи цукру і солі. Далі розкладаю на деку корж. Зверху на нього кладу будь-яке варення, головне, щоби не рідке. Коли коржі спечені, змащую зверху збитими білками. Духовку вимикаю і кладу ще коржі туди підсушитися. Виходить така гарна скоринка, – каже жінка.

Із напоїв дуже добре пам’ятаю киселицю. Мовляв, у дитинстві її часто готували, а зараз вже всі призабули цей рецепт.

– Для неї потрібно кілограм вишень. Варимо компот, вишні потім з нього виймаємо. Потім всипаємо в той компот склянку кукурудзяного борошна і варимо її в тому компоті хвилин 20. Весь час помішуємо. У кінці туди додаємо трошки лимонного соку. Можна замість свіжих вишень використовувати варення. Головне, щоби сік був. Ще моя прабабка готувала таку киселицю. Виходь дуже смачно, це напій мого дитинства, – захоплено розповідає пані Людмила.

"Внукам не всі страви подобаються"

Ще одна давня страва – затирка. Однак внуки пані Людмили не оцінили такий рецепт, та ще й попросили більше не готувати.

– Я пробувала її готувати, але їм не сподобалося, тому більше й не роблю. Вони звикли, що страва має бути зовні гарна, а на затирку глянули – тай скривилися,– жартує жінка.

– Готувати її не важко. До борошна додаємо два яйця, руками перетираємо. Виходить тісто, яке колись називали "щепаним". Зайве борошно висипали. Це тісто кидали в кипляче молоко і варили. У кінці давали цукор або сіль.

Пам’ятає Людмила і давні традиції пов’язані з їжею. У її родині вони дуже цінувалися. Багато з них пов’язані із Різдвяними святами.

– На Святу вечерю зарання замочували пшеницю. Потім вранці дівчата тією водою вмивалися. Бабуся казала, що це для того, щоб обличчя було таке ж гарне, як та пшеничка. Першу вечерю збирали в мисочку і відносили живності: собакам, котам, курям. Не давали лише свиням. Бабка завжди сіно під скатертину на стіл клала, а ми, три малі сестри, лізли під нього кудахтати. Шкода, що зараз ці традиції потрохи відходять у минуле, – розповідає господиня.





Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram