Рятувальника Максима Чепишка колеги знають не тільки як професіонала-вогнеборця, а й як людину надзвичайно фізично активну. Ще з дитинства він займався різними видами спорту.
Наразі, крім роботи, свій час чоловік присвячує волейболу та спортивній риболовлі. Каже, це вже не хобі, а сенс життя. Про любов до обраної професії та свої захоплення Максим Чепишко розповів кореспондентці molbuk.ua.
– В іншій професії я себе просто не уявляю, рятувальна справа – це "моє". – розповідає пан Максим.
"Про вибір професії не шкодував жодної хвилини!"
Чоловік працює начальником караулу 12-ї пожежно-рятувальної частини міста Сторожинець майже 10 років.
– У моїй родині не було рятувальників: мама – вчителька, батько – фермер. Але коли я постав перед вибором професії, то зрозумів: хочу бути вогнеборцем, – каже Максим.
Юнак навіть побився об заклад із товаришем, що обоє стануть рятувальниками.
"Своєї мети я досягнув і вступив до Львівського державного університету безпеки життєдіяльності. Про цей вибір не шкодував жодної хвилини!" – каже чоловік.
Сил працювати пану Максиму додає й заняття спортом. Наразі чоловік професійно займається волейболом (грає за команду Головного управління ДСНС в області) та риболовним спортом.
– Хист до волейболу – від тата, він у студентські роки був дуже сильним гравцем, представляв університет і не тільки. А любов до риболовлі у мене, відколи себе пам’ятаю, хоча у нашій сім’ї затятих рибалок ніколи не було", – пояснив Максим.
Першу вудочку зробив сусід
У дитинстві Максим Чепишко жив навпроти сільського ставка.
–Дивився, як рибалять старші, й сам хотів спробувати. Одного разу знайшов тичку, якою підв’язували городину, взяв її з собою на став. Сусід приладнав мені гачечок – такою і була моя перша вудочка, – згадує чоловік.
В 10 років родичі подарували Максиму на день народження телескопічну вудочку. Такий дороговартісний подарунок хлопцю привезли з-за кордону.
– Я у вихідні ходив на став чи річку, весь свій вільний час проводив там, – продовжує рятувальник. – Згодом назбирав чималу колекцію вудок.
За кілька років хобі юнака переросло у професійний спорт. Зараз Максим Чепишко – член Чернівецької обласної федерації риболовного спорту, учасник команди "Буковина" (до речі, наймолодший).
Він займається практично всіма видами риболовлі, крім ловлі на спінінг, але найбільше чоловіку до душі ловля риби на мормишку з льоду.
– Обожнюю зимову риболовлю, – каже він.
Риболовний спорт – заняття командне.
– Перше, про що ти думаєш на будь-яких змаганнях – скільки потрібно виловити риби, як зашвидко, щоб бути серед лідерів змагань у командному заліку, а потім вже працюєш на особистий результат, – каже Максим.
Змагання з риболовного спорту найчастіше відбуваються у два тури, вони тривають від кількох годин до кількох днів. Спортсмени увесь цей час не чекають на місці кльову, а перебігають від однієї лунки на льоду до іншої.
–Наступного дня після змагань зазвичай сильний біль у м’язах та втома, проте для мене це приємні відчуття. Я звик так відпочивати.
Переконаний, риболовля зі мною – на все життя, – розповідає рятувальник.
Рятувальник-спортсмен пригадує, як на чемпіонаті України з риболовного спорту ловив йоржів. Риба дуже дрібна, слизька і колюча, її було важко втримати, а для того, щоб показати гарний результат – багато зловити.
– Тоді я "недоловив" до призового місця. Було прикро, але це стало чудовим стимулом тренуватися далі, – підсумовує Максим Чепишко.
А найбільший улов чоловіка мав якось на відпочинку: з озера він витягнув коропа вагою майже 10 кілограмів.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
