* На правах реклами
Сучасні українці використовують все більше електроприладів для полегшення життєдіяльності. Холодильники, електроплити, телевізори, пральні машини, пилососи, комп'ютери, чайники — все це щільно увійшло в наше життя. Через зростання кількості енергоспоживачів підвищується також навантаження на електричну мережу, що стає причиною частих перепадів напруги.
Таке явище негативно позначається на функціональності та термінові служби складної та дорогої електроніки, тому все більш актуальним стає питання захисту техніки від "стрибків" в електромережах. Для цього використовуються спеціальні стабілізатори напруги, купити які можна тут . Але як правильно підібрати пристрій, що відповідав би потребам у кожному конкретному випадку? Пропонуємо 6 основних характеристик стабілізаторів напруги, на які варто звернути увагу під час вибору.
Види захисних пристроїв
● Релейні. Відносно недорогі моделі, призначені для стабілізації мереж невеликої потужності (оптимальний варіант для домашнього використання).
● Електромеханічні. Відрізняються схожими характеристиками та принципом дії з релейними пристроями, але є надійнішими завдяки електронним вузлам.
● Електронні. Прилади, побудовані на тиристорах або симисторах. Електронні стабілізатори призначені для використання у потужних мережах, мають високу точність стабілізації, довговічність, швидкодію. Окремо варто виділити моделі з подвійним перетворенням, що мають найкращі технічні параметри та забезпечують максимальний захист електрообладнання.
Фазність приладів
Стабілізатори напруги можуть призначатися для однофазних або трифазних мереж. Більшість побутової техніки підключається до однофазних мереж 220 В, але деяке обладнання (електричні печі, помпи, зварювальні апарати та ін.) потребує мережі 3х380 В.
Потужність та її запас
Обираючи стабілізатор, необхідно розрахувати сумарну потужність усіх підключених електроприладів (потрібні значення зазвичай вказують у технічних паспортах виробів). Варто врахувати, що під час запуску прилади споживають набагато більше енергії, ніж номінальне значення. Тому варто вибирати стабілізатори з припустимою потужністю в 3–4 рази більше, ніж розрахований сумарний параметр. Якщо до мережі підключатимуться додаткові електроспоживачі, бажано купити стабілізувальний пристрій із запасом потужності до 20%: так можна продовжити термін його служби завдяки роботі в щадному режимі.
Активне та реактивне навантаження
Освітлювальні та теплові прилади (праска, електроплита, водонагрівач) працюють завдяки активному навантаженню, що розраховується у кВт, тому для їхнього захисту не потрібно враховувати коригувальні коефіцієнти. Для сумарної потужності 5 кВт досить установки стабілізатора з аналогічним значенням. А ось потужність обладнання з місткісними або індуктивними елементами (з електродвигунами або конденсаторними батареями) передбачає одразу активне та реактивне навантаження (вимірюється у кВА). Тому вибираючи стабілізатор для таких приладів, слід множити сумарну потужність на косинус фі (якщо не вказано, береться значення 0,7).
Стабілізована напруга
У кожного стабілізатора є діапазон робочої напруги — значення на вході, за якого пристрій коригує вихідне напруження. Якщо зазначений параметр буде перевищено, стабілізатор просто усуне підключених на вихід електроспоживачів. Для домашнього використання оптимально вибирати стабілізатори з робочим діапазоном від 130 до 270 В.
Точність стабілізації
Цей параметр — погрішність стабілізатора — залежить від допустимого діапазону напруги кожного приладу в мережі. Показник повинен бути не меншим, ніж зазначено у нормативних вимогах щодо якості електричної напруги (зазвичай вказується в інструкції). Якщо вимоги різні — вибирається мінімальне значення точності стабілізації. Зазвичай побутові електроприлади коректно працюють за напруги 220 В ± 3–6%.
