Американський кінорежисер українського походження Едвард Дмитрик – один із творців жанру "чорного фільму". У світ великого кіно намагався потрапити ще з юного віку. Це дало свої плоди: завдяки наполегливості та таланту митець отримав світове визнання.

Та через свої комуністичні переконання потрапив у скандал та поплатився кар'єрою у Голлівуді.



Як Дмитрик потрапив у Голлівуд
Едвард – син бідних українських емігрантів, народився у Канаді. Коли йому було лише два роки, сім'я повернулась у рідне село Буряківка, що на Тернопільщині.

Однак, через Першу світову Дмитрики були змушені покинути батьківщину – вони переїхали у США. Саме у Каліфорнії хлопець закохався у кіно. З 15 років Едвард працював кур'єром на кіностудії Paramount Pictures.

Згодом Дмитрик вступив до Каліфорнійського інституту технології. А у Голлівуді упевнено опановував різні етапи кіновиробництва – був освітлювачем, монтажером, оператором і зрештою помічником режисера. Врешті, у 1935 році сам дебютував як режисер із вестерном "Яструб".

Едвард натхненно працював, знімаючи по кілька картин за рік. "Золотими" роками в кар'єрі Дмитрика стали 40-і. Загальне визнання йому приніс антифашистський фільм "Діти Гітлера", у якому режисер розкрив механізми зомбування німецької молоді.


Постер до фільму Дмитрика "Діти Гітлера", 1943 рік

Цікаво! "Діти Гітлера" – один з фінансово найуспішніших фільмів RKO Studios. У ньому зображена жорстокість "Гітлер'югенду" – молодіжної нацистської воєнізованої організації.

Який жанр став ключовим для Дмитрика

Дмитрик одним із перших у США почав експериментувати у жанрі "чорного фільму". У 1944 році в прокат вийшла його картина "Убивство, моя люба" – екранізація популярного роману Реймонда Чандлера.

Стрічка про приватного детектива-одинака, який вплутується у неприємну історію через фатальну жінку, швидко завоювала симпатії глядачів. Робота режисера стала однією із ключових у жанрі "нуар".

Що таке нуар?
У перекладі із французької – "чорний фільм". Кінематографічний напрямок, що виник у США на межі 40-х та 50-х років. Темні провулки, похмурі тіні та суворі герої – картини цього стилю увібрали в себе атмосферу песимізму та фаталізму, який панував в американському суспільстві після Другої світової війни.

Сюжетній лінії "чорних фільмів" притаманна заплутаність, а також наступні елементи:
• більшість сцен — нічні або навмисно затемнені;
• освітлення не виділяє актора;
• розмірене нагнітання напруги;
• мотив води: наприклад, дощ чи причали;
• складна, заплутана хронологія дії тощо.

У своїх фільмах Дмитрик робив головну ставку на акторський склад.

"Аби зняти успішний фільм, потрібно правильно підібрати хороших акторів і дати їм можливість працювати", – казав митець.

У стрічках режисера засвітилися чимало голлівудських зірок – Марлон Брандо, Шон Коннері, Бріжіт Бардо, Пітер Фальк.

У 1947 році Дмитрик випустив один із найяскравіших своїх нуарів – "Перехресний вогонь". Історія вбивства на ґрунті антисемітизму отримала високі оцінки критиків і була висунута на "Оскар" у п'яти номінаціях. Зокрема й за режисуру.

Що завадило режисеру отримати омріяний "Оскар"

Заповітної статуетки режисер так і не отримав – шансів на перемогу його позбавив політичний скандал. Наприкінці 40-х у США набувала обертів антикомуністична кампанія, названа на честь свого натхненника – сенатора Джозефа Маккарті.

Що відомо про "маккартизм"? Термін, який походить від прізвища Маккарті означає обмеження демократичних прав, гоніння лівих сил (комуністів, антивоєнних сил і рухів, гомосексуалів), необґрунтовані звинувачення в нелояльності, зраді, шпигунстві.

Дмитрика, який за кілька років до цього захопився ідеями Карла Маркса і навіть вступив до Компартії США, запідозрили у "неблагонадійності". І викликали на допит Комісії Конгресу з розслідування антиамериканської діяльності. Свідчити той відмовився.

За це рішення поплатився репутацією, кар'єрою і навіть свободою – пів року провів за ґратами. Едварда звинуватили в тому, що його "надихала ворожа ідеологія, а це підриває основи американської моралі".

Після цього ім'я Дмитрика міцно закріпилося у чорному списку кінематографістів, яким забороняли займатися професійною діяльністю через політичні переконання.

Що відомо про "чорні списки" Голлівуду
До списків, що складалися власниками голлівудських студій, потрапляли члени Компартії США або запідозрені в симпатії до неї, а також ті, хто відмовлявся допомагати владі в розслідуванні діяльності компартії.

Перший такий перелік увійшов в історію як "голлівудська десятка". До неї окрім Едварда Дмитрика увійшли: Алва Бессі, Герберт Біберман, Лестер Коул, Рінг Ларднер-молодший, Джон Говард Лоусон, Альберт Мальц, Семюел Орніц, Адріан Скотт, Далтон Трамбо.

Усі, хто потрапив до списків зазнавали великих труднощів у пошуках роботи, фактично позбувшись можливості працювати в кіноіндустрії. Багато хто у США називав такі заходи надто жорстокими, а саму політику маккартизму – полюванням на відьом.

Як склалося життя Дмитрика після скандалу

Режисер вирішив переїхати до Великої Британії. Згодом він таки зміг повернутися до роботи у США – після того, як відмовився від комуністичного минулого та надав свідчення комісії Конгресу.

Це дало йому можливість знову працювати у Голлівуді. Та через минулі події Дмитрик досить песимістично висловлювався про свої творчі здобутки.

"Коли я помру, про мене не говоритимуть як про режисера, а лише як про одного з "голлівудської десятки", – казав він.

В останні роки життя викладав в університеті і написав кілька книжок про кіномистецтво. Режисер українського походження залишив у спадок нащадкам понад півсотні кінострічок. Деякі з них увійшли в історію як класика жанру "нуар".

Дмитрик пам'ятав про своє українське походження. У 1997 році навіть мав намір приїхати до Києва й особисто представити ретроспективу своїх фільмів на фестивалі "Молодість". Та стан здоров'я не дозволив йому цього зробити.

Режисер помер у віці 90 років у Каліфорнії, його поховали у меморіальному парку Forest Lawn в Голлівуді.


Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram