У сусідній Молдові загострюється політична криза. Конституційний суд відсторонив президента Ігоря Додона з посади, незважаючи на те, що йому вдалося домовитися про коаліцію зі своїми опонентами з проєвропейського блоку ACUM.
До дострокових виборів обов'язки президента виконуватиме прем’єр-міністр Павло Філіп, який вже підписав указ про розпуск парламенту. Рішення суду стало результатом депутатського запиту групи представників Демократичної партії, який пішов за відмовою Додона розпустити парламент.
Ігор Додон із рішенням суду не згоден і вважає, що ці дії спрямовані на узурпацію влади в республіці.
Експерт-міжнародник, журналіст Максим Михайленко у своїй колонці для "МБ" пояснює, що означають події в сусідній країні:
У Молдові утворилася ситуація більш-менш реального двовладдя на тлі морально-політичної кризи і часткового паралічу інститутів влади. З одного боку, економіку країни і її державний апарат давно – без лапок – приватизовано бізнесменом Владом Плахотнюком, який очолює Демократичну партію Молдови і орієнтується на США. З іншого боку, відновивши модель прямих виборів президента (який при цьому фактично не має повноважень) після масштабних протестів проти корумпованих та безпорадних політиків націонал-демократичного і проєвропейського спрямування, молдовани "догралися" до того, що обрали головою держави російського агента впливу Ігоря Додона (він це давно уже не маскує – у нашій системі координат це все одно, якби ми обрали президентом Віктора Медведчука).
Днями, після того, як партії, які в березні потрапили до парламенту, до речі, обраного вперше за змішаною моделлю – такий був неформальний пакетний компроміс між Додоном, який у другому турі президентських виборів виграв у лідерки блоку ACUM Майї Санду і Плахотнюком, який планував зберегти контроль над урядом (яким керує його представник Павло Філіп) – не змогли домовитися про коаліцію, сталася несподіванка. А саме – ліберально-антикорупційний блок ACUM утворив більшість із соціалістами Додона.
Таким чином, головою уряду було обрано Майю Санду, спікером – соціалістку Зінаїду Гречани, а президент нібито відправив у відставку уряд, проте законні підстави для таких дій хисткі в обох сторін. По суті, це тимчасовий союз проти Плахотнюка, який, щоправда, одразу злив у пресу матеріали, що свідчать про державну зраду Додона. Адже політика в Молдові ще брутальніша за нашу, там політичні конкуренти залюбки відправлюють один одного до тюрми. Тепер Майя Санду звинувачує Додона у зраді, а Плахотнюк потирає руки і мобілізує народ на свою підтримку, заявляючи про проросійський і антиконституційний переворот.
Тамтешній Конституційний Суд підтримує його позицію – коаліцію не утворено, тому слід провести дострокові вибори, але суд, як кажуть, перебуває під контролем олігарха. Отож запанував безлад. Європа обережно підтримує уряд Санду, США та український істеблішмент - Плахотнюка, який має давні стосунки з українським бізнесом, Росія – Додона. Особливих ресурсів для мобілізації не має жодна із сторін - електорат лібералів, молодь, виїхав працювати до ЄС (переважно тому Додон і виграв президентські вибори), електорат самого Додона – люди похилого віку, а прибічники Плахотнюка – "люди спортивної статури" з контрольованих ним комерційних і державних організацій. Зважаючи на фактичну відсутність в РМ армії, у випадку справжньої "контактної заварухи" переможуть, звісно, прибічники Плахотнюка, хоча і Додон може покликати з окупованої частини РМ російські війська, адже тепер такі часи, що і цього можна виключати.
Проте у разі прямого путчу, легітимність влади Плахотнюка буде під питанням з точки зору Заходу, тобто європейців, а от американці можуть повести себе по-іншому. Румунія спостерігає за ситуацією, але її симпатії на боці Марії Санду – при владі в Румунії переважно євроліберальні групи. Але навряд чи румуни якось "фізично" їй допомагатимуть.
А що в інтересах України? Якби Україна проводила політику регіонального лідера і потужної держави із інтересами, а не слимачково-толерантну лінію (а що скаже Захід?), то вже давно закрила би питання існування мафіозно-диверсантського гнійника на цьому небезпечному для себе кордоні. Але і зараз - слушний момент: Молдова і її окупований росіянами шматок - зона життєвих інтересів нашої країни, а Влад Плахотнюк - наш "сучий син". Можна було би сказати, що побоюючись розповсюдження кримінальної анархії, генерованої агентами Росії та безвідповідальними демагогами Україна прагне повернути затишок і надію до мирних хат молдавських сусідів, у зв'язку із чим надає невідкладну допомогу законному уряду домнула Філіпа. І по результатах - блокувати ПМР з усіх боків. Але, звісно, на це годі сподіватись - Київ буде співати нудних толерантих пісень разом із Бухарестом та Кишинеу, а ситуацію вирішать або росіяни, або натовп, якщо його вдасться зібрати лібералам Санду-Нестасе, або приватні охоронні фірми Плахотнюка. Українцям лишиться хіба що "грабіть каравани" - поодинокі чартери до Києва тих молдовських нуворишів, які програють у цьому протистоянні.
Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram
