Що відбувається у Молдові – точка зору

У сусідній Молдові загострюється політична криза. Конституційний суд відсторонив президента Ігоря Додона з посади, незважаючи на те, що йому вдалося домовитися про коаліцію зі своїми опонентами з проєвропейського блоку ACUM.

До дострокових виборів обов'язки президента виконуватиме прем’єр-міністр Павло Філіп, який вже підписав указ про розпуск парламенту. Рішення суду стало результатом депутатського запиту групи представників Демократичної партії, який пішов за відмовою Додона розпустити парламент.

{reklama}

Ігор Додон із рішенням суду не згоден і вважає, що ці дії спрямовані на узурпацію влади в республіці.

Експерт-міжнародник, журналіст Максим Михайленко у своїй колонці для "МБ" пояснює, що означають події в сусідній країні:



У Молдові утворилася ситуація більш-менш реального двовладдя на тлі морально-політичної кризи і часткового паралічу інститутів влади. З одного боку, економіку країни і її державний апарат давно – без лапок – приватизовано бізнесменом Владом Плахотнюком, який очолює Демократичну партію Молдови і орієнтується на США. З іншого боку, відновивши модель прямих виборів президента (який при цьому фактично не має повноважень) після масштабних протестів проти корумпованих та безпорадних політиків націонал-демократичного і проєвропейського спрямування, молдовани "догралися" до того, що обрали головою держави російського агента впливу Ігоря Додона (він це давно уже не маскує – у нашій системі координат це все одно, якби ми обрали президентом Віктора Медведчука).

Днями, після того, як партії, які в березні потрапили до парламенту, до речі, обраного вперше за змішаною моделлю – такий був неформальний пакетний компроміс між Додоном, який у другому турі президентських виборів виграв у лідерки блоку ACUM Майї Санду і Плахотнюком, який планував зберегти контроль над урядом (яким керує його представник Павло Філіп) – не змогли домовитися про коаліцію, сталася несподіванка. А саме – ліберально-антикорупційний блок ACUM утворив більшість із соціалістами Додона.

Таким чином, головою уряду було обрано Майю Санду, спікером – соціалістку Зінаїду Гречани, а президент нібито відправив у відставку уряд, проте законні підстави для таких дій хисткі в обох сторін. По суті, це тимчасовий союз проти Плахотнюка, який, щоправда, одразу злив у пресу матеріали, що свідчать про державну зраду Додона. Адже політика в Молдові ще брутальніша за нашу, там політичні конкуренти залюбки відправлюють один одного до тюрми. Тепер Майя Санду звинувачує Додона у зраді, а Плахотнюк потирає руки і мобілізує народ на свою підтримку, заявляючи про проросійський і антиконституційний переворот.

Тамтешній Конституційний Суд підтримує його позицію – коаліцію не утворено, тому слід провести дострокові вибори, але суд, як кажуть, перебуває під контролем олігарха. Отож запанував безлад. Європа обережно підтримує уряд Санду, США та український істеблішмент - Плахотнюка, який має давні стосунки з українським бізнесом, Росія – Додона. Особливих ресурсів для мобілізації не має жодна із сторін - електорат лібералів, молодь, виїхав працювати до ЄС (переважно тому Додон і виграв президентські вибори), електорат самого Додона – люди похилого віку, а прибічники Плахотнюка – "люди спортивної статури" з контрольованих ним комерційних і державних організацій. Зважаючи на фактичну відсутність в РМ армії, у випадку справжньої "контактної заварухи" переможуть, звісно, прибічники Плахотнюка, хоча і Додон може покликати з окупованої частини РМ російські війська, адже тепер такі часи, що і цього можна виключати.

Проте у разі прямого путчу, легітимність влади Плахотнюка буде під питанням з точки зору Заходу, тобто європейців, а от американці можуть повести себе по-іншому. Румунія спостерігає за ситуацією, але її симпатії на боці Марії Санду – при владі в Румунії переважно євроліберальні групи. Але навряд чи румуни якось "фізично" їй допомагатимуть.

А що в інтересах України? Якби Україна проводила політику регіонального лідера і потужної держави із інтересами, а не слимачково-толерантну лінію (а що скаже Захід?), то вже давно закрила би питання існування мафіозно-диверсантського гнійника на цьому небезпечному для себе кордоні. Але і зараз - слушний момент: Молдова і її окупований росіянами шматок - зона життєвих інтересів нашої країни, а Влад Плахотнюк - наш "сучий син". Можна було би сказати, що побоюючись розповсюдження кримінальної анархії, генерованої агентами Росії та безвідповідальними демагогами Україна прагне повернути затишок і надію до мирних хат молдавських сусідів, у зв'язку із чим надає невідкладну допомогу законному уряду домнула Філіпа. І по результатах - блокувати ПМР з усіх боків. Але, звісно, на це годі сподіватись - Київ буде співати нудних толерантих пісень разом із Бухарестом та Кишинеу, а ситуацію вирішать або росіяни, або натовп, якщо його вдасться зібрати лібералам Санду-Нестасе, або приватні охоронні фірми Плахотнюка. Українцям лишиться хіба що "грабіть каравани" - поодинокі чартери до Києва тих молдовських нуворишів, які програють у цьому протистоянні.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram