1 червня в день свого 90-річчя пішла з життя українська перекладачка Ольга Сенюк.

Ольга Сенюк — перекладачка із англійської та скандинавських мов, лауреат Премії імені Максима Рильського. Працювала редакторкою видавництв "Веселка", науковою співробітницею Київського історичного музею. Брала активну участь у русі шістдесятників і впроваджувала у своїх перекладах автохтонну українську лексику.



В інтерв’ю Українському тижню перекладачка розповіла, що несвідомо обрала дитячу літературу, орієнтуючись швидше на шведських письменників. Вона зупинилася на Астрід Ліндґрен, оскільки завжди хотіла перекладати найкраще. Перекладачка отримувала книжки від самої письменниці, добре знала її і навіть їздила до неї в гості. Вона переклала майже увесь творчий доробок шведської письменниці, зокрема книжки: "Малий і Карлсон, що живе на даху", "Пеппі Довгапанчоха", "Міо, мій Міо", "Расмус-волоцюга", "Брати Лев’яче Серце", "Роня, дочка розбійника", "Знаменитий детектив Блюмквіст", "Пригоди Еміля з Льонеберґи", "Діти з Гамірного".

Також Ольга Сенюк переклала:

з англійської Джека Лондона (оповідання в "Творах"), Вільяма Шекспіра ("Віндзорські жартівниці"), Вільяма Теккерея ("Ярмарок суєти"), Вільяма Еша ("Вибір зброї"), Марка Твена (оповідання у збірці "Оповідання та памфлети");

з данської Єнса Петера Якобсена ("Нільс Люне", "Пані Марія Груббе"), Еріка Амдрупа ("В чиїх руках був ніж"), Гаральда Бергстеда ("Празник святого Йоргена", "Мартін Андерсен-Нексе", "Пасажири вільних місць");

з ісландської Стефана Йоунсона ("Сага про малого Х’ялті");

з норвезької Тура Геєрдала ("Аку-Аку"), Ґерту Нюквіст ("Трава нічого не ховає"), Генріка Ібсена ("Росмерсгольм", "Ляльковий дім"), Б’єрнстьєрне Б’єрнсона ("Небезпечне сватання"), Сінгб’єрна Гельмебака ("Андерсенам — ура!"), норвезькі народні казки, прислів’я та приказки;

зі шведської Сельму Лагерлеф ("Сага про Єсту Берлінга", "Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми"), Туве Янсон ("Диво-капелюх"), казки Захаріаса Топеліуса, Рольфа Блумберга ("Золото і анаконда"), Пера Вале ("Вбивство на 31-му поверсі"), Августа Стріндберга ("Червона кімната", "Пана Юлія", оповідання), Сару Лідман ("Острів", "Я і мій син"), Пера Лагерквіста ("Кат", "Карлик", "Варавва", "Сивіла", "Паломник", "Маріамна"), Торґні Ліндґрена ("Бджолиний мед", "Шлях змія на скелі"), Пера Улофа Енквіста ("Із життя дощових черв’яків", шведські прислів’я та приказки. —
та багато інших творів.

Ольга Сенюк говорила, що усе, що вона хотіла, за що бралася, — зробила. Немає такого, що вона бажала перекласти і їй не дали. Як свідчили журналісти, у квартирі перекладачки три кімнати було заставлено шафами з оригіналами світової літератури та словниками.

Читайте найоперативніші новини "МБ" у Facebook і Telegram