Кохання – це не що інше, як переживання дитячих емоцій. Про це написав психолог Михайло Лабківський.

"Мене постійно запитують, що таке кохання. Друзі мої, я не філософ і не поет, як ви могли помітити, а психолог з 35-річною практикою. І ось яка моя думка. Кохання – це не що інше, як переживання дитячих емоцій", – написав він у Instagram.

На його думку, тут немає ніяких універсальних схем. Одного з дітей цілували-обіймали-хвалили, підтримували, постійно були поруч. І для них любов – це тепло, можливість відкрито висловлювати свої думки, це тил, дружба.

"Та у більшості, на жаль, батьки поводили себе дещо інакше. Наприклад, вони могли бути просто холодними. Ось дитина вмита-одягнена-взута, а обійняти її ніхто не біжить. Поговорити такі батьки могли тільки про шкільні оцінки і погоду. В результаті людина виростає з моторошним почуттям самотності. Вона знаходить партнера, живе з ним, заводить вже власну родину, але раптом виявляється, що в стосунках ця самотність відчувається в рази сильніше", – пояснює психолог.

Крім того, є й інший досить поширений випадок, який Лабковський назвав батьки – "достігатори".

"Ті, що хвалили тільки за" п'ятірки", обіймали за вимитий посуд, цілували за прибрану кімнату, доносили усіма можливими способами: "я буду любити тебе тільки за досягнення". Як правило, з таких дітей виростають плейбої-донжуани, які вміють тільки завойовувати кохання. Вони просто не в курсі, що люблять просто так, за красиві очі. І щойно жертва завойована, вони негайно втрачають інтерес – адже що ж це за кохання, якщо нічого не потрібно заради неї робити?"– пояснює Михайло.

На його думку, дівчата іноді йдуть далі – вони стають такими собі поступливими "господарочками". Просто зі шкіри геть пнуться, щоб чоловік оцінив вечерю, блискучу квартиру, мереживну білизну або щось там ще. Вони, зазвичай, ще ходять на всякі курси "жіночності", щоб ще більше зусиль докласти, ще більше часу витратити – аби любили.

"Тільки ось у підсумку на них не одружуються (а саме цього такі жінки й хочуть, адже у якихось дій неодмінно мусить бути "кінцевий результат", потрібна мета!). Розумієте, це ціла психологія, побудована навколо компенсації і знецінення. Де немає ніякої взаємності", – підсумував Лабковський.