Чому жінкам не варто оцінювати себе за зовнішністю: відповідь психолога

Під впливом медіаринку і соцмереж ментальне здоров'я жінок перебуває під загрозою. Найчастіше це відбувається через те, що тіло іншої людини сприймається як предмет сексуального бажання, тоді як інші аспекти особистості – думки, почуття, бажання – як правило, ігноруються. Об'єктивує меседжі дуже поширені в сучасному суспільстві. Вони полягають не тільки в тому, що цінність жінки визначається її зовнішністю , але і в ідеалізації певного типу зовнішності, не застосовується до більшості жінок. Ці нереалістичні стандарти можуть привести до почуття сорому за своє тіло і відрази, а також до нездорової харчової поведінки і неправильного режиму фізичних навантажень, передає Womo.ua.

Про те, чому варто говорити з жінками про руйнівну силу самооб'єктивації, розповіла психолог-біхевіорист Джуліана Брейнс.

Наша поведінка залежить від того, як ми одягнені

Прихильність образам, які тиражуються в медіа, може привести до самооб'єктивації, коли людина займає позицію спостерігача по відношенню до власного тіла і зациклюється на своїй зовнішності.

У серії досліджень професорів Фредріксон і Робертс учасницям потрібно було виконати низку завдань, при цьому за принципом випадкового вибору частина з них були одягнені в купальники, а частина – в светри. Ті, кому довелося надіти купальник, відчували більше сорому і в підсумку більше обмежували себе в їжі (наприклад, залишали половину тістечка недоторканим і при цьому говорили, що тістечко їм подобається, але вони б відчували провину, якби доїли його). А ще вони гірше проявили себе в тесті з математики, тому що їх весь час відволікали думки про те, як вони виглядають.

Імовірно ці жінки відчували себе некомфортно під час дослідження, тому що не очікували, що доведеться надіти купальник і не були готові до цього, а освітлення було занадто яскравим і не дозволяло щось приховати. Нікому не подобається міряти купальники в магазинах, навіть якщо вони роблять це добровільно.

Дослідження об'єктивації менше фокусуються на тих випадках, коли жінки задоволені своїм зовнішнім виглядом, але саме в них криється пояснення того, чому жінки активно роблять вибір на користь об'єктивації, незважаючи на всі її недоліки. Відчувати себе привабливою і сексуальною приємно, тоді чому багато хто вибирає хворобливе відчуття власної непривабливості? Відповідь проста: на це зав'язана наша самооцінка.

Випускники університету Мічигану провели дослідження з метою з'ясувати, як щоденний досвід самооб'єктивації впливає на настрій. Вони видали групі студенток коледжу кишенькові комп'ютери з опитуваннями, розрахованими на два тижні. На подив дослідників, деякі з дівчат були задоволені отриманим досвідом. Ті, хто високо оцінювали свою зовнішність і базували на ній свою самооцінку, отримали приплив енергії, тому що відчували себе ще більш привабливими в ті моменти, коли займалися самооб'єктивацією. Але ті з учасниць, хто не був задоволений собою, перебували в пригніченому стані, тому що в такі моменти відчували себе відштовхуючими.

Іншими словами, для людей, які засновують свою самооцінку на зовнішності (як певною мірою кожен з нас), самооб'ектівація стає палицею з двома кінцями. Ми на підйомі, коли отримуємо гладеньку увагу, але це може легко обернутися проти нас, коли увага не така вже й гладенька або його не вистачає, і ці гойдалки здатні посіяти хаос у нашій психіці.

Зацикленість на зовнішності відволікає від мети

Навіть коли об'єктивація приємна, вона може нести за собою негативні наслідки, відволікаючи нас від більш важливих і суттєвих справ. Наприклад, ви спікер на науковій конференції. Ваша головна мета пов'язана з тим, щоб дізнатися щось нове, зав'язати корисні знайомства, взяти участь у цікавих бесідах і представити свою роботу. Але на задвірках свідомості ви думаєте про те, чи звертають чоловіки, з якими ви знайомитеся, увагу на вашу роботу чи все ж на вашу сукню, зачіску, макіяж. І навіть якщо ви виглядаєте, як супермодель, це об'єктивує погляди, ваші думки про них неминуче завадять отримати максимум користі від конференції. А в більш романтичних ситуаціях зацикленість на зовнішності не дасть вам дійсно впізнати іншу людину.

Є ще одна проблема з тим, щоб використовувати свою зовнішність для підвищення самооцінки. Краса в тому розумінні, яка властива нашій культурі, не триває вічно. Якщо задуматися, вона починає в'янути доволі рано, після двадцяти років, якщо вже відштовхуватися від домінуючих ідеалів. Тому якщо ви не можете зробити своє розуміння краси більш здоровим, самооб'єктивація згодом ставатиме все важчим тягарем. У світі, в якому красі приділяється так багато уваги, це неминуче. Але всім нам було б легше жити, якби ми зробили цей світ іншим.