Молодший науковий співробітник кафедри електроніки і енергетики фізичного факультету Чернівецького національного університету 25-річний Віктор Брус став одним із цьогорічних переможців Міжнародного конкурсу "Зелені таланти" (Green Talents), організованого Міністерством освіти та наукових досліджень Німеччини. Цю перемогу він здобув за свої дослідження у галузі використання альтернативних джерел енергії, зокрема енергії Сонця. Віктор Брус також навчався в аспірантурі Чернівецького відділення Інституту проблем матеріалознавства НАН України і 29 жовтня цього року захистив кандидатську дисертацію "Тонкі плівки ТіО2 та гетеропереходи на їхній основі". Про перспективи альтернативних джерел енергії, проблеми впровадження їх в Україні та бажання стати Нобелівським лауреатом – наша розмова з Віктором Брусом.

У Німеччині хочуть відмовитися від атомної енергетики

– Вікторе, чому останнім часом у світі почали приділяти так багато уваги альтернативним джерелам енергії?

– Тому що це природні запаси. Вони надійні й ніколи не вичерпуються. За ними – майбутнє. Нещодавно я повернувся з 16-денного туру Німеччиною, який організували для переможців міжнародного конкурсу "Зелені таланти". Ми відвідали чимало міст. На кожному кроці, за кожним поворотом там стоять вітряки. Всюди, де тільки можливо, вставлені сонячні елементи. У планах Німеччини до 2050 року на 80 відсотків забезпечити енергоспоживання за рахунок альтернативних джерел енергії. Німці хочуть взагалі відмовитися від ядерної енергетики і бути незалежними від закор­донних постачань електроенергії. Деякі спеціалісти дуже скептично ставляться до цієї національної ідеї, заявляючи, що у світі немає альтернативи ядерній енергетиці. Однак побачене змусило мене повірити, що це цілком реально.

– Наскільки це реально в Україні?

– Частка альтернативних джерел енергії в Україні становить менше одного відсотка від загальної кількості електроенер­гії, яка виробляється. Отож можливостей – 99 відсотків! Хоча певні позитивні зрушення вже є. Скажімо, торік у Криму побудували найпотужнішу тоді у світі сонячну електростанцію. Цього року відкрили вітрову електростанцію на Запоріжжі. Але такі темпи не можна порівнювати з іншими країнами. Є ще одна досить важлива проблема – матеріали для альтернативних джерел енергії. Нині на Запоріжжі намагаються відновити колишній потужний завод із виробництва полікристалічного кремнію для сучасної фотовольтаїки. Але цей матеріал хочуть передавати у Китай, а вже звідти експортувати кінцевий продукт. Гадаю, такі підприємства можна відкривати і в нас, створювати високооплачувані робочі місця для кваліфікованих спеціалістів. Для цього є всі умови. Було б лише бажання держави. У Німеччині розвиток альтернативних джерел енергії фінансує державний бюджет. Хоча у цьому проекті також беруть участь приватні компанії.

"У нас немає ринку вітряків та сонячних елементів"

– Альтернативні джерела енергії обходяться дорожче чи дешевше за традиційні?

– У тому й проблема, що електроенергія, яка виробляється, скажімо, на атомних електростанціях, дешевша за вітрову або сонячну. Але у вартість цієї електроенергії вкладають вартість будівництва електростанції, амортизації обладнання, палива, обслуговування, зарплату персоналу. Однак замовчують той факт, що після 30 років усі матеріали й сама будівля стають радіоактивними і їх потрібно буде утилізувати. А питання утилізації на 100 відсотків не вирішили ще в жодній країні світу. Бо ніхто не хоче жити поряд із радіоактивними звалищами. Тому це дуже складна проблема, вирішення якої вимагає основної частини витрат, не закладеної у вартість електроенергії. Як показав Чорнобиль, будь-які помилки можуть призвести до катастрофи. Звичайно, це не означає, що треба терміново закрити всі атомні електростанції. Людям та промисловості потрібна електрична енергія. Але слід вживати певні заходи, щоб зменшити негативний фактор.

– Альтернативні джерела енергії безпечніші? Їх не потрібно утилізувати?

– Сонячні елементи цілком безпечні в експлуатації, герметично закриті в корпусах, не мають контакту з атмосферою. Але їх виготовляють на основі різних матеріалів, у тому числі й шкідливих. Тому вітряки та сонячні елементи також потрібно утилізувати, бо відходи можуть негативно впливати на довкілля. Найпотужніші американські виробники пропонують замкнутий цикл. Вони виготовляють, продають і встановлюють сонячні елементи, а після закінчення терміну експлуатації переробляють їх. Цей шлях повинна наслідувати й Україна.

– Чи можна на Буковині біля будинків встановити побутові вітряки або розмістити на даху сонячні елементи?

– Це цілком можливо. Деякі українські приватні підприємства вже випускають побутові вітряки та сонячні елементи. Але вони переважно йдуть на експорт в інші країни. На жаль, в Україні цього ринку нині немає. Масово ні люди, ні держава не використовують альтернативні джерела енергії. Потрібно на законодавчому рівні вирішити це питання. Мають бути розроблені нормативи, чітко розписано, де і ким можна встановлювати вітряки або сонячні елементи. Скажімо, у Німеччині сонячні елементи та сонячні колектори найчастіше встановлюють на дахах приватних житлових будинків. Це додаткове джерело, яке зменшує витрати електроенергії. Хоча залежно від площі будівлі можна повністю забезпечити себе електричною та тепловою енергією. Цим досить інтенсивно займаються науково-дослідні інститути та приватні компанії в багатьох країнах. Житло будують з інтегрованими альтернативними джерелами енергії, у тому числі й сонячними елементами. Якщо їх встановити на даху, можна зекономити і на покрівельному матеріалі. У німецькому місті Ахен ми відвідали науково-дослідний центр при політехнічному університеті, який займається дослідженнями в області енергетики. Презентація їхніх наукових досліджень відбувалася в будинку, який побудували з використанням сучасних енергозберігальних технологій. Таким чином більш ніж на половину економлять на опаленні. Я поцікавився, наскільки зросла вартість будівництва цього будинку. Мені сказали, що на 10 відсотків.

"Мрію стати Нобелівським лауреатом"

– Чи важко в Україні займатися наукою і чи можна буде впровадити ваші дослідження на практиці?

– Якщо є знання і бажання, то наукою можна займатися всюди, навіть у наших умовах на досить високому рівні. Інша річ – практичне використання. Перехід від лабораторних та експериментальних зразків до промислового виробництва потребує великих коштів. А виробництва як такого в Україні майже немає. І ніхто не зацікавлений у впровадженні чогось нового. Тому поки що це нереально. Єдиний доступний спосіб заявити про себе – це публікація статей у рецензованих англомовних журналах. Їх прочитають інші науковці і зможуть використати для подальших своїх досліджень.
– Як переможець конкурсу ви три місяці стажуватиметеся у Берлінському інституті кремнієвої фотовольтаїки…
– Займатимусь там науковими дослідженнями. Хочу ознайомитися із сучасним обладнанням і провести велику кількість експериментальних досліджень та вимірювань, які в нас недоступні.

– Не хотіли б залишитися в Німеччині?

– Якщо чесно, хотів би працювати в Україні, у рідних Чернівцях. Тут моя мама, улюблена робота, друзі. Але останнім часом збільшується навантаження на викладачів університету та кількість паперової роботи і зовсім не залишається часу на дослідження. Як молодому вченому мені все-таки хотілось би інтенсивніше займатися наукою. Якщо не матиму такої змоги, то, можливо, доведеться виїхати. Є ще одна вагома причина. Українські науковці отримують мізерну зарплату. За ці гроші неможливо придбати житло та утримувати сім’ю. Наприклад, у Німеччині молодший науковий співробітник отримує 2650 євро на місяць при середній зарплаті 2000. Наукову працю там, на відміну від нас, дуже цінують.

– Про що мрієте?

– Напевно, кожен науковець хотів би отримати Нобелівську премію. Я теж мрію про це (сміється, – авт.). Але для цього потрібно багато працювати. Треба максимально використати молоді роки і життя. 
Надія БУДНА