Про ветеринара Романа Сисюка до редакції "МБ" написали чернівчани: як завжди прийде на допомогу "братам нашим меншим", як безкоштовно лікує безпородних собачок та котиків, у яких – ні грошей, ні господарів…
Під час бесіди з ним пригадуєш доктора Айболита: лагідний голос, тепла усмішка, навіть за отримані під час роботи травми не ображається: "Знаю, що роблю добро".
"Пацієнти впізнають на вулиці"– Що робить ветеринар?– Лікує тварин: шкірні хвороби, переломи, робить кесарів розтин, витягає сторонні предмети з кишечнику та шлунку. Вони й каміння їдять, і ковтають гумові кульки під час гри. Це часто трапляється, особливо в малих цуценят. Робимо УЗ-дослідження, якщо потрібно – операцію.
– То ви й педіатр, і терапевт, і акушер...– Ветеринари в містах спеціалізуються на дрібних тваринах: котиках, собачках, папужках, рибках... Під час навчання немає вузької спеціалізації, наприклад, лише про собак. Вчать загалом усе. Якщо хочеш працювати із цими тваринами, їдеш на курси підвищення кваліфікації. Обов’язкові регулярні місячні курси, після закінчення яких кваліфікаційна комісія допускає до роботи. Потрібно досконало знати анатомію, бо людина може сказати, що болить рука, око чи вухо. А в собаки потрібно визначити це візуально, під час огляду.
– А як ви це робите? – За реакцією на біль. Пальпуємо, встановлюємо, де болить, де не болить. Так – не болить, а натиснув – більше болить. Плюс – рентген, УЗ-дослідження.
– Ви, напевно, вже знаєте й психологію тварин? Чи є різниця між собаками й котами, самкою та самцем?– Самки більш лагідні. Але це стосується лише собак. Серед котів – навпаки: кішки – агресивні, коти – лагідні й дуже приховані. За секунду можуть завдати травму. Собака попереджає, а кіт – ні. Він відразу – і вже вкусив або подряпав. А собака спочатку гарчить, показує зуби – буде атакувати. Я, перш ніж підійти до собачки, розмовляю з господарем про те, як вона поводиться, чи не потрібно одягнути намордник, якщо агресивна. Якщо я підходжу до неї, і вона сідає, лягає – можу робити з нею все, що хочеш, а якщо стає в стійку – не підходжу. Це психологічний бар’єр, і треба оцінювати ситуацію.
– Чи впізнаєте пацієнтів на вулиці? – Вони мене впізнають. Гавкають або навпаки – ластяться до мене. Нещодавно лікував собаку-боксера. Я його зустрічаю щовечора, коли господар із ним гуляє. Собака впізнає мене за 50 метрів – і вже "гав-гав". Господар каже, вітаючись: "О, ваш пацієнт вас вітає". Усі пацієнти-собаки впізнають – вони дуже пам’ятливі. У них дуже гострий нюх, і вони відчувають, що пішов ветеринар. Від мене пахне специфічно, ми цього не вловлюємо, а вони – так.
– Ваші пацієнти терплячі?– Собаки – терплячі, коти – ні. До кота торкнешся – відразу агресивно до тебе налаштований.
– Кажуть, що собака – це друг людини, а кіт – ну... не такий...– Погоджуюся. Зі своєї практики помітив, що кіт за одну секунду може завдати травму. Без попередження. Хоча я нічого поганого йому не роблю, хочу погладити, а у відповідь – агресивна реакція.
– А як часто ваші пацієнти завдавали травми?– Бачите (показує на шрами на обличчі, руках, – авт.). Оце – від ротвейлера, якому лікував перелом. Господар сказав, що собака старенький, їм його шкода, тому хочуть, щоб не використовували снодійне. Робили операцію під місцевою анестезією, господар не втримав собаку й він покусав господаря, господарку й мене. Я дуже постраждав. Шрам залишився на все життя.
Інший собака... У мене був перелом руки, робили операцію.
– Розповідають, ви виїжджали до хворих бродячих собак, не чекаючи на винагороду. В яких немає ні господарів, ні грошей...– Я змушений брати оплату, бо орендуємо приміщення, сплачуємо за воду, за світло. Не такі великі розцінки. Приходять люди, які кажуть: беріть за мій прийом і додатково беріть за когось, у кого не буде грошей. Є такі люди. І, знаєте, більшість таких, які живуть не в достатку. Я не намагаюся заробити мільйони, стараюся допомогти й чесно відпрацювати.
Собака
проковтнув голку– Кого ви ще лікували, окрім собак, котів? Чи були екзотичні тварини?– Ігуана, черепахи, декоративні кролики, шиншилки. Папуги, ворони. Діти приносять соколів. На початку літа було масове виведення маленьких пташенят голубів, соколів, сов. Діти приносять: знайшли, а пташеня не літає. Що робити? Я відповідаю: "Діти, віднесіть пташеня туди, де знайшли, і зачекайте, доки за ним прилетять мама з татом. Щоб собачка чи котик не прийшли швидше за батьків пташеняти".
– Які випадки запам’яталися?– Маленька декоративна собачка проковтнула голку з ниткою. Зробили рентген: голка є, а під час операції не можемо знайти. Пояснили господарям ситуацію: можливо, коли робили знімок, голка була, а за дві-три години вона мігрувала. Тоді господарі кажуть: "Треба присипляти, бо..." Тоді кажу: "Знайдіть терміново магніт". Вони розбили радіоприймач, принесли магніт, компас, – і ми знайшли голку!
– Коли помирає тваринка...– Це проходить через моє серце... Так важко пережити. Особливо, коли звертаються люди, щоб зробити евтаназію, щоб не мучилася тварина, хвора на рак... Я часто відмовляюся від цього. Це жива душа. Не я йому давав життя й не мені забирати...
– А як визначають, що вже все..?– За життєвими показниками: слизовими оболонками, температурою, чи їсть чи ні, чи є вже кровотечі, чи ракова пухлина дала метастази...
– Чи є хвороби, які з’явилися у тварин останнім часом?– Не можу стовідсотково стверджувати, бо потрібно проводити тривалі дослідження, але зі спостережень скажу, що коти, які їдять протягом двох років сухі корми, напевно, поганої якості, хворіють на сечокам’яну хворобу. Це тенденція останніх 5-7 років.
– Що робити, щоб наші вихованці не хворіли?– Більше приділяти їм уваги. Бо прокинутися вранці, насипати сухого корму на весь день, піти на роботу й увечері так само прийти – це не догляд, не любов до тварини. За нею слід дбати, зубки чистити, розчісувати, вигулювати двічі, а то й тричі на день. Тоді ваша тваринка буде здоровою. Слід більше давати їм любові! Розмовляти, гладити – тоді додасться психологічного здоров’я. І вона вам віддячить: ви прийдете з роботи – вона вас оближе, попеститься.
"У мене собака вдома сміється"– А почуття гумору є у тварин?– Так! У мене собака вдома сміється. Маю той-тер’єрчика і карликового пінчера. Кажу: "Мікка, Мікка" – і вона відразу губи догори, показує зуби – сміється. Собаки розуміють усе. І не потрібно команд. Якщо добрим словом говорити до собаки, вона все розумітиме.
– А коти?– Не такі. Кіт сам по собі. І в нього характер.
– Для ветеринара немає годин прийому, їдете й уночі...– Це правда. Фізично цілодобово не зможеш працювати. Бо й сім’я, і діти. Ми об’єднуємося по двоє-троє лікарів для чергування. Коли кличуть уночі, чи то сніг, чи дощ – іду. Відмовити – буде якось на душі важко, людині буде важко.
– Ви не пошкодували, що стали ветеринаром? Навіть коли вам оперували руку після укусу?– Жодного дня не шкодував, що мене покусали, що було боляче, що штани порвані й нові слід купувати... Ніколи. Бо знаю, що результат моєї роботи – добро.
– Чому нас кусають собаки на вулицях? Ми їх не розуміємо?– Немає інформації про собак. Ще такий момент. Як кажуть: яка людина – такий і собака. Який господар – такий і собака. Якщо людина агресивно ставиться до навколишніх – такий буде й собака.
– Поза кабінетом ветеринара: що любите, що дивитеся...– Подобаються всі фільми та передачі, де є тварини. Особливо – Animal Planet. Мені жодного фільму не треба – лише щоб були ці передачі. Люблю техніку. Відпочиваю на риболовлі. Хоча дуже рідко.
– Ви ж не просто лікуєте тварин...– У релігії є таке поняття, що ми їмо хліб собаки й кота. Я це й відчуваю: що я нижче стою, ніж тварина: собака й кіт. Тому що в них перше право жити на цьому світі, а потім – у нас. Ось і все. Оце я відчуваю.
Юлія Боднарюк
17-08-2012, 11:32
0
5 285
