32-річний Іван Підгурський організував першу і єдину в Чернівцях школу бойового гопака. Бойове українське мистецтво тут опановують дошкільнята, школярі, студенти.
З Іваном Підгурським і його вихованцями ми зустрілися під час етнофестивалю, присвяченого Іванові Миколайчуку. Вони танцювали на сцені бойовий гопак у шароварах і вишиванках, з палицями та булавою. Хлопчики та дівчатка пригостили нас смачним козацьким кулішем, який зварили самі у великому казані на вогнищі. Після обіду всі помолилися й подякували Богові за їжу. Діти привезли спеціальний ящик для сміття й не залишили після себе жодного папірця. "Ми виховуємо гармонійно розвинену особистість. Бойовий гопак – система тілесного, розумового та духовного самовдосконалення, – запевнив Іван. – Із хлопчиків виховуємо справжніх чоловіків і лицарів.
Дівчата теж повинні вміти захищатися в цей складний час. Наші вихованці не лише опановують мистецтво бойового гопака. Вони вивчають історію, пісні, традиції нашого народу. Поважають усе українське, не соромляться розмовляти рідною мовою".
"Наші вихованці не палять і не п’ють"
Іван родом із Тернопільщини. Закінчив Львівський університет фізкультури й спорту. Займався східними єдиноборствами. А потім випадково потрапив на семінар із бойового гопака й захопився ним. Познайомився зі львів’янином Володимиром Пилатом, який очолює Міжнародну федерацію бойового гопака. "Чотири роки тому я приїхав до Чернівців на запрошення свого знайомого, який хотів організувати тут школу бойового гопака, – пригадує Іван. – Спочатку займалося лише двоє людей. Нині в школі 40 вихованців – хлопців та дівчат різного віку. Набираємо дітей віком від чотирьох років. Найстаршому гопаківцеві Юрію 46 років".
– Український гопак не просто танець. У ньому закодовані бойові елементи, – переконує Іван. – У нашій школі є різні напрямки. Оздоровчий найбільше підходить для дітей віком від чотирьох до восьми років. Фольклорно-мистецьким займаються люди, які виступають на фестивалях із показовими театралізованими боями. Спортивним напрямком цікавляться здебільшого старші хлопці, які беруть участь у різних змаганнях. Є ще бойовий напрямок – досить жорсткий вид гопака, де можна використовувати бойові елементи. Наші вихованці не палять, не вживають спиртні напої, не лаються. Це категорично заборонено. Якщо до нас приходять хлопці, які палять, ми даємо їм певний термін, щоб вони покинули. Якщо їм це не вдається зробити, не приймаємо їх.
Діти знають,
що робити,
якщо заблукають
Гопаківці мають спеціальну форму. Вони носять широкі козацькі шаровари й червоний пояс. На урочистості одягають вишиту сорочку, а на тренування – футболку із символікою бойового гопака. "Зброєю для гопаківця може слугувати все, що знаходиться під руками, – запевнив Іван. – Найпростіший засіб захисту – звичайна палиця. Наші учні також працюють із косами, серпами, ціпами, шаблями, булавами, ланцюгами. Вони все вміють. Зварити козацький куліш, рибну юшку можуть не лише дівчата, а й хлопці. Навіть шестирічні малюки можуть розкласти наметове містечко. Ми навчаємо дітей, як поводитися із тваринами, які лікарські трави можна використовувати. Вони знають, що робити, якщо заблукають у лісі: як орієнтуватися за деревами й рослинами, розкласти вогнище, сплести курінь із гілок, прохарчуватися, вберегтися від нападу звірів".
Зі своєю дружиною Іван познайомився в школі. "Я теж захопилася бойовим гопаком. І це нас поєднало. А ще те, що в нас однакові імена, – сміється Іванна. – Я вивчила всі прийоми бойового гопака. Тепер їжджу із чоловіком на всі змагання та фестивалі".
В Івана Підгурського є заповітна мрія – створити власну школу бойового гопака. "Нині я орендую спортзал. І ми можемо займатися в чітко відведений час, – зауважив чоловік. – А хотілось би мати своє приміщення, яке я зміг би обладнати в стилі бойового гопака".
Надія БУДНА
