Навколо високого вогнища танцюють щасливі діти. Хтось грає на маленькому баяні, хтось співає, дорослі накривають святковий стіл… Так напередодні першого вересня проводжають дітей у школу у дворі на вулиці Кафедральній у Чернівцях.
Проводи до школи – унікальна традиція, яку започаткували й бережуть уже десятки років окремі чернівецькі сім’ї.
Діти одягнули вишиванки
"Ми живемо у чарівному дворику", – кажуть щасливі діти про свою домівку. І справді, дітям пощастило жити у сім’ях, які товаришують роками. Так цього року провести дітей у школу зібралося чотири покоління чернівчан.
"Я йшла до школи 1954 року, і мене проводжала моя мама, яка нині вдома на веранді спостерігає за тим, як я проводжаю своїх онуків", – каже чернівчанка Олена БІЧЕР.
Цьогорічні проводи до школи відбулися у національному стилі.
– Народний одяг, – це дуже гарно й модно. У школі я переважно одягаю форму, але на свята разом із друзями з радістю одягаємо народний одяг, – каже школярка Олександра КУШНІР. – Ось і наше свято вирішили організувати у національному стилі...
Діти самотужки підготували театральні сценки, танцювальні номери, вивчили пісні та декламували вірші. Дорослі дивилися концерт, посідавши на лавицях у дворі. Аплодисменти не вщухали. Батьки були розчулені маленькими артистами.
– Цього року наше свято особливе, бо у перший клас ідуть аж троє дітей: Марія Кушнір, Олексій Пилипчук, Данило Бірюков, – каже десятикласниця Любов ПИЛИПЧУК. – Старші допомагали першокласникам підготувати номери.
Підготувалися першокласники добре. Вони грали на баяні, танцювали вальс, співали…
"Усі тут дружні"
Після концерту дорослі запалили велике вогнище й увесь двір сів за один великий святковий стіл. За столом – весело. Діляться спогадами.
– Пригадую, як ми самі влаштовували свято, дорослі не приєднувалися до цього дійства. Ми пекли картоплю, кукурудзу, з усіх балконів стежили за нашим вогнищем, за безпекою, – каже чернівчанка Людмила КУШНІР. – А нині я уже дивлюся, як виступають мої донечки Олександра та Марія… Також на святі присутня моя мама, вдома – бабуся…
– Проводи до школи у нашому дворі, здається, були завжди, – каже мати Людмили Олена Григорівна. – А ще у нас у дворі була тимурівська команда, яку організував ЖРЕП. Наша сусідка проводила фізичну зарядку, а ми допомагали старшим людям, наприклад, мили підлогу… Усі у нас тут дружні! У дворі ми навіть розкладали намети і святкували весілля. Отакий щасливий чернівецький дворик.
Валерія Чорней
