
Слово "сало" настільки звичне для українців, що його походження здається очевидним, однак історична лінгвістика відкриває цікаві подробиці.
Професійний український історик Олександр Алфьоров у відео на YouTube пояснює, що сучасне "сало" походить від давньослов’янського слова "садло", де суфікс -д- у процесі мовних змін випав, і ми отримали знайоме нам слово.
У праслов’янській мові слово "садло" мало значення чогось "насадженого згори" на м’ясо.
Корінь сад нам добре знайомий, — пояснює історик.
Він пов'язаний із дієсловами садити, насаджувати, що означає розміщення чогось зверху. Тож "садло" первісно означало шар жиру, що знаходиться над м’язовою тканиною.
Між іншим, у деяких західнослов’янських мовах це слово збереглося у своєму первісному вигляді, — зазначає Олександр Алфьоров.
Наприклад, у словацькій мові досі вживається слово sadlo, яке відповідає нашому "салу".
Як часто буває в мовах, з часом складніші мовні конструкції спрощуються. У випадку "садла" відбулося випадіння звуку -д-, унаслідок чого виникла сучасна форма "сало". Такий процес – явище, характерне для багатьох слів, що спрощуються у вимові з покоління в покоління.
Українське слово "сало" має давньослов’янське походження й еволюціонувало від форми "садло".
Його значення – "жир, що насаджений над м’ясом", і воно споріднене з аналогічними словами в інших слов’янських мовах.
Як пояснює історик Олександр Алфьоров, такі мовні трансформації – звичне явище, що відображає природний розвиток мови та культури.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram