Отож тепер починається найголовніше. Як справедливо стверджує Трамп, для танго потрібні двоє. Держсекретар Рубіо, не без задоволення, після закінчення україно-американської зустрічі відзначив, що тепер м’яч на боці рашки. Побиті горщики вдалося склеїти, але вони нічого не вартують, якщо залишатимуться порожніми. А наповнити їх змістом, чи то кашею, може лише раша та особисто путлер.
Розглянемо, які можливі сценарії подальшого розвитку подій.
Почнемо з негативних. Путлер вважає, що рашка - це слон, а Україна – це моська, тож неможливо, аби слон звертав увагу на гавкання якоїсь там шавки. Манія величі та непереможності власне і призвели до того, що, надутий амбіціями слон, ніяк не може впокорити маленьку собачку, і та тисячами маленьких укусів турбує всю його європейську частину. У тому маленькому мозочку диктатора ніяк не вкладається така "нахабність" - успішно опиратися "могутній другій армії" світу.
Звичайно, відверто наплювати на прагнення Трампа отримати Нобелівську премію миру путлеру не вельми бажано, але хто сказав, що у такого маніяка працює логіка. Тому рашка може запустити дурня і забалакувати справу та тягнути час, виставляючи все нові та нові заперечення чи забаганки. Існує варіант, що Китай також може долучитися до миротворення, але попередньо "опустивши" президента США, як неспроможного вирішувати світові проблеми. А те, що путлер ніколи не піде на зближення зі США всупереч бажанням Сі, не бачить хіба лише сам Трамп, який мислить лише бізнесовими категоріями, у яких заради надприбутків можна піти і на контракт із хвостато-рогатим.
Я не вірю, але уявімо інший варіант, що путлер плеще у долоні, божиться та хреститься, що він вже давно за мир, а лише Європа - за війну. Тоді постає питання, яка ціна такого миру для нас - повна капітуляція чи часткова? Ми погоджуємось на тимчасові втрати територій, але які ж поступки повинна робити рашка?
Тепер найбільш реалістичний варіант. Трамп, наче Пілат, вмиває руки і заявляє, що він хотів зробити якнайкраще, але поганці укри та європейці не хочуть погоджуватися на мир і війна триває допоки у московії не почнуть відбуватися тектонічні зміни. Для нас важливе одне, чи США відморозяться від військової допомоги для нас, чи ображені на путлера додадуть щось набагато суттєвіше.
Тому не варто надто розслаблятися у сподіваннях завершити війну до Великодня. Хепіенд буває лише у казках та голлівудських фільмах, а реальність набагато жорсткіша.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
