Під час проведення археологічних досліджень у північній частині замку Хотинської фортеці буковинськими археологами було виявлено половину сонячного компасного годинника зі слонової кості. Його датують серединою ХVІІ століття.

- Знахідка, безсумнівно, є великою рідкістю, - наголошує кандидат історичних наук, асистент кафедри етнології, античної та середньовічної історії ЧНУ Микола ІЛЬКІВ. - Годинник, очевидно, пов’язаний своїм походженням з діяльністю нюрнберзьких майстрів. Можемо зробити припущення, що цим "майстром кишенькових приладів" міг бути Леонарт (Лінарт) Міллер (бл. 1602-1653) – відомий німецький різьбяр по слоновій кістці, який інколи підписував свою продукцію або ж клеймив її геральдичним зображенням квітки лілії. Його майстерня на одній із вулиць міста Нюрнберг працювала близько трьох десятиліть.

- Виявлений у Хотинській фортеці прилад, як і сонячні годинники загалом, показував власне сонячний (дійсний) час, а не середній, який можуть фіксувати механічні годинники, - пояснює Микола Ільків. - Така різниця між дійсним і середнім часом зумовлена багатьма факторами, з яких два основні: нахил земної осі та еліптична земна орбіта. Знахідка частини диптиха в Хотинській фортеці дозволяє черговий раз порушити питання стосовно використання запорозькими козаками та кримськими татарами навігаційних приладів для орієнтування на морі та в степу.

- Загалом у північній частині замку було виявлено уламки кахель з геральдичними, рослинно-орнітоморфними та сюжетними зображеннями, - зауважує історик. - До першої групи відносяться фрагменти кількох лицевих і однієї кутової кахель, на яких був зображений двоголовий орел із розпростертими крилами. Такий мотив відомий на кахлях Середнього Подніпров’я та Лівобережжя, зокрема на козацьких січах.