"З великою вірогідністю Буковина вийде на старт друголігового сезону", - Сергій Гринюк

Останні тижні чернівецькі вболівальники провели в тривожному очікуванні, але, одна за одною, пішли радісні новини. Спершу керівництво Буковини повідомило нашому сайту, що команда отримала нового головного тренера – ним стала клубна легенда Віктор Мглинець. Затим з’явилася інформація, що місцева громада і влада вирішили підтримати Буковину в її прагненні повернутися в першу лігу.

Що можна сказати на даний час про майбуття Буковини? Football.ua взяв інетрв’ю в президента клубу, відомого місцевого бізнесмена Сергія Гринюка.


"Зберегти місце в першій лізі здавалося реальною справою.
Але було дещо, що я не "прорахував"…"

– Наразі можу сказати так – з великою вірогідністю Буковина вийде на старт друголігового сезону. Однак це буде залежати від багатьох факторів, у тому числі – й від того, чи встигнемо підібрати за коротке міжсезоння склад, який міг би вирішувати серйозні завдання.

– А саме?

– Повернення в першу лігу. Міська влада готова допомагати команді, але лише під конкретні серйозні завдання. Наші вболівальники не хочуть бачити "балагану", вони заслуговують на хорошу гру.

– І є шанси повернути радість чернівецьким фанам?

– Ну, як вам сказати… Тут потрібна серйозна підтримка клубу, щоб він став дійсно народною справою. От є якісь такі прості речі, які у нас не розуміють. Наприклад, щоб ставити високі завдання у другій лізі треба навіть більше грошей, ніж для команди-середняка першої ліги. Треба вмовити гравців, зібрати, фінансувати їх належним чином…

– Ну, звісно – одні преміальні чого варті. Аутсайдер першої ліги виграє від сили 4-5 матчів за сезон, а лідер другої ліги – по 20 і, може, навіть більше…

– Так, однозначно! А тим більше, якщо буде багато конкурентів, як це може статися наступного сезону.

– На Конференції ПФЛ ми з вами не встигли поспілкуватися – ви залишили її достроково, й виглядало все так, що ви були невдоволені тим, що делегати відмовилися розширювати першу лігу, що давало б право Буковині залишитися в ній без вильоту…

– Я не буду вдаватися особливо у подробиці, а лише відзначу, що нам казали одне, робили – друге, а думали – взагалі третє. Але то інша справа – а говорячи по суті, можу сказати, що так мучитися далі не бачив сенсу. Що залежало від мене – я все зробив: поплатив борги, ліцензії… А що вже вийшло по грі – то вийшло. Мене підвели, чесно кажучи, ті ж "тоталізатори". Хоча наш клуб старався платити своєчасно, але було це "по мінімуму", тому й починаються всі ці нехороші речі. Я їх не "прорахував"…

– І які матчі викликають у вас сумніви?

– Багато матчів. Офіційно щоб про це говорити – це тяжка з юридичної точки зору справа, потрібна доказова база. Я це питання досліджував – у мене своя фірма, ми в себе слідкуємо за безпекою, стежимо за цим всім. І, в принципі, те, що ми бачили, нас шокувало. Результати деяких матчів я знав вже за годину до їхнього початку.

– Раніше ви працювали в футзалі. Футбол у цьому плані, на вашу думку, брудніший?

– У футзалі нема такого! Так, там побутує приказка: "Скажіть, скільки у вас є грошей, і я скажу, де буде ваша команда". Але у нас була хороша команда, дуже якісний "кістяк". Щороку займати перше місце в першій лізі, але не переходити в вищу, бо трішки не вистачало грошей – це засмучувало й розчаровувало. А ходити, просити гроші у влади, яка не розуміє, що таке спорт і наскільки він важливий, бо у неї інші цілі – це трішки тяжко. Та й не звик я просити – гроші я заробляю працею.

– Порівнюючи футзал і футбол в Чернівцях, від чого ви отримували більше задоволення? Що викликало більший глядацький інтерес?

– У футзалі ми збирали стільки людей, скільки могло зібрати наше приміщення. Якби ще була можливість побудувати новий спорткомплекс – може, я б і продовжив футзальною командою займатися…

Та й взагалі – ці види спорту не можна порівнювати. Тут різні комбінації, різний підхід до гри. Футбол, звісно, видовищніший, і вболівальники більше до нього тягнуться. Але, на жаль, у нашій області він у дуже тяжкому стані. На місцях нема підтримки, багато юридичних моментів неправильно зроблено, а ще ці всі "тоталізатори" – жах… Я не хочу просто вдаватися у подробиці й дуже довго вам розповідати, але зазначу, що багато чого уже було зроблено, і якби була перспектива – ми б могли це все зробити. Але коли команда опиняється на слабкому рівні – що робити? Що буде далі?

У нас рівень першої ліги не дуже високий, а в другій – і взагалі кошмар. Низький рівень гри, поля ці жахливі. Коли наші гравці почули, що треба грати у другій лізі, відразу по переглядах розійшлися. І спонсори не в захваті – кажуть, що якби на серйозному рівні грати – то одне, а тут навіщо зберігати команду?

– Не можу з вами погодитися – принаймні, аж у всьому. З другої ліги щороку в першу переходять дуже серйозні команди, та й у новому сезоні на підвищення в класі теоретично зможуть замахнутися зо п’ять команд. Невже вам у минулому сезоні настільки легко гралося, що вважаєте, що у другій лізі все буде настільки нецікаво?

– Так саме тому нам і гралося важко, що практично у всіх іграх у деяких гравців ціль була зовсім інша…

"Гравці отримують невеличку зарплату, а зі сторони їм можуть запропонувати десятки, навіть сотні тисяч у валюті"

– Давайте повернемося до минулого сезону. Коли ви прийшли у цей клуб і побачили всю розруху, які пріоритети поставили у роботі по врятуванню Буковини?

– Передовсім, розібратися зі всіма боргами, з чим я успішно справився. Також – перезавантаження структури, щоб перевести клуб у комунальну сферу, щоб він існував незалежно від того, керує ним Іванов, Петров чи Сидоров. Третє, але не найменш важливе – зберегти команду в першій лізі, адже саме цього хотіли наші спонсори і вболівальники. На той час завдання здавалося абсолютно реальним, але я не врахував усіх цих закулісних ігор. Я ж розраховував мінімальний бюджет, а тут, виявляється, такі суми ходять! Тож платиш ти зарплату вчасно, стараєшся – а коли кільком гравцям запропонують зі сторони, то вибір буде очевидним.

– У всіляких викривальних передачах про наш футбол кажуть, що навіть на нікому не потрібні матчі часом ставлять десятки тисяч євро…

– Це справді так. Подекуди – й сотні.

– Тобто, ось такий ось розрив між офіційною зарплатою гравця – гіпотетичними 4-8 тисячами гривень, і тим, що йому можуть запропонувати зі сторони?

– Так.

– У чому ви бачите вихід з ситуації? Як із цим всім можна боротися?

– Та купа виходів! Навіть якщо наша держава юридично не готова, то можна до тих гравців, які замішані у цих справах, здійснювати певні санкції. Як наш бізнес на ноги ставав? Вичисляли крадіїв, складали списки і через свої сайти ділилися інформацією про таких нечесних людей. І все! Після цього жодна фірма в Чернівцях шахрая не візьме! Цього вони в першу чергу й бояться. Якби у нас хотіли б із цим боротися – то способи можна було б знайти.

– Говорячи про футбол в принципі, який матч вам приніс задоволення в цьому сезоні?

– Єдиний – коли на виїзді з ФК Тернопіль, коли хлопці зібралися й вирвали нічию на останніх хвилинах. Ми, зсередини, нарешті побачили бажання грати, і було приємно, що гравці можуть боротися, змагатися навіть із хорошим суперником.

– О-хо-хо! А саме цей матч на ТБ показували як зразок нечесності!

– Ні-ні-ні, от якраз до цього матчу у нас нема претензій. Хлопці боролися, віддавалися, а що в кінці вийшло таке пенальті – це нещасний випадок. Головне – що була боротьба. А все інше – це смішне! Навіть той матч із Сумами, які "возили" нас в одні ворота, а ми у підсумку виграли 4:1. Ну про що тут говорити?

– Тобто, загалом дебют у професіональному футболі вас розчарував?

– Та тут навіть справа не в цій першій лізі як такій. Буковина – це "маяк" футболу цілої нашої області. Юні футболісти грають, подають м’ячі першій команді. Вони мріють виходити на поле центрального стадіону у цих футболках. Я займався не тільки основним складом, а й дитячим футболом, тренерами, інфраструктурою. І, повірте, майже все у нас у Чернівцях потребує, щоб до нього доклали рук. Все треба поліпшувати, фінансувати, розвивати.

– Є іще одна людина, яка багато постаралася для того, щоб клуб, принаймні, дотягнув до фінішу, а не зник по ходу сезону, втративши професіональний статус. Мова про Юрія Гія. Він поривався піти й раніше, й уже при вас. Розсталися з ним нормально?

– Так, по-людськи. Я, в принципі, до нього ставлюся добре – йому честь і хвала, що він стільки тримав цю команду на плаву. Я тільки завдяки цьому його лишив, бо надіявся, що він закриє ці всі питання. Але, на жаль, є й його частка вини в тому результаті. Хоча, як це можна було робити по ходу сезону? Коли ми прибрали деяких гравців, у нас уже не залишалося навіть замін. Всю цю роботу треба робити у міжсезоння, а ми прийшли на корабель, який уже відправився у плавання.

– Будь у вас час і можливість зайнятися "персоналом", багатьох би футболістів звільнили?

– Ну, про професіональні якості – це вже хай тренери кажуть. З точки зору "закулісних ігор" – так, багатьох. Хотілося б відзначити кількох гравців, які виходили – і грали. Хай не завжди так, як хотілося б – але чесно, з самовіддачею. Як той же воротар Когут, нападник Палагнюк, захисник Терехов і ще пару гравців…

– Якщо дивитися в цілому, то Буковина навесні стала все ж цікавішою – якщо не за результатом, то за тим, що почало грати більше молодих, небайдужих до футболу. Якщо клуб все-таки не вийде на старт, що буде з ними?

– Ну, по-перше, нашими гравцями активно цікавляться в Тернополі. Там оголосили "загальну мобілізацію" – готові взяти всіх, на перегляд до них чоловік по сто-двісті приїздять, нікому не відмовляють. Дехто з гравців поїхав за кордон. Є у нас і обласний чемпіонат, і Буковина-2, яка продовжить грати у будь-якому випадку, і ДЮФЛ.

"Недостатньо просто констатувати, що клуб "помер".
Треба робити все, щоб його "відкачати"

– Поки вирішується доля Буковини, чи працює сама команда?

– Так, гравці тренуються. Збори проводяться, хоч ми офіційно про це не оголошували. Займається командою Віктор Мглинець – підбором гравців, графіком та режимом тренувань. Вважаю, все має бути системно – не люблю бардака. Якщо головний тренер та члени його штабу зможуть налагодити роботу, то все буде нормально.

– Наша розмова – це показник нинішнього часу. Рівно два роки тому на Конференції ПФЛ ваші попередники з керівництва Буковини вели мову про те, щоб Буковина у Прем’єр-лігу перейшла. А нині стоїть питання, чи вона в другій лізі зможе лишитися. Як вважаєте, якби тоді Буковину впустили в Прем’єр-лігу, було б щось із того, чи падіння було б іще болючішим?

– Якщо дивитися уже з точки зору нинішнього часу – здається, що нічого хорошого не сталося б. Ні для кого не секрет, що тоді команді допомагав Фірташ – а нині бачите, як усе змінилося. І уявіть собі, якби команду криза застала в Прем’єр-лізі.

Інша справа – якби вдалося зробити щось капітальне: базу побудувати, автобус придбати – щоб на цей час хоч щось залишилося. А просто так вийти… Не знаю. Мабуть, така сама ситуація була б. Тому я десь розумію наших спонсорів, які наполягали саме на тому, щоб команда була в першій лізі…

– Зрозумійте мене правильно, але якби Буковину залишили – це здавалося б десь і несправедливим. Все ж таки, команда вилетіла, і з цим нічого не вдієш…

– З точки зору спортивної я з вами згоден на всі 100%. Але при цьому, вважаю, наші футбольні органи мали б десь піти назустріч. Треба боротися за кожен конкретний проблемний клуб.

– І все ж, в цьому ви бачите перспективи у футболі Буковини й України?

– Ну, треба ж його якось розвивати! На мою думку, зараз, у зв’язку з політичною та економічною ситуацією треба зберегти максимально багато команд. Тут є різні варіанти. Чому такі от проблемні клуби відразу "викидати"? Може, треба вигадати для них якийсь "декрет", "заморозити" їхнє місце в професіональному футболі до кращих часів? Адже якщо так "рубати" від плеча, то з часом зовсім клубів не залишиться! Зараз у всіх проблеми, і що – чемпіонат не проводити? Ось є проблемна команда – призупиніть їй участь, але хай вона з часом зможе відновитися. У бізнесі ж теж не все просто – працівники йдуть на війну, інші за кордон втікають. І що ж – зупиняти роботу?

Артур Валерко, Football.ua.