У Муніципальній бібліотеці ім. А. Добрянського в рамках проекту "Інтелектуальне життя Чернівців продовжується…" відбулася третя інтелектуальна зустріч. Гостем був чернівчанин Володимир Затуловський (на фото ліворуч): поет, книга якого "ALTISSIMA" народжувалася 35 (!) років, математик за фахом, людина, яка освоїла 11 професій.
- Для мене Володимир Леонідович Затуловський розкривався поступово в різних іпостасях. Колись нам довелося разом працювати як політтехнологам. Я був вражений, що людина без спеціальної політологічної освіти виявилася більш креативною, ніж так звані спеціалісти, — розповів Ігор Буркут на початку зустрічі. - Побачив я талановитого політтехнолога, потім - відкрив для себе талановитого композитора, прекрасного поета, і, нарешті - дуже талановитого менеджера, який вміє організовувати виробництво, нормально заробляти і давати заробляти іншим людям. Абсолютно різні сфери, і всюди розкривається талант цієї людини.
Про вірші Володимира Затуловського Ігор Григорович сказав, що це вірші з дуже глибоким філософським підтекстом: "Особливо мене зачепило, що у той період, коли панує нахабний аморалізм, раптом почути не нав'язливі слова про мораль, а прочитати високоморальні твори... Відчуваєш таке, ніби сходив до храму і очистив душу..."
Для того, щоб якось завершити цю ідеальну картину, яку намалював обожнюваний мною Ігор Григорович, - продовжив Володимир Затуловський, - я згадав фразу Байрона: "Я не можу бути геніальним 24 години на добу. Не вистачить часу, щоби поголитися". Тому ми з Ігорем Григоровичем запустили бороди..".
Зустріч мала камерний характер. Поет читав вірші, посміхався. Багато жартував. Розповідав і про себе, і про свого батька (Заслуженого діяча мистецтв України, композитор, педагога, диригента Леоніда Затуловського), згадував про "хрущовку", де виріс, і куди приходили і Володимир Івасюк, і багато інших відомих людей.
Відповідаючи на питання присутніх, згадав випадок, коли його батько посварився з єдиною людиною у Чернівцях, яка могла запросто зателефонувати до Леоніда Брежнева, бо була його другом. Хто з таким міг сперечатися? Леонід Затуловський. Саме він сказав тодішньому керманичу управління культури: "Посада викладача музичної школи — не така висока, щоби я подібне терпів". Розвернувся і пішов.
