Ліквідація санітарної епідеміологічної служби в Чернівецькій області триває.
Згідно з нормативними документами, до 29 грудня всі фахівці працюють на своїх робочих місцях. А що буде далі – в області не знає ніхто.

Принаймні немає жодного офіційного документа, з якого було б зрозуміло, яку установу створять, про штат і яку роботу виконуватимуть її працівники.

– Першого січня 2013 року повинна запрацювати нова установа, - сказала кореспонденту molbuk.ua Тетяна НЕСТЕРОВСЬКА, голова ліквідаційної комісії, завідувач дезінфекційного відділя облСЕС.- Виходячи з нормативних документів, згідно з якими здійснюють ліквідацію, гранична численність усіх штатних працівників в Україні становитиме майже 30 тисяч працівників.

Втім, через таку невизначеність майбутня епідеміологічна ситуація в області виглядає плачевною, – кажуть медики.

– Є наказ про ліквідацію організації, а на утворення чогось нового – немає. Тож ми не знаємо, чого очікувати, – розповідає головний державний санітарний лікар Путильського району Віктор РОЩЕБАК. – Існує проект документів, згідно з якими, деякі районні інспекції будуть об’єднані. Зокрема санітарні служби Путильського та Вижницького районів об’єднаються із центром у Вижниці. Інших документів немає. Тож і про майбутню установу також можна лише здогадуватися.

Якщо припустити, що проект затвердять і районні служби об’єднають, то можуть справдитися найгірші очікування. Працівникам майбутньої санепідемстанції з найскладнішими дорогами району буде непереливки.

– Доїхати до Вижниці, наприклад, із путильського села Шепіт можна щонайменше за дві години, – зазначає пан Віктор. – Це за умови, якщо дороги будуть у нормальному стані. А наші дороги і за сприятливої погоди не найкращі. Взимку та міжсезоння – часто не прохідні.

А якщо доведеться виконувати термінову роботу? Доки витрачатимемо час на вирішення поточних проблем, можемо дочекатися спалаху харчових отруєнь, гострих інфекційних хвороб.

Не буде достатньо оперативного нагляду за якістю харчування у дитячих закладах. Зрештою, медикам доведеться займатися не профілактичною роботою, а здебільшого боротися з наслідками.