Галерея бургомістрів і міських голів у Чернівецькій ратуші поповнилася портретом Осипа Безпалка. Відповідне рішення прийняв виконавчий комітет Чернівецької міської ради, враховуючи дані історичних досліджень та архівні матеріали.

Вони, зокрема, свідчать про те, що з 6 по 11 листопада 1918 року міським комісаром (міським головою) нашого міста був Осип Безпалко, який таким чином є фактично першим українським керівником Чернівців до часів Незалежності. Відтак було прийняте рішення доповнити його зображенням портретну галерею бургомістрів, примарів та голів міста Чернівців, розміщену в сесійній залі Чернівецької Ратуші. Про це повідомляє сектор інформації та зв’язків з громадськістю.

Довідка:

Осип Безпалко народився 1881 року в м. Чернівцях. Після закінчення учительської семінарії вчителював в селах Глибока, Оршівці та Кам’янка, містах Серет та Чернівці. Викладав в учительській семінарії м. Чернівців.

В 1906-1918 роках голова буковинської соціал-демократичної партії, керівник її друкованого органу "Борба" (1908-1914). Член правління товариства "Українська Школа" в Чернівцях. Голова читальні "Воля".

В 1918 р. був членом буковинської секції Української Національної Ради від соціал-демократичної партії. Представляв Буковину на львівській Конституанті 18 жовтня 1918 р. З 25 жовтня 1918 р. голова комісії народної оборони буковинського Крайового Комітету. 3 листопада 1918 р. був головним доповідачем Буковинського Віча в Робітничому Домі та на площі Єлизавети. ю

6 листопада 1918 р. очолюваний Омеляном Поповичем український уряд Буковини призначив його комісаром міста (бургомістром) Чернівці, а згодом уповноважив представляти інтереси Буковини перед Українською Національною радою у Львові та урядом гетьмана П. Скоропадського у Києві. Член Української Національної Ради ЗУНР, член Трудового Конгресу УНР. Делегат ЗУНР при передачі нотифікації постанови про злуку ЗУНР з УНР. З березня 1919 р. – референт дипломатичних справ Буковинської Ради в Станіславові. В 1919-1920 роках — міністр праці УНР.

Після окупації Буковини Румунією був змушений емігрувати з Буковини. На еміграції лектор Української Господарської Академії в Подебрадах (з 1922). Доктор філософії Карлового університету в Празі. Автор численних політичних статей, розвідок про німецько-слов’янські взаємини на початку 19 століття.

В 1945 році заарештований більшовиками в Празі, вивезений в СРСР і висланий в Казахстан, де загинув в 1950 р.