Сім’я Безверхніх, Сергій та Вікторія – волонтери загону швидкого реагування Чернівецької обласної організації Товариства Червоного Хреста України. До війни вони жили в Маріуполі. Сергій був підприємцем, а Вікторія працювала інженером у хімічній лабораторії на "Азовсталі". 23 лютого 2022 року подружжя здійснило сходження на Говерлу. А 24-го почалася війна…
Про це йдеться у публікації "МБ"
– Прокинувшись уранці, зрозуміли, що почалося. У Маріуполі залишився наш молодший син, тож ми повернулися додому, – згадує Сергій.
"Головною метою було вижити"
Сергій і Вікторія дісталися до рідного Маріуполя. За два дні після приїзду сім’ї, місто вже було в оточенні.
– Приїхавши до Маріуполя, ми потрапили у саме пекло. Головною нашою метою було вижити. Ми жили в приватному секторі. Біля будинку розкладали вогнище, готували їсти. У сусідчиному помешканні була піч, то вона пекла хліб, допоки було борошно. Всім ділилися з сусідами, а вони з нами. Готуючи їсти на вулиці, я боялася загинути від прильоту, бо такі випадки були непоодинокими. Рідне місто стало для нас пеклом. У наш будинок прилетіла міна. Це диво, що ми залишилися живими. А от людям, які жили в багатоповерхівках, було значно важче, – згадує Вікторія.
Почали евакуювати цивільних
На початку квітня 2022 року Сергію та Вікторії вдалося виїхати з окупованого Маріуполя. Через територію Росії, бо іншого шляху вже не було. Потім – до Німеччини. Дружина залишалася за кордоном, а чоловік повернувся до України та приїхав до Чернівців. Тут став волонтером загону швидкого реагування Чернівецької обласної організації Товариства Червоного Хреста України.
– До загону швидкого реагування я був дотичний ще в Маріуполі. Адже, крім основної роботи, з дружиною ми ще й волонтерили. Працюючи в Чернівцях, я дізнався про місію "Схід" у Слов’янську. Згодом потрапив на свою першу ротацію. Спочатку евакуйовували цивільних із Донеччини. Згодом вивозили поранених бійців з точки "А" до точки "Б". Моя дружина не витримала в Німеччині та повернулася за кілька місяців до мене, на Буковину, – ділиться Сергій.
Вікторія стала одним із водіїв загону швидкого реагування.
– Якщо я виїхала жива з Маріуполя, то я не маю права просто так жити. Потрібно допомагати та працювати для перемоги, – каже жінка.
Сергій та Вікторія досі їздять на ротації на Донеччину. Допомагають транспортувати цивільних і поранених військових. Поїздка триває від двох тижнів. Далі повертаються у Чернівці. У спільні ротації не їдуть.
"Треба одне від одного відпочити", – жартує Сергій.
Наразі загін швидкого реагування потребує мотивованих волонтерів, які після навчання зможуть працювати разом.
До теми
Загін швидкого реагування Червоного Хреста України працює в Чернівцях та області. До нього про допомогу можуть звернутися маломобільні люди, щоби волонтери доправили їх з медичного закладу чи відвезли до іншої лікарні. Крім того, цей загін виконує транспортування в межах всієї України. Для цього можна звернутися до чергового за номером телефону: 0634800276.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
