Не в усіх школах зараз можна побачити молодих вчителів. Тож часто трапляється, що колективи шкіл на 80 % складаються з педагогів старшого покоління.
"Не витримала навантаження"
23-річна вчителька Ольга Н. працювала в одному з навчальних закладів Чернівців. Перед початком навчального року вона звільнилася. Каже, що зробила це через велике навантаження в школі та низьку заробітну плату.
"Я пішла працювати в школу, адже дуже люблю спілкуватися з дітьми. Вони також добре до мене ставилися. Головне – розуміти кожного учня та знайти індивідуальний підхід, бо всі діти різні. Найбільші проблеми в мене виникали з документацією, паперової роботи в учителів дуже багато. А ще ставлення старших колег до молодих не завжди хороше", – згадує Ольга.
Ольга розповідає, як відбувалася її аптація як молодого фахівця в школі. Каже, що адміністрація допомагає опанувати всі необхідні навички.
"Після університету закріплюють наставника, до якого можна звернутися по пораду, він також відвідує уроки. Для стимулювання молодих спеціалістів виплачують додатково 40 % від ставки. Старшим колегам таких надбавок не надають, і я не раз чула нарікання: мовляв, ми тільки прийшли, а вже отримуємо більше грошей, хоча досвіду й статусу ще не маємо", – розповідає вчителька.
Ольга викладала зарубіжну літературу, українську мову, образотворче мистецтво та працювала на пів ставки педагогинею-організаторкою.
"Це було дуже важко. А з нового навчального року я мала стати класною керівницею. Я зрозуміла, що не витримую психологічно й фізично. Водночас моя заробітна плата з усіма доплатами становила близько десяти тисяч гривень", – зазначає пані Ольга.
Жінка вважає, що шкільну програму потрібно кардинально змінювати, оскільки вона не цікава ані вчителям, ані дітям.
"Я зараз працюю в художній школі. Якось дев’ятикласниця підійшла до мене зі скаргами на програму, адже, на її думку, багато з того, що викладають у школі, не знадобиться в житті. Крім того, сучасну історію України викладають тільки в старших класах, тоді як чимало дітей залишає школу після дев’ятого класу, так і не дізнавшись важливих фактів. Треба робити так, щоб навчання в школі було цікавим", – ділиться своїми думками Ольга.
З-поміж однолітків Ольги вісім-десять людей працювали учителями, але половина з них вже звільнилася.
"Ті, хто ще не звільнився, теж мають такі думки, адже, як би ти не любив цю професію, заробітку недостатньо для нормального життя", – підкреслює Ольга.
Зараз вона працює онлайн у художній школі та знову влаштувалася у школу вчителькою української літератури.
"Я знайшла кращий колектив і ліпше ставлення. Проте в мене лише дев’ять годин викладання, з яких три години – гуртки. Про заробітну плату навіть не згадую, бо вона мізерна. Додатково ще працюю в художній школі", – зауважує викладачка.
Брак учителів з прикладних наук
Директорка Керстенецької гімназії Валентина Динту розповідає, що у її школі є вакансії на посади практичного психолога, вчителя фізкультури та соціального педагога.
"У нас також були вакансії для вчителів інформатики, фізики та англійської мови, проте ми розподілили ці години між іншими педагогами гімназії. Жоден з наших працівників не виїхав під час війни. Проблема з нестачею вчителів завжди була, адже наш навчальний заклад маленький, тому навантаження становить сім годин або пів ставки. Педагогу, який би спеціально приїжджав сюди на роботу, це було би фінансово невигідно", – каже Валентина Василівна.
У Ясенській гімназії також не вистачає працівників. Директор Лазар ГУЦАН говорить, що це серйозна проблема.
"Нам потрібні вчителі біології, хімії, математики, фізики та англійської мови. Думаю, що перед проблемою нестачі цих спеціалістів постають усі навчальні заклади. Проблеми з точними науками існували ще до початку повномасштабного вторгнення. Ми працюємо над тим, щоб зберегти вчителів, яких маємо. Часто до нас приходять молоді спеціалісти, які намагаються знайти себе у цій професії. Середній вік педагогів у гімназії – 36 років", – зауважує Лазар Ілліч.
В опорному закладі освіти "Лівинецький ліцей" усі вчителі є, окрім психолога.
"Перед початком навчального року ми шукали вчителя фізики, англійської мови та психолога. Зараз ситуація стабілізувалася, залишилося знайти тільки психолога. Ми намагалися вирішити всі питання до 1 вересня. Молодих спеціалістів у нас близько 20 %, бо вони зазвичай залишаються в місті", – розповідає директорка Лілія МЕЛЬНИК.
Начальниця гуманітарного відділу Лівинецької сільської ради Іванна ВЛАСОВА повідомила, що всі заклади освіти на території громади забезпечені кадрами. Але тут також немає психолога.
"Ми доклали зусиль, щоб усі школи мали працівників до початку навчального року. Є педагоги, які викладають предмети за сумісництвом. Вони проходять спеціальну підготовку. У нашій громаді 10 % педагогічного складу становлять молоді спеціалісти. Ми намагаємося їх стимулювати, виділяючи кошти, премії та нагороди", – зазначає Іванна Власова.
До теми
За даними звіту "Вчителі України: кадровий потенціал" від неприбуткової організації "Освіторія", яка займається розвитком освіти, в Україні бракує близько 14,2 тисячі вчителів початкових класів. Через нестачу кадрів та зменшення кількості педагогів навантаження на вчителів зростає, тоді як кількість школярів залишається стабільною.
"Потреба в педагогічних кадрах стане дуже гострою найближчим часом. Навіть якщо припустити, що у 2022 році в Україні не відбулося б соціальних потрясінь, потреба в учителях зростала б щороку за умови як реального, так і нормативного наповнення класів. За умови нормативного наповнення класів бракуватиме понад 100 тисячі педагогів", – зазначають автори дослідження.
