Сьогодні, 23 вересня, у Чернівцях відкрили фотовиставку на підтримку військовополонених та безвісти зниклих під назвою "Ми їхні голоси".
Відкриття відбулося у Чернівецькому обласному краєзнавчому музеї, повідомляє кореспондентка molbuk.ua.
На виставці представлено фото рідних, близьких та знайомих військовополонених і безвісти зниклих, які щонеділі приходять на акції підтримки.
"Ми хочемо показати реальні історії через фотографії родин безвісти зниклих та військовополонених, які захищають нас на фронті. Тому дуже важливо постійно нагадувати про це, аби люди знали, підтримували рідних та близьких, а також шукали важелі впливу", – розповідає один з організаторів проєкту Дмитро Бобров.
Від входу до краєзнавчого музею до виставкової зали встановили таблички з написами на підтримку військовополонених та безвісти зниклих.
Захід розпочався зі спільного виконання гімну України та хвилини мовчання. Після цього родини захисників, які перебувають у полоні або вважаються безвісти зниклими, виходили та розповідали про своїх синів і чоловіків.
"Я не знаю точно, чи мій син у полоні. Маю лише фотографію з російських сайтів. Я впізнала його – він мав зав’язані очі. Сьогодні вже одинадцять місяців, як не чую голосу свого сина. Досі чекаю на експертизу, щоб підтвердити, що він у полоні. Він у мене медик, закінчив коледж і університет, а також курси з тактичної медицини. Як почалося повномасштабне вторгнення, вирішив піти на фронт. Я його просила залишитися через стан здоров’я. Син мав іти в медбатальйони, але дізнавшись, що потрібні хлопці в штурмовий батальйон, вирішив йти туди. Він настільки професійно оперував, що лише трьом хлопцям закрив очі. Майже завжди всі виживали", – каже мати безвісти зниклого сина Любов Алексенцева.
Пані Олеся – сестра військовополоненого Георгія Корнута, який з перших днів великої війни захищав кордони України у складі першого прикордонного загону міста Маріуполь.
"Георгій потрапив у полон 12 квітня 2022 року. Два роки, п’ять місяців та одинадцять днів ми не чуємо голосу рідної людини. Мій брат – прикордонник, він підписав контракт і знаходився у Маріуполі ще до початку повномасштабного вторгнення. Брав участь також в АТО. Зараз Георгій перебуває в Курській області, село Донське, у колонії суворого режиму. Жодного контакту з ним ми не мали, про це нам повідомили хлопці, які звільнилися звідти", – розповідає пані Олеся.
Наталія Ткачук – мати сина, який вважається безвісти зниклим.
"Мій син працював у друкарні газети "Молодий буковинець". Вже скоро рік, як я не маю про нього звісток і не чую його голосу. Євген долучився до служби у травні 2023 року. 14 жовтня, коли він мав іти на позицію, зателефонував і сказав, що йде на завдання, а як повернеться, дасть знати. Після цього телефон не відповідав. Я тоді була за кордоном, але, дізнавшись про це, одразу приїхала. Відтоді я шукаю його, щотижня ходжу на акції підтримки. Люди, які їх відвідують, стали для мене рідними", – ділиться Наталія Ткачук.
Фотовиставка триватиме до 14 жовтня.
Крім того, 29 вересня відбудеться хода підтримки від Чернівецького обласного краєзнавчого музею до Центральної площі. Буковинців запрошують долучитися і показати рідним полонених, що вони не самі.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
