У Бориса Устименка все життя було попереду. 19 років, другий курс факультету історії, політології та міжнародних відносин за спеціальністю "Історія та археологія" ЧНУ, волонтерство, мрії...
Та з початком повномасштабного вторгнення РФ уже 25 лютого Борис приєднався до Чернівецької тероборони. Пройшов Харківський наступ, Бахмут, Авдіївку.
Про це ідеться у публікації "МБ" від 19 вересня, пише molbuk.ua
На початку 2024 року звільнився зі служби і поновив навчання в університеті. Та його вистачило лише на два місяці: хлопець вирішив повернутися до війська. Підписав контракт і пішов служити у 38-ій бригаді військово-морських сил ЗСУ. Став оператором роти ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Коли друзі нагадували юнакові про його мрії закінчити університет і отримати звання офіцера, він відмахувався: "Ще встигну, головне зараз – допомогти побратимам". На жаль, не встиг.
10 вересня 2024 року Борис Устименко загинув під час виконання бойових завдань поблизу села Львове на Херсонщині. 14 листопада йому мало виповнитися 22 роки...
“Борько, ну як же так...”
Поховали Бориса 16 вересня у рідному місті Золотоноша на Черкащині. На похорон з’їхалося чимало друзів із Чернівців. Його загибель стала величезною втратою, адже Бориса любили всі.
"Я назавжди запамʼятаю твою щиру посмішку, бажання всім самовіддано допомогти. Ти обрав шлях воїна, продовжуючи боротьбу. Честь. Спочивай із Богом, друже", – написав побратим зі 107 окремої бригади тероборони Артем Жук.
"Борько, ну як же так…Ти був справжнім та надійним. Памʼятаю, як одного разу на твою позицію залетів FVP і не вибухнув. Ти його приніс як трофей і сказав: "Ще не настав мій час, ще повоюємо".
Я памʼятатиму тебе усміхненим та життєрадісним, на якого завжди можна було покластися", – написав товариш Олександр Ставчанський.
"Боря залишиться у моїй пам’яті світлим і завжди усміхненим, юним, але дуже сміливим воїном з кулеметом руках, – додав Микола Кобилюк, журналіст "МБ", який на початку великої війни служив з Борисом у одній стрілецькій роті. – На свій молодий вік він був надзвичайно мудрим і ерудованим. Пригадую, як багато хлопців із нашого батальйону дивувалися, дізнавшись про чувака з третьої роти, який у своїх 19 років покинув навчання заради захисту Батьківщини. Сказати, що гордість проймала кожного з нас лише від цього факту – це не сказати нічого. Попри те, що Боря неформально виконував обов’язки діловода роти, він ніколи не відмовлявся йти з побратимами виконувати відповідальні й небезпечні завдання. Хлопці завжди могли покластися на нього, а він ніколи не підводив".
Він надзвичайно любив кошенят – і навіть у інстаграмі свою сторінку назвав "Cat Boris", – каже Микола Кобилюк:
"У мене досі перед очима розтрощена ворожою "артою" будівля посеред села Вільхуватки, всередині якої на кріслі сидить Боря, обіймаючи чергового кота..."
"Борис – хлопець із головою, тож його спочатку добряче підвантажували всілякою паперовою роботою. Через це його жартома називали Боря Малий, або Боря Прінтер, – згадує екскомандир захисника Андрій Кучуран. – Та він ніколи не відмовлявся йти на бойові завдання, навпаки, сам на них просився. Літо, а особливо осінь 2023, були складними, москальня постійно нас штурмувала, обстрілювала. Тоді ми були під Бахмутом. Борис без вагань брав броник, каску, автомат і заступав на позиції".
"Таких людей, як Борис, дуже мало"
Не можуть отямитися від страшної втрати і в громадській організації "Чернівецьке об’єднання "Захист", членом якої був Борис.
"Борис Устименко прийшов до нас у 2021 році на один із тренінгів, – згадує голова організації Марія Нікітіна. – Після цього виявив бажання бути у нас волонтером на дитячому напрямку. Він дуже любив дітей, молодь і мав чим поділитися. Умів дуже цікаво подавати теми, усі його слухали із захватом.
Згодом Борис почав нам допомагати у напрямку інклюзії та безбар’єрності. Якось увесь день провів на кріслі колісному, щоби на власному досвіді відчути всі перешкоди, із якими зіштовхуються люди з інвалідністю.
А 25 лютого 2022 року вже був у черзі біля ТЦК, щоби захищати нашу державу. Ми тоді дуже хвилювалися. Але Борис сказав, що це його рішення і по-іншому він не може".
"Цього року він звільнився із лав ЗСУ, – продовжує Марія. – Кілька місяців волонтерив у нас. Та невдовзі заявив, що хоче повернутися до побратимів, тому що він їм дуже потрібен.
Проводжаючи його до автобуса, я просила: "Борю, бережи себе!" Розсміявся: "Усе буде добре, я приїду. Ми не прощаємося!" У нього було стільки планів!
Я не відразу збагнула страшний зміст повідомлення про те, що Борис загинув. Одразу написала йому: "Ти тут?" Але відповіді досі не отримала, хоча дуже сподівалася, що це просто помилка. Досі не можу повірити в це... Таких людей, як Борис, у житті зустрічала дуже мало", – Марія заледве стримує ридання.
"Ми планували відкрити напрямок допомоги ветеранам і усім постраждалим від війни, – додає комунікаційна менеджерка ГО "Чернівецьке об’єднання "Захист" Лія Івоняк. – Розробили два величезні проєкти. Жартували, що купимо один великий будинок, зробимо його безбар’єрним і будемо всі жити по сусідству.
На жаль, Борі вже там не буде. Але ми обов’язково втілимо у життя проєкти, над якими він працював, щоби жила пам’ять про нього. Також створимо петицію про присвоєння звання Героя України".
У липні, коли Борис вдруге повернувся до війська, він розпочав збір на авто для виїзду свого підрозділу на позиції.
"До вересня нам треба було зібрати 150 тисяч гривень. Та вдалося зібрати лише 50 тисяч. Збір досі триває. І зараз дуже боляче, що коли Борис був живий, коли це авто йому було потрібне, більшість ігнорували збір. І лише коли загинув, почали активно надсилати кошти. Зараз вдалося зібрати близько 90 тисяч, потрібно ще 60. Якщо ми всі будемо ставитися байдуже до підтримки наших захисників – скоро не буде кому нас захищати..." – наголошує Лія.
Збір на авто для 38-ої бригади військово-морських сил ЗСУ, де служив Борис Устименко:
Уже цієї неділі – 24 листопада – у Чернівцях, за сприянням "Словацько-Українського культурно-освітнього товариства", відбудеться зустріч із представниками освітньої програми Free Student.
22 серпня 2023 року Президент України підписав закон, що стосується обов’язкового облаштування бомбосховищ у новобудовах. Як відреагували на ці зміни забудовники й що вони вважають пріоритетним у процесі зведення своїх новобудов, ми поцікавилися у Василя Воєвідка, генерального директора відділу продажів будівельної компанії "Родоліт".
В Україні є чимало компаній, що працюють в галузі архітектурного проєктування та дизайну. У міру того, як між ними зростає конкуренція, підвищується і професійний рівень архітектурних бюро. Про особливості роботи одного з таких чернівецьких бюро ми розпитали у Дарії Олексюк, операційного директора бюро архітектури та дизайну DAR group&partners.
0
1 815
