Колаж molbuk.ua
Реставрація костелу Серця Ісуса – у розпалі. Зараз завершують відновлення шпиля, якому 130 років. Стару мідну покрівлю замінили новим і товстішим шаром. З часом вона покриється патиною, і років через 30 набуде темно-зеленого кольору.
Потроху планують реставрувати весь костел, зовні та всередині. Усе залежить від того, чи будуть на це кошти.
Про це ідеться у публікації "МБ" від 22 серпня, пише molbuk.ua
Хрест став аварійним і міг упасти
Відтягувати роботи далі було нікуди. Хрест на шпилі тримався на дерев’яному кріпленні. Через щілини, які з часом утворилися, воно повністю прогнило. Хрест став аварійним і міг впасти від поривів вітру.
На допомогу прийшли європейські установи.
"Називати їх благодійними не зовсім правильно. Це польські структури, які відповідають за архітектурну спадщину і з якими співпрацює наш орден. Вони отримують фінансування з єврофондів. Це складний механізм, і всіх тонкощів я не знаю", – каже Олексій БРЕДЕЛЄВ, який із кінця червня став новим настоятелем храму та місцевої єзуїтської спільноти.
"Регулярно приїжджають комісії, до яких входять архітектори-реставратори. За кожен елемент, етап роботи звітуємо, все перевіряють. Також процес контролює управління охорони культурної спадщини міськради", – зазначає отець Олексій.
Жодні терміни виконання чи навіть наступний етап робіт не обумовлені: усе залежить від фінансування.
"Часто буває, що рішення про виділення коштів уже є, а самих грошей ще немає. Процес цей складний і тривалий", – пояснює отець.
Планів багато, адже будівля стара, понищена совєтами.
"Дуже хочемо, щоби костел поштукатурили, але коли і як, не знаємо, бо це дорого. Потрібна спеціальна штукатурка, ідентична тій, якою храм був покритий сто років тому. Ці матеріали вельми коштовні. Хотіли б оновити все і зовні, і зсередини. Але скільки це займе часу і грошей, невідомо.
Років 15 тому одна львівська фірма оцінювала реставрацію костелу в п’ять чи шість мільйонів доларів. Зараз, думаю, буде ще дорожче. Один лише вітраж вартуватиме щонайменше 150 тисяч доларів", – зауважує отець Олексій.
Також ремонтують будинок поруч із костелом. Там у листопаді планують відкрити центр духовної психологічної допомоги людям із посттравматичним синдромом: воїнам, членам їхніх родин, переселенцям.
"Надаватимуть нерелігійну фахову психологічну допомогу на високому рівні", – додав настоятель храму.
Варварське ставлення совєтів до будівлі вражає
Кореспондентці "МБ" дозволили в супроводі робітників піднятися на шпиль. Загальна висота споруди від землі до хреста – понад 58 метрів. Утім, до хреста дістатися вже немає змоги: його та понад десять метрів шпиля вже відреставрували і зняли риштування. Тож ми піднялися на висоту приблизно 40-44 метри.
Дорогою робітники показали горище над склепінням храму. Донедавна воно було завалене мотлохом. Усе це виносили тоннами, поки розчистили. Також демонтовували труби, якими опалювалася споруда, коли совєти тут облаштували обласний архів.
Варварське ставлення радянської влади до цього архітектурного зразка неоготики вражає. Коли тут робили архів, двома залізобетонними перекриттями, які кріпилися у стінах, костел розділили на три поверхи. Для зміцнення стелажів архівосховища між колон звели цегляні стіни. Нижні вітражі вікон знищили, як і більшу частину інтер’єру храму. Вціліли лише верхні вітражі.
Припускають, що спочатку храм, окрім шпиля, був покритий черепицею. За часів СРСР її зняли, і де вона зараз, ніхто не знає.
Всередині вежі видніється залізяччя, на якому кріпився механізм годинника. Самого механізму немає: нічого дивного для совєтів.
"Тут три годинники. Центральний – зі скла. Будемо його демонтовувати і реставрувати. Годинники обов’язково запрацюють. Механізм шукатимемо. Його не так просто знайти, бо зараз такі не виготовляють. Треба їхати у Німеччину чи Австрію", – зауважує представник фірми, яка виконує реставраційні роботи.
Немає також і трьох великих дзвонів, найбільший із яких важив 200 пудів. Їхня доля невідома.
"Маємо надію, що встановимо тут схожі дзвони, бо як же костел без них? Гадаю, це бажання втілиться за рік", – додає реставратор.
Коли ми піднялися нагору, перед очима розгорнулися неймовірні види. На сонці виблискував почищений і пофарбований хрест на вершечку та покритий міддю шпиль.
"Попередня мідь тут простояла 130 років. Сподіваємося, і нова стільки витримає. Та мала товщину 0,4 мм, ця – 0,55 мм. Відремонтувати шпиль – це один із найважчих етапів. Як Бог допоможе, завершимо його за тиждень-два і знімемо риштування. Далі візьмемося за вежу. Все має бути дуже гарно", – запевнив реставратор.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
