«Ніхто з нашої молоді не хоче до РФ»: боєць зі Слов’янська стоїть на захисті свого дому з 2020 року - публікація "МБ"

Фото molbuk.ua

Мешканець міста Слов’янськ на Донеччині Володимир, на псевдо Семен, пішов служити до війська за контрактом у 2020 році. Зараз чоловікові 26, із них уже чотири роки він на фронті.

Про це йдеться у публікації "МБ" від 30 травня, пише molbuk.ua



Кореспондентка "МБ" поспілкувалася з ним під час поїздки на Схід.

Професія у Володимира зовсім не військова – він кухар-кондитер. Рідні кажуть, такі смаколики випікав, що пальчики оближеш. Працював певний час за фахом. Потім йому запропонували укласти контракт на військову службу. Хлопець погодився, хоча зовсім не мав відповідного досвіду. Та нічого, всього навчили.

"Тренувалися по всій Україні, і до Німеччини їздили ще до війни. Там було багато цікавого: стрибки з парашутом, штурми, захоплення будівель. Але у нас зараз не гірше. Я б навіть сказав, краще воюють. Адже ми щодня практикуємося", – вважає Володимир.

Читайте також: "Захищаємо своє": прикордонник із Чернівців – про ситуацію на Бахмутському напрямку

"Кожному треба готуватися до війни"

У відпустці Володимир востаннє побував ще у 2021 році. Коли почалася велика війна, уже було не до відпочинку. У складі 81 окремої аеромобільної бригади служив на Лиманському напрямку спочатку в піхоті, був поранений. Згодом – водієм-навідником.
Зараз Володимир у рідному місті на реабілітації. Від значних навантажень почалися серйозні проблеми зі спиною. Щодня підтримує зв’язок із побратимами, тож ситуацію знає достеменно.

[media=https://molbuk.ua/index.php?newsid=313075]

"Усе добре, тримаємося з усіх сил. На Лиманському напрямку на тому місці, куди ми зайшли, стоїмо вже півтора року. Що буде далі, не знаємо. Сьогодні все гаразд – от і чудово", – каже.

Попри всі складнощі військової служби, Володя вважає перевагою те, що на момент повномасштабки вже мав бойовий досвід. Це вберегло його в багатьох небезпечних ситуаціях. Він радить усім, хто ще не опанував військову справу, не гаяти часу. Бо воювати доведеться якщо не всім, то більшості.

"Гадаю, дійде до того, що підуть усі. І що швидше ви почнете до цього готуватися, тим краще для вас. Бо якщо потрапляєш на війну і нічого не вмієш – тобі буде дуже складно. Якось київський таксист розповідав: "Я сам собі вже все купив: бронік, каску, зброю. Готуюся. Заберуть – то заберуть". Це правильно. Кожному варто опанувати володіння зброєю, тактичну медицину. Бо це швидко не закінчиться".

Семен переконаний, що ситуацію можна вирішити тільки військовим шляхом. Домовлятися – це просто заморозити війну на певний час. Тому треба запекло боротися за кожен клаптик землі.

"Штурмувати з нашого боку дуже нелегко. У росіян великі ресурси, вони багато копають, глибоко закопуються. Це все складно буде забирати. Багато хто каже: "Навіщо ми тримали той Бахмут чи Авдіївку, віддайте і все". Але росіяни, захопивши нові міста і села, заходять туди й закопуються ще глибше", – розмірковує боєць.

Читайте також: "Росіяни кладуть батальйон своїх за день": розмова "МБ" із буковинцем, який воює із 2014 року

Одружився під час лікування в госпіталі

Володимир запевняє, що серед його друзів і знайомих немає "ждунів". "Жодного не знаю такого, хто б чекав "русскій мір", навіть у 2014 році. Це хіба ті, кому по 80 і більше. Їм без різниці, де бути. А молодь точно не хоче до РФ", – каже співрозмовник.

До російського вторгнення у Слов’янську мешкало близько 120-130 людей, каже Семен. Зараз поменшало, але все ж є. Попри небезпеку, не всі хочуть покидати рідні місцини. Як-от, бабуся Володі Ірина, в хаті якої зараз мешкає боєць, бо в його багатоповерхівці зараз не дуже безпечно.

Бабуся сподівається на те, що ЗСУ не допустять ворога до її міста, і намагається не думати про погане. У неї інший клопіт – нагодувати внука-військового, хоча той і дратується, що бабуся опікується ним, як маленьким.

Під час війни Семен одружився зі своєю коханою, з якою зустрічався сім років. Уклали шлюб в Івано-Франківську, коли боєць перебував там у госпіталі після поранення. Каже, якби не війна, то вже б і дітей завели. А так не поспішають.

"Коли Україна переможе, переїдемо з сім’єю до Києва, можливо. Або залишимося на рідній Донеччині. Головне – подалі від Росії..." – будує плани захисник.

Читайте також: "Знищили все, що було мені дороге": репортаж "МБ" зі сходу України



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram