«Захищаємо своє»: прикордонник із Чернівців – про ситуацію на Бахмутському напрямку

Фото надані Ігорем Кавлюком

Захисник із бригади "Помста" Луганського прикордонного загону старший солдат Ігор Кавлюк із Чернівців пішов на фронт добровольцем. Хоча мав усі підстави залишатися вдома: у нього – троє дітей, а ще – серйозне захворювання. Та це чоловіка не зупинило.

Про це йдеться у публікації "МБ" від 16 травня, пише molbuk.ua



"Якось прийшов із роботи, а старший син запитав: "Тату, у державі війна, а що ти робиш для перемоги?". Наступного ж дня я пішов до військкомату. Відтоді воюю. Хочу тут стояти до кінця, до перемоги", – розповів військовий кореспондентці "МБ". Днями, до речі, Ігор Кавлюк отримав медаль "За відвагу в бою" від командування оперативно-тактичного угрупування військ "Соледар".



"Життя тут – як на пороховій бочці"

Уже кілька місяців Ігор із побратимами перебувають на Бахмутському напрямку. Тут вельми гаряче, і щохвилини може щось прилетіти. Та бійці не з полохливих: їхня бригада їздила на військові навчання до Англії, вчилася і штурмових дій, і оборони.

"Загалом ситуація стабільна. Хоча москалі періодично лізуть, але наші хлопці тримаються. У нас хороші аеророзвідники, це рятує. Добра вогнева підтримка, тож завжди прикритий тил. Успішно знищуємо ворожі "м’ясні штурми" цілими колонами. Днями заходила російська колона з танками. Зайти зайшла, але вже не вийшла. Наші не дали", – усміхається чоловік.

Тут, де їхній підрозділ, ще більш-менш спокійно, зауважує.

"А от ближче до Часового Яру вже так не походиш, там "двіж-Паріж": обстрілюють регулярно, авіація літає. Хоча часом і нам дістається від їхніх ракет, КАБів. Ворожі безпілотники залітають, знімають усе. Збиваємо їх".

Життя на передовій – як на пороховій бочці, порівнює співрозмовник. Ніколи не знаєш, що прилетить за мить і куди впаде. Військові вже ставляться до небезпеки по-філософськи: "Ну прилетить, то прилетить, що вдієш, куди втечеш? Парасолею ж не прикриєшся. Там і бронік не допоможе".

Читайте також: "Знищили все, що було мені дороге": репортаж "МБ" зі сходу України

Найбільша потреба зараз у дронах та людях, каже Ігор Георгійович.

"Звісно, посилення людським ресурсом би не завадило. Моральне навантаження тут дуже велике. Хлопці приходять із позицій психологічно та фізично ніякі. Це ж війна. РЕБи завжди потрібні, особливо купольні. І машини. Бо навіть завезти бійців на позиції, щоби поміняти, також нелегко. Дороги обстрілюють, всюди ями, уламки. Тож машини часто ламаються. Гума дуже потрібна. А так загалом зброя, боєприпаси є. Що треба, допомагають волонтери", – підсумовує військовий.



"Росіяни зовсім не жаліють своїх людей"

Росіяни намагаються брати кількістю, розповідає Ігор Кавлюк. "Якість у них ніяка. Але вони не жаліють своїх людей, на відміну від нас. Погнали росіян, наприклад, на штурм. Пішло 20, на підході їх розбомбили.Залишилося троє-четверо. І решта все одно пре уперед. Вони, мабуть, накачані якоюсь наркотою, адекватних людей там немає.

Ще торік у Бахмуті ми добряче поборолися із "вагнерами". Там були такі особини: знає, що на нього націлені кулемети, що його зараз вальнуть, і все одно виходить без броні, без нічого, отако стає і кричить: "Хохли, здавайтеся!" Вони прийшли сюди на заробітки. Але в нас мотивація сильніша. За нашими спинами – сім’ї, ми захищаємо своє. Тут уже пан або пропав", – каже боєць.

Чоловік запевняє, що у військових є можливість помитися, випрати одяг, приготувати їсти. Завдяки бойлеру є тепла вода. Годують добре. А якщо хочеться ще чогось смачненького, можна зганяти до магазинів.

"Та найбільше тішимося домашнім смаколикам", – усміхається.

"Хотілося додому на свята, але поки що мушу бути тут"

Настрої місцевих мешканців захисник описує як "50 на 50": половина більш-менш нормальних, інші – "ждуни". Останніх треба остерігатися.

"Ходять, зливають інформацію. Один прийшов, почав нам розказувати, що ми такі-сякі, терористи. Інші просили щось поїсти, а потім через кілька годин нам прилітало. Були випадки, коли хлопці зверталися до місцевої лікарні. А лікар, дізнавшись, що це військові, навіть не хотів обстежувати", – розповів боєць.

У "Помсті" – бійці з різних куточків України. Хоч у кожного свої традиції, хлопці чудово ладнають між собою.

"Між східняками й західняками не виникає суперечностей. Живемо душа в душу, злагоджено воюємо. Привчаємо одне одного до своїх традицій. Мовних питань також не виникає. Кожен розмовляє так, як йому зручно", – каже чернівчанин.

Великодні свята, як і його побратими, Ігор Кавлюк відзначив на фронті.

"Звісно, хотілося додому на свята. Якби не війна, відзначали б Великдень із дружиною, дітьми. Виїхали б на природу на тиждень, щоби нікого не бачити, не чути. Ми завжди так виїжджали... Але поки що треба бути тут...".



Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram