Учитель фізики з Чернівців став членом товариства любителів хмар - фото

Колаж molbuk.ua

Учитель фізики та астрономії Чернівецького ліцею №1 Пауль Пшенічка впродовж двох років був членом товариства любителів хмар. Тож мав змогу милуватися світлинами хмар різних форм, кольорів із найекзотичніших куточків світу.



Про це йдеться у публікації "МБ" від 2 травня, пише molbuk.ua



"На сайті товариства є такі цікаві види хмар, яких в Україні не побачиш. Вони зняті в тропіках або близько до Північного чи Південного полюсу: у Гренландії, на півдні Чилі або Аргентини, в Китаї. Це справжнє диво! Хмари в тропіках зовсім не такі, як у нас. Ба більше, у Берегометі, що за 60 км від Чернівців, вони вже відрізняються від "чернівецьких" формою, розташуванням. А уявіть, коли ви перебуваєте у високих горах – в Альпах, Гімалаях. Там хмари абсолютно інші, схожі на НЛО", – ділиться вчитель.

Білі "баранчики" – до погожої днини

Спостереження за хмарами допомагає передбачити погоду.

"Якщо витягнуті або строкаті – буде сильний вітер чи спека, – ділиться знаннями Пауль Пшенічка. – У частині Буковини від Чернівців до Вижниччини б’ються циклон й антициклон. Вони, як ті колеса у коробці передач, крутяться то в один бік, то в інший. І так періодично. Тож коли прийшло тепле повітря, я вже знаю, що буде декілька днів спеки, а потім цей антициклон крутоне в інший бік – і з північного заходу надійде холодний циклон. Він принесе дощ".




Усі фото - з фб-сторінки Пауля Пшенічки

Білі кучеряві "баранчики" на синьому небі віщують теплу, безвітряну погоду. Зазвичай ми таку картину спостерігаємо влітку.
Тоненькі, довгі, смугасті хмари є передвісниками сильного вітру. На вітер – і строкаті хмари та червоне небо на заході сонця. Чорною хмара стає тоді, коли в ній накопичилися великі краплі. Побачивши таке, варто шукати сховку від дощу чи хапатися за парасолю.




Хмари мають різний напрям, провадить Пауль Францович. Найчастіше на Буковині вони йдуть із південного або північного заходу. У першому випадку, як правило, приносять тепло, в другому – похолоднішання. Рідше сунуть зі сходу.

Якщо свої спостереження за природою записувати, згодом можна передбачити погоду мало не на весь рік, стверджує співрозмовник. Сонце має свої цикли активності. Коли вони повторюються, то доволі точно повторюють і погоду.

"Нам легше глянути до сусіда у двір, ніж угору"

Зараз педагог уже не член товариства, проте любов до хмар залишилася назавжди. Тож він майже щодня фотографує їх.

"Що таке хмара? Це дрібнесенькі крапельки туману. Водяна пара піднімається догори, і десь на певній висоті відбувається конденсація. Тоді хмара стає помітною. Та якщо вона дуже високо, то там уже холодно, і крапельки перетворюються на кристалики. Відтак у них дуже цікаво заломлюється світло, просто неймовірне забарвлення", – розповідає Пауль Францович.

Хмари можуть мати цікаву форму, скидатися на тварин або утворювати чудернацькі візерунки. Деякі ідуть змійкою, інші смугасті, як зебра, ще й у кольорах.





"Воно приносить море задоволення, – зазначає співрозмовник. – Це наче розглядати картини в галереї: часом не розумієш, що зображено, а все одно цікаво".

А найцікавіше в горах, коли ти над хмарами. Я часто таке бачив, фотографував. Це дуже гарне видовище: внизу хмари – білі, червонуваті, вгорі сходить сонце, довкола – вершини, на яких лежить сніг. Ну просто як у кіно", – захоплено розповідає Пауль Францович.

Довідка

Товариство любителів хмар засноване Ґевіном Претором-Піннеєм у Великій Британії в січні 2005 року. Налічує понад 60 тисяч членів по всьому світу зі 120 різних країн. Найбільша кількість – у Великій Британії, США, Австралії.




Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram