Ірина Стиць – відома співачка із Чернівців, заслужена артистка України, педагогиня. У 2022 році заснувала благодійний фонд для підтримки ЗСУ. Зібрані суми сягнули вже далеко за мільйони, та артистка і її велика команда не зупиняються. Кажуть, будуть працювати до перемоги України.
Про це йдеться у публікації "МБ" від 28 березня, пише molbuk.ua
"Згуртувала порядних і надійних людей"
Додає люті пані Ірині гірка втрата: на війні загинув її брат Василь Стиць. Йому було лише 24 роки.
"Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, бригаду, де служив мій брат, перевели на Київщину. Росіяни влаштували авіаналіт, наших хлопців накрило. У березні ми отримали сповіщення, що Василько пропав безвісти. Довго чекали, і врешті нам передали лише фрагмент тіла, що вцілів. Зробили ДНК. Це був наш Василько...
Після того, як у родині трапилося таке горе, у мене залишалися два шляхи: або йду в ЗСУ, або роблю все для фронту. Розуміла, що в другому випадку зможу бути більш корисною. Тож створила благодійний фонд. Згуртувала надійних і порядних людей", – розповіла співачка кореспондентці "МБ".
Задля збору коштів на підтримку ЗСУ Ірина Стиць об’їздила чимало країн. Приймали по-різному, часом спочатку з недовірою. Та завершувалася зустріч, як правило, цілковитим порозумінням. Артистці вдавалося надихнути іноземців на підмогу нашій країні.
"Торік навідалася з концертами до Греції. Перед виступами розповідала місцевим про роботу нашого фонду, потужне виробництво дронів на базі політехнічного фахового коледжу в Чернівцях, із яким співпрацюємо. Та деякі греки мені в очі заявляли: "Пані Ірино, як ми можемо допомагати, якщо у вас там у Чернівцях "Олімпія"? Розумієте, вони вводять в інстаграмі назву "Чернівці", гортають стрічку, потрапляють на дорогі ресторани й обурюються: "Ви розповідаєте, що у вас немає грошей. А на ці фуршетні столи у вас кошти є".
Я це все вислуховую, червонію. Врешті пропоную продовжити дискусію пізніше і запрошую на концерт. І більшість тих, хто нещодавно говорив, чому ми, мовляв, повинні вам допомагати, після концертів підходять, обіймають мене і зізнаються: "Ірино, ви нас так розчулили!" – усміхається Ірина Стиць.
"Пісня – це потужна зброя"
Співачка згадує, як її запрошував приїхати до них із концертом консул Сербії. Водночас поставив умову: не говорити про війну.
"Звісно, я відмовилася, причому в доволі різкій формі, – зазначає співрозмовниця. – У мене вже не залишилося жодної толерантності".
Днями артистка виступатиме із великим концертом у румунському місті Тімішоара, куди запросив її тамтешній мер. Там вона зможе вкотре розповісти правду про криваву війну, розв’язану Росією проти України. Зробить це як словами, так і музикою.
"Пісня – потужна зброя. Вона може вселяти натхнення, а може й убивати. Нас роками нищили російською піснею. Зараз маю змогу показати світові, що відбувається, розкрити правду. Дякую батькам, що правильно мене виховали. Я з дитинства знала, хто такі рашисти. Відчувала біль дідів-прадідів, яких приходили сюди розкуркулювати росіяни. Ніколи не співала російських пісень", – запевняє пані Ірина.
У фонді працює велика команда. Вона постачає машини, дрони та інші військові засоби, потрібні для фронту.
"Уже пів року ми забезпечуємо дронами чернівецькі й не тільки бригади. Закуповуємо в Китаї запчастини, а студенти політехнічного коледжу це все збирають. Робимо FPV-8, FPV-10. Ці дрони, кажуть військові, можна прирівняти за ефективністю до "мавіка". Ми неймовірно вдячні команді політеху та його керівниці Людмилі Фесік за їхню роботу. Усі вони – герої тилу", – зазначає Ірина Стиць.
"Ніколи не забуду очі хлопців"
За два роки великої війни фонд відправив на передову понад 200 машин. Бувало, що жінка сама сідала за кермо і везла авто. А ще вона їздить до військових у найгарячіші точки, щоби підтримати їх своїми піснями. В інтернеті вже завірусилося відео, як вона грає на клавішах і виконує пісню "Все буде Україна" на фоні вщент розгромленої росіянами гімназії на деокупованій Лиманщині.
А також як колядує із танкістами на Донеччині. На вулиці 24-градусний мороз, та артистка не зважає.
"Клавіші не витримували, пальці замерзали. Але це неважливо. Скільки буду жити, ніколи не забуду очі хлопців. Вони відразу не зрозуміли, що відбувається, бо частина з них щойно повернулася із завдання. Спочатку були дуже скуті, але потроху "відтанули" і почали підспівувати", – згадує співачка.
Поїздки на фронт – це поклик совісті, провадить співрозмовниця:
"Військовим потрібна не лише їжа, а й моральна підтримка. Завжди перед тим, як співати, звертаюся до захисників: "Дорогі мої синочки, брати, татусі й дідусі! Низько вклоняюся вам і вашим матерям за те, що народили й виховали таких героїв".
Фотографував квіти на полі бою
Під час останньої поїздки до пані Ірини підійшов один з офіцерів і подарував їй листівку, яку надіслали діти.
"На прощання зазвичай кажу: "Хлопці, після перемоги приїду до вашого рідного міста, і ми там разом забабахаємо великий концерт". І тут раптом підходить до мене військовий: "Ірино, я цю листівку залишаю тобі. Щоби ти після перемоги приїхала до Вінниці, я вийшов на сцену, а ти мені віддала її", – переповідає співачка.
Жінка важко переносить загибель друзів, знайомих на фронті. На жаль, таких дедалі більше. Гіркою стала втрата доброго товариша родини Бориса Айзенберга.
"Це унікальна людина, талановитий художник, фотограф. Вони з дружиною переїхали з Криму до Одеси, вирощували квіти. Коли почалася велика війна, пішов добровольцем. Загинув як герой, намагаючись урятувати пораненого побратима. Борис навіть під час війни фотографував квіти, що ростуть на полі бою. Після його загибелі в одеському музеї влаштували виставку з його світлинами рослин. Борисові Айзенбергу присвячена моя пісня "А ти сій квіти, навіть якщо завтра кінець світу", – втирає сльози співачка.
Про пані Ірину жартома кажуть, що вона поміняла мікрофон на дрон.
"На могилі брата пообіцяла собі: скільки буду жити, робитиму все можливе для перемоги. Важливо, щоби люди не забували про величезну ціну, яку ми платимо, пам’ятали всіх героїв. Кожному та кожній із них ми зобов’язані життям, тож маємо постійно підтримувати їх", – переконана співачка.
Довідка
Ірина Стиць народилася в Садгорі, закінчила музичну школу, Чернівецьке обласне училище мистецтв імені С. Воробкевича, Одеську консерваторію.
Доцент кафедри музики ЧНУ імені Ю. Федьковича, заслужена артистка України. Засновниця фонду Ірини Стиць.
Куди переказати кошти на дрони:
Банківський переказ по Україні
БО "ФОНД ІРИНИ СТИЦЬ"
ЄДРПОУ
44787167
Призначення платежу:
Благодійний безповоротний внесок
UA833052990000026003011803508
Переказ на карту privat
Одержувач:
Андрій Куліковський
4627055770396835
IBAN
UA513052990000026201742795657
ІПН
2885519335
Призначення платежу:
Благодійний безповоротний внесок
monobank
4441111137377226
Посилання для донатів тут
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
