Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

2. Чт. Прор. Авдія. Мчч. Варлама та Іоасафа.

Пророка Авдія



У церкві 2 грудня вшановується пам’ять святого Авдія – одного з дванадцяти малих пророків. У переказі говориться, що Авдій жив приблизно в період розгрому Єврейського царства і був домоправителем при дворі царя Ахава.

У народі говорили, що Авдій, день якого – 2 грудня, протегує сімейного благополуччя і домашньому господарству. Саме тому, Авдія прозвали Радителем. Необхідно було постукати обухом сокири по віконних рам і дверних косяків саме в цей день – вважалося, що це захистить будинок і знаходяться в ньому людей від нечисті. До речі, не тільки сокиру, але і серп, згідно з повір’ям, допомагав захиститися від злих сил. Прикмети кажуть, що не варто виходити на вулицю на Авдій (2 грудня), оскільки говорили, що на дворі нечиста сила біснується. Так що, сиділи біля теплої печі, пили чай і займалися нехитрою роботою. До речі, популярністю користувався не стільки чай, скільки спеціальний напій з меду і трав – говорили, що він допомагає захиститися від застуд.



Проживав Авдій в Єврейському царстві та служив домоправителем у царя Ахава, який вів порочний спосіб життя. З юності Авдій вірував у Господа, не відійшов від цих переконань та в період поклоніння в Ізраїлі язичницьким божествам.

Дружина царя Ахави влаштувала переслідування пророків, тоді Авдій сховав їх, надавши їжу і нічліг. Він відмовився від своєї посади, кинув службу й пішов за пророком Іллею. За праведне життя і непохитну віру Господь нагородив Авдія здатністю передбачення.

Преподобних Варлаама, Іоасафа і Авеніра

Колись давно в Індії правив цар Авенір, який був ідолопоклонником і жорстоким гонителем християн. У нього довго не було дітей, але нарешті, через деякий час у царя народився син, якого назвали Іоасафом.

При народженні царевича мудрий царський астроном передбачив, що царевич прийме християнську віру, яку так ненавидить його батько. Цар захотів запобігти передбаченню, тому наказав побудувати для сина окремий палац і розпорядився, щоб царевич не чув жодного слова про Христа і його вчення.

Одного разу, вже юнаком, царевич попросив у батька дозволу виїжджати за межі палацу. Тоді він побачив, що існують страждання, хвороби, старість і смерть. Це навело царевича на роздуми про суєтність і безглуздість життя.

У той час у далекій пустелі жив мудрий пустельник на ім'я Варлаам. Він дізнався про те, як страждає юнак і відправився в Індію з пустелі під виглядом купця. Невдовзі преподобний прибув у місто, де знаходився палац царевича. Старець оголосив, що привіз із собою дорогоцінний камінь, який володіє чудовими властивостями зцілювати хвороби.

Преподобного привели до царевича і він почав розповідати юнакові про Христа. Іоасаф увірував у Господа і хрестився, а Варлаам повернувся в пустелю.

Коли Авенір дізнався, що його син хрестився, то дуже розсердився. Він організував зустріч між язичниками і християнами, на яку, під виглядом Варлаама прибув маг і чародій Нахор. Він повинен був визнати себе в диспуті переможеним і, таким чином розчарувати царевича в християнстві. Іоасаф дізнався про все уві сні і пригрозив Нахорові.

Чародій Нахор не тільки переміг язичників, але незабаром сам прийняв чернецтво і пішов у пустелю.

Коли Іоасаф став царем, він відновив християнство у своїй країні, відбудував наново церкви і, нарешті, звернув у християнство свого батька царя Авеніра. Незабаром після хрещення цар Авенір помер, а святий царевич Іоасаф залишив царство і пішов у пустелю на пошуки свого вчителя старця Варлаама.

Протягом двох років він подорожував по пустелі, поки не знайшов печеру преподобного Варлаама. Старець і юнак стали працювати разом. Коли наблизився час смерті преподобного Варлаама, він відслужив Літургію, прийняв Святих Таїн і причастив святого Іоасафа і з тим відійшов до Господа, пробувши в пустелі 70 років із прожитих ста років.

Святий Іоасаф поховав старця і залишився в тій же печері, продовжуючи пустельний подвиг.

Він прожив у пустелі тридцять п'ять років, і помер, досягнувши шістдесятиріччя.

Наступник святого Іоасафа по царству, на ім'я Варахія, знайшов у печері нетлінні і ароматні мощі обох подвижників, переніс їх у свою вітчизну і поховав у церкві, яка була побудована преподобним царевичем Іоасафом.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram