6. Сб. Мч. Арефи. Свт. Афанасія. Всіх закатованих землі Української. Дмитрівська поминальна.
Мученик АрефаПреподобний Арефа був родом з Полоцька. Проживаючи в монастирі, він зберігав у своїй келії багато багатства. Одного разу злодії обікрали його.
Жалкуючи про втрачене майно, преподобний Арефа став нарікати на Господа, за що був вражений тяжкою хворобою. Будучи при смерті, він бачив, як прийшли до нього Ангели і біси і почали сперечатися між собою. Біси заявляли, що за скупість і нарікання на Бога він повинен бути переданий їм, Ангели ж, звернувшись до нього, промовили: "Нещасниий чоловіче, якби ти подякував Богу за вкрадене майно, це зарахувалося б тобі за милостиню".
Після видіння преподобний Арефа був повернений до життя. Він повністю змінив своє життя і решту днів своїх провів у затворі в сокрушенні і розкаянні за свої гріхи, відрікшиь від усього земного.
Відійшов преподобний Арефа до Господа не пізніше 1190 року.
Святитель Афанасій I, Патріарх Константинопольський Святитель Афанасій I, Патріарх Константинопольський (1289-1293; 1303-1311), в миру Олексій, був родом з Адріанополя. Ще в юності, досягнувши успіху в пізнанні мудрості Христової, він залишив оселю і пішов у Салоніки, де в одному з монастирів прийняв постриг з ім'ям Акакій. Звідти він скоро пішов на Святу Гору Афон і вступив до братства Єсфигменської обителі, де три роки служив трапезарем. У працях і подвигах він здобував дар сліз, а своїми чеснотами здобув загальну пошану братії. Боячись похвал, смиренний Акакій пішов з Афона спочатку до святинь Єрусалиму, а потім на Патрійську гору, де тривалий час трудився в самоті. Звідти подвижник перейшов на Авксентієву, а потім на Галантійську гору до монастиря блаженного Лазаря, де прийняв великий ангельський образ з ім'ям Афанасій, отримав священний сан і став Екклесіархом.
Тут святий удостоївся Божественного одкровення: від розп'яття він чув голос Господній, що закликав його до пастирського служіння. Через 10 років, бажаючи ще більше зміцнити свій дух в мовчанні і молитві, святий Афанасій знову оселився на Афонській горі. Проте через виниклі там негаразди повернувся на Галантійську гору. Але й тут йому недовго довелося залишатися на самоті. Безліч народу приходило до нього за пастирським повчанням. Так на місці цьому утворився жіночий монастир. У той час кафедра Константинопольської Церкви пустувала після потрясінь і смути часів Патріарха Івана Векка. За пропозицією благочестивого імператора Андроніка Палеолога, Собор архиєреїв і кліриків в 1289 році одностайно обрав святого Афанасія на кафедру Вселенської Церкви.
Патріарх Афанасій з ретельністю став виконувати новий послух і багато зробив для зміцнення Церкви. Строгість його викривань викликала невдоволення впливового духовенства, і в 1293 році він був змушений покинути кафедру і пішов знову до свого монастиря, де подвизався на самоті. У 1303 році йому знову був вручений жезл патріаршого служіння, який він гідно ніс ще 7 років. У 1308 році святитель Афанасій поставив на митрополита Київського і всієї Руси святителя Петра, Предстоятеля Руської Церкви (пам'ять 21 грудня). І знову через це почалися невдоволення, не бажаючи бути причиною церковної смути, святий Афанасій в 1311 році залишив управління Церквою і пішов у свою обитель, повністю присвятивши себе чернечим подвигам. До кінця життя святий знов удостоївся бачити Христа: Господь докорив його, що свій пастирський обов'язок Афанасій виконав не до кінця. Обливаючись сльозами, святий покаявся у своїй малодушності і отримав від Господа прощення і дар чудотворення. Помер святитель Афанасій у віці 100 років.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
6-11-2021, 09:00
0
797
