Гуляти чи не гуляти? Блог Юлії Пацаранюк

Відшуміли святкування з нагоди Дня міста, 400-ої річниці Хотинської битви. Люди сповнилися свіжими емоціями, а їхні сторінки в соцмережах - новими світлинами. Здавалося б, гарні події, які не відвідати неможливо! Однак після гучних масових заходів у сімейних лікарів роботи побільшало.

Кажу це не тільки як сторонній споглядач, а й як безпосередній "учасник".



На концерт улюблених виконавців, організований з нагоди Дня міста, син дуже хотів потрапити. Він, як і тисячі інших студентів університету, сумує за активним життям, бо навчається дистанційно. На День міста з одногрупниками вирішили таки зустрітися, потанцювати під популярні хіти на концерті. Я, хоч і розуміла серйозність епідемічної ситуації, зробила скидку на "відкритий простір дійства" - відбуватиметься ж усе на свіжому повітрі! Карантинних правил син завжди дотримувався суворо. Але раз порушив, як то кажуть, - і отримав... Через два дні після концерту почав покашлювати, потім заклало ніс, на третій підвищилася температура, і врешті ми отримали позитивний результат ПЛР-тесту. До слова, минулого року наприкінці літа ми разом із сином перехворіли на коронавірус: він - легше, я - з пневмонією. Здавалося б, у нього мали б ще бути антитіла.

Однак масові танці й співи в тисняві зробили свою справу. Жодних антитіл не вистачило. Ковідна пневмонія таки вчепилася. І... так, син наразі не вакцинований.

Під час спілкування з сімейною лікаркою я висловила зауваження, що, мовляв, він же хворів! На що вона мені відповіла:"Не дивуйтеся! Люди масово почали хворіти по другому колу. Будьте обережні, дистанціюйтеся!".

Тож гуляти чи не гуляти на різних забавах - то справа кожного. Але, мабуть, не варто забувати, що коронавірус нікуди не зник. Улітку він зачаївся, щоб восени вдарити по нас черговою хвилею, а по декому і по другому разу. Отож дотримуймося карантинних обмежень, не кидаймо долі викликів. Іноді вона їх приймає надто буквально...

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram