Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

20. Пт. Прпмч. Дометія. Свт. Митрофана.

Преподобномученик Дометій Персянин і два учні його



Дометій подвизався в монастирі святих Сергія і Вакха в місті Феодосіополь під керівництвом архімандрита Нурвела, суворого аскета, про якого відомо, що він протягом 60 років не куштував вареної їжі, не лягав для сну, а відпочивав стоячи, спираючись на свій жезл. У цьому монастирі преподобний Дометій був висвячений у сан диякона, але коли архімандрит Нурвел вирішив поставити його на пресвітера, святий, вважаючи себе негідним, усамітнився на пустинній горі в Сирії, в межах Кіра. Там він жив під відкритим небом, а коли до нього прийшли двоє учнів, почав жити разом з ними в печері. У 363 році повз місцевості, в якій подвизались відлюдники, проходило військо імператора Юліана Відступника, який прямував у похід проти персів. За його наказом Дометій разом з учнями був закиданий камінням.



Знайдення мощей святителя Митрофана, першого єпископа Воронезького.

Пам'ять про глибоке благочестя і пастирські чесноти святителя Митрофана (у схимі Макарія) свято шанована була у Воронежі з часу його кончини († 23 листопада 1703). Наступники його, Воронезькі Преосвященні, вважали священним обов'язком щорічно творити поминання за Первосвятителем своєї пастви та його батьками, ієреєм Василієм і Марією. Жителі Воронежа і околиць приходили в Благовіщенський собор, де на місці поховання святителя відбувалися панахиди. Спонуканням до посиленого поминання святителя Митрофана було і передсмертний заповіт його - здійснювати за нього молитви. Для цього ще за життя святитель влаштував у соборі приділ на честь святого Архистратига Михаїла (небесного покровителя святителя в миру), і в ньому особливий причт здійснював ранні заупокійні літургії. Згодом нове покоління хоча і не знало святителя, але також благоговійно вшановувало його пам'ять. Впевненість у святості первосвятителя Воронезької єпархії затверджувалася нетлінням його мощей, що були оглянуті при неодноразовому перенесення їх з одного храму в інший. Так, в 1718 році Воронезький митрополит Пахомій, приступаючи до будівництва нового собору, наказав розібрати старий Благовіщенський собор, при цьому тіло святителя Митрофана було на час перенесено в церкву Неопалимої Купини, в 1735 році тіло святителя було перенесено в новий собор, при цьому було засвідчено нетління його мощей. На місці поховання святителя звичайно відбувалися панахиди за ним.
З 1820 року помічено було, що число шанувальників пам'яті святителя Митрофана, які стікалися до Воронежа, надзвичайно збільшилася. Збільшилися і благодатні знамення. Архієпископ Воронезький Антоній II неодноразово доносив Святійшому Синоду про чудеса і просив дозвіл на прославляння святителя. Святійший Синод наказував спостерігати за благодатними дарами, одержуваними біля гробу святителя Митрофана. У 1831 р. по огляді нетлінного тіла святителя Преосвященний Антоній разом з членами комісії Святійшого Синоду архієпископом Ярославським Євгенієм та архімандритом Спасо-Андроніевского Московського монастиря Гермогеном переконалися в чудотворному клопотанні святителя Митрофана біля Престолу Божого. Святійший Синод виніс рішення про причислення святителя Митрофана до лику святих. З тих пір Православна Церква звершує пам'ять святителя двічі на рік: 23 листопада - в день преставлення, 7 серпня (1832) - в день прославлення.
У Воронезькій єпархії архієпископом Антонієм II (1827-1846 рр..) На честь святителя Митрофана були встановлені ще наступні святкування: 4 червня, на пам'ять святителя Митрофана, Патріарха Царгородського, - день тезоіменитства святителя Митрофана, єпископа Воронезького, 2 квітня - день архієрейської хіротонії святителя Митрофана (в 1682 р.) та 11 грудня - з нагоди явлення мощей святителя Митрофана (в 1831 р.).

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram