Священномученик Панкратій, єпископ Тавроменійскій
Священномученик Панкратій, єпископ Тавроменійскій, народився в той час, коли Господь наш Ісус Христос жив на землі.
Батьки Панкратія були родом з Антіохії. Почувши про благовістя Ісуса Христа, батько Панкратія, взявши з собою юного сина, відправився до Єрусалиму, щоб особисто бачити великого Вчителя. Його потрясли чудеса, і, коли він почув Божественне вчення, то увірував у Христа як Сина Божого. Він зблизився з учнями Господа, особливо зі святим апостолом Петром. З тих пір юнак Панкратій став відомий святому апостолу Петру.
Після Вознесіння Спасителя один з апостолів прийшов в Антіохію і хрестив батьків Панкратія і весь їхній будинок. Коли батьки Панкратія померли, він, залишивши свій маєток, пішов у Понтійські гори і став жити в печері, проводячи дні в молитві та глибокому духовному мисленні. Святий апостол Петро, одного разу проходячи по тих місцях, зустрів Панкратія в Понті, взяв його з собою до Антіохії, а потім у Кілікію, де перебував святий апостол Павло. Там святі апостоли Петро і Павло висвятили Панкратія в єпископа сицилійського міста Тавроменія.
Святитель Панкратій старанно трудився над християнською освітою народу. Протягом одного місяця він збудував храм, де здійснював Богослужіння. Число віруючих швидко росло, і незабаром майже всі жителі Тавроменії та навколишніх міст прийняли християнську віру.
Багато років святий Панкратій мирно управляв своєю паствою. Одного разу язичники повстали на святителя і, вибравши відповідний час, раптово напали на нього і побили камінням. Так мученицьки закінчив своє життя святитель Панкратій (I). Мощі святителя покояться в храмі його імені, в Римі.
Священномученик Кирил, єпископ Гортинський
Священномученик Кирил, єпископ Гортинський, 50 років був єпископом в Гортинії. Він постраждав при імператорі Декію (249-251) (за іншими джерелами при Максиміані, 284-305), будучи 84-річним старцем.
Приведений на суд до правителя Лукія, який примушував його принести жертву ідолам, святий старець-ієрарх твердо сповідав свою віру в Христа і відмовився виконати шкідливу для душі вимогу. Правитель засудив святого Кирила до спалення, але вогонь не торкнувся святого. Бачачи чудо, багато язичників увірували в Христа, а Лукій, здивувавшись, віддав хвалу християнському Богу і відпустив Святителя на свободу.
Святий Кирил продовжував свою проповідь і багатьох язичників привів до Христа, сам же сумував, що не сподобився постраждати за Спасителя. Через деякий час правителю донесли, що святий Кирило не перестає благовістити і продовжує успішно звертати народ від темряви язичництва до світла Істини. Послідував наказ убити Святителя. Почувши вирок, святий Кирил зрадів, що сподобляється мученицької смерті за Істину, і сам схилив голову під меч (III).
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
