Колишній міський голова Чернівців через рік після своєї відставки аналізує власну роботу в ратуші, оцінює нового мера та його команду, дає прогноз, коли у місті буде "лад".

Минулого четверга Олексій Каспрук понад півтори години розповідав кореспонденту molbuk.ua про головні господарські й політичні проблеми міста, ситуацію з коаліцією у міськраді та про наміри відстоювати справедливість у європейських судах.



"Відчував, що Роман може перемогти"

– Ми з вами спілкуємось напередодні сумної, мабуть, для вас, дати – 17 липня минулого року суд остаточно позбавив вас повноважень міського голови. За цей час вам вдалося проаналізувати те, що робиться в місті, подивитись на цю картину з іншої боку, зробити якісь висновки, в тому числі, про власні помилки?

– Я би не сказав, що це сумна дата. Це – життя, судове рішення було абсолютно прогнозованим. Завжди намагаюся аналізувати свої помилки. З огляду на минуле, є деякі речі, які однозначно зробив би по-іншому. Було й помилки, кадрові, інші. Не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Однак є багато ситуацій, коли і зараз вчинив би так само. Йдеться, в тому числі й про події, які призвели до падіння довіри виборців, непопулярні рішення. Приймав їх свідомо, розуміючи наслідки для себе, але так було потрібно, щоб забезпечити функціонування міста. Головне, що не переступав закон справедливості і маю чисту совість.

– За цей період у вас змінилися стосунки з вашими політичними опонентами? З тим же Василем Проданом чи його оточенням...

– Абсолютно ні. Жодних стосунків з Проданом та його оточенням у мене не було раніше, досі їх немає і не може бути в принципі. У нас з ними світоглядні розбіжності. Ми по-різному ставимося до міста, до людей, до майбутнього. Сьогодні об’єктом нападу з їхнього боку став вже не я, а чинний міський голова Роман Клічук. Тому десь рідше мене згадують на "Чернівецькому промені".

– Все одно у місті побутує така думка в людей, що, попри всі політичні та світоглядні розбіжності, винними у тому занепаді Чернівців, який ми, на жаль, спостерігаємо зараз, є як ви, так і Василь Продан. Ви погоджуєтесь із цією тезою?

– Звісно, що ні. Про це говорив неодноразово: якщо хтось вважає, що уклавши угоду з Проданом по "дерибану" земель і майна, ми би разом з ним зробили місто кращим, то це абсолютно хибна думка. Я робив те, що мав робити: боровся проти корупції, розбазарювання комунального майна. І це, зрозуміло, було основною причиною конфлікту. Тому що такі, як Василь Продан, своє перебування при владі розглядають виключно з точки зору власного збагачення.

– Так само говорив Василь Продан і його оточення, що ви, перебуваючи на посаді мера Чернівців, робили якісь привілеї для людей, з якими ви починали своє політичне життя...

– Говорити можна що завгодно. У нас, слава Богу, повна свобода слова і нею навчилися користуються сповна. Часто політики цим правом зловживають. Тут питання до людей – наскільки критично вони можуть сприймати ту чи іншу інформацію. От один депутат на сесії на все місто заявляв що я довів комунальне підприємство "Містобуд" до банкрутства. Майже п’ять років у мене забрали судові позови, щоб довести, що він бреше. Суд зобов’язав його спростувати цю брехню. Але неможливо судитися за кожен схожий "вкид" негативу, нахабної брехні. Бо тоді лише в судах житимеш...

– Чому ви програли вибори мера, а маловідомий на той час і непублічний Роман Клічук здобув перемогу?

– Все було дуже просто, на мою думку. Маловідомий, непублічний Роман Клічук на виборах запропонував альтернативу - пообіцяв, що все має бути не так, як раніше, що все буде набагато краще. Загалом було дуже багато гарних і правильних обіцянок. Вся передвиборча кампанія Романа Клічука і Єдиної Альтернативи декларувала, що як тільки настане 29-те жовтня, то одразу почнеться лад. Маючи досвід, знаючи справжній стан речей та наявні ресурси, я не міг собі таке дозволити.



І от сьогодні ми бачимо, що нема вже Каспрука, нема протистояння Каспрука з Проданом. А чернівчани якісних змін не відчувають...

– Тобто, ключовий момент перемоги Романа Клічука був у проведенні його яскравої передвиборчої кампанії?

– Так. Яскравої, дуже вартісної компанії... Якщо подивитися на реальну суму бюджету, то моя кампанія у десятки разів дешевша, ніж у Клічука чи Михайлішина.

– Вам у скільки, до речі, обійшлася виборча компанія?

– Точну суму зараз не назву. Бо вона по фондах десь перепліталась із партійними виборами.

Люди втомилися, розчарувалися і знову повірили, що прийде "цар-Бог-герой", який змахом чарівної палички змінить усе в місті, змінить людей, економічну і політичну ситуацію. На жаль, цього не відбулося. Гадаю, сьогодні всі вже розуміють, що в громади є певне розчарування.

– Вашому опоненту Віталію Михайлішину вперше в житті вдалося обійти вас на виборчих гонках. Як так сталося?

– Він зумів максимально мобілізувати весь свій електорат. У нього, в принципі, однакова підтримка була, що в першому, що в другому турі.

– А ваша цільова аудиторія перетиналась із електоратом Клічука?

– Звісно. Багато людей в "Єдиній альтернативі" свого часу підтримували мене. Там і мої радники на громадських засадах були.

– Чому не поступилися Роману Клічуку? Ви не відчували, що можете програти?

– Відчуття було одразу. Мені здається, що з тих політиків, з якими я говорив, я єдиний, хто відчув, що у Романа є великий шанс перемогти. Люди повірили в щось нове. У нас, на жаль, таке часто відбувається. Скажімо, на президентських виборах – коли Володимир Зеленський отримав 73% підтримки. Всі чекали-чекали змін, але згодом зрозуміли, що не те обіцялося під час виборчої кампанії. Але, гадаю, з часом усе вирівняється. Все пізнається у порівнянні.

– Програш був дуже болісним для вас?

– Абсолютно ні. Сталося так, як сталося. Наша команда здобула достатню кількість мандатів у міськраді на рівні основних політичних сил – "Слуги народу", "Європейської солідарності".

На відміну від багатьох інших політиків, маю досвід "входження" і "виходження" з різних кабінетів. Я виходив з Миколою Федоруком, коли у 2011-му припинили його повноваження. Виходив двічі з кабінету мера, коли припиняли мої повноваження. Тому, програш для мене не був шоком. У куточку не плакав (сміється, – ред.) ... Чудово розумію одну істину: немає таких кабінетів, з яких не доведеться колись виходити.

Питання в іншому – як ти провів свій час у цьому кабінеті. Я, скажімо, спокійно вийшов на вулицю, зі мною вітаються чернівчани. Когось, можливо, образив, чиїсь надії не виправдав. Але я сплю спокійно, ходжу містом без охорони і маю чисту совість...

– Зрештою, перед самими виборами ви таки підтримали кандидатуру Клічука, очевидно, закривши очі на інцидент з недопуском вас на студію ТРК "Чернівці", коли там був його ефір, на який вас запросили. Чому ви пішли на підтримку Клічука? Лише з тієї причини, щоб не вигравав Михайлішин?

– Це не "проти Михайлішина". Це – проти тієї групи людей, які фактично весь цей "колот" у Чернівцях 11 років робили. Це – Михайлішин, Продан, їхні власники, спонсори тощо.

Цей вибір був не з найкращих варіантів, як на мене. Але це був хоча би натяк на можливість у місті щось змінити. Саме тому ми й підтримали Клічука при формуванні команди вже після виборів. Вони ж пообіцяли, що тепер у місті все буде інакше, по-новому. І я точно не хотів би, щоб нас звинувачували, що ми десь перешкоджаємо, заважаємо змінювати місто на краще... Як наслідок – Роман має всю повноту влади. Тобто, таких "тепличних", унікальних стартових умов ні я, ні Микола Федорук не мав при жодній каденції. Більше того – навіть Василь Продан з Михайлішиним не мали таких умов!



"Не сприймаю те, як нова влада поводиться із працівниками"

– Деякі люди з "Пропозиції" після виборів отримали хай не керівні, але посади. Практика показує, що такі посади часом "роздаються" оточенню наближених або дружніх до мера персон. Чи можна говорити про продовження "квотного" партійного розподілу посад у Чернівецькій міськраді?

– Точно не говорив би про "квотний" переділ. Команда "Пропозиції" об’єднує достатньо багато фахових людей, які мають величезний досвід муніципального управління. Тут важливо розуміти, що "успішний бізнесмен" – це не завжди "успішний муніципальний управлінець". У себе на фірмі ти можеш приймати будь-які рішення, карати, звільняти, закривати. Але це – неприпустимо в акціонерному товаристві під назвою "Місто Чернівці", де є 260 тисяч акціонерів, які обрали своїх представників у правління.

Дійсно, якісь люди ще лишились працювати у міській раді. Когось ми запропонували для підсилення команди, адже багато людей з "Єдиної альтернативи" пішли на посади, не маючи жодного досвіду в муніципальному управлінні. Але за жодного з представників команди "Пропозиції", які пішли працювати в структурні підрозділи міськради і комунальні підприємства Чернівців, мені не соромно. Бо це порядні, фахові люди, які сьогодні, в дуже непростих умовах роблять свою роботу.

– Але десь цими кадровими призначеннями з представників вашої партії нівелюється головне гасло "Єдиної альтернативи" – про те, що в них команда відповідальних та фахових людей, готових наводити лад у Чернівцях. Це означає, що в "Єдиній альтернативі" також кадровий голод?

– Кадровий голод є у всіх. Це професійний голод у всій Україні: у державній службі, в бізнесі. В нинішніх реаліях навіть лікарів не вистачає! Згадайте ситуацію десятирічної давнини, коли випускник медінституту, для того, щоб отримати чверть ставки, повинен був мати або величезні зв’язки, або їхати на роботу в десь аж в Херсонську область, або давати хабаря. Сьогодні є вакансії, які не можемо закрити.

– Тобто "Єдина альтернатива" була не зовсім щирою, заявляючи про те, що в них уже готова команда професіоналів?

– Роман Клічук міг собі дозволити говорити й обіцяти все, що завгодно. Вони створили гарну картинку небайдужих чернівчан, яким накипіло. Мовляв, ми прийдемо – кожен професіонал у своїй справі і швидко наведемо лад...

Я ж, як міський голова двох скликань, не міг собі дозволити обіцянки, далекі від реальності. Та й не повірили б, чернівчани на момент виборів знали мене як "облупленого", чудово розуміли мої сильні і слабкі сторони.

– Коли ви вперше обиралися на посаду мера, ви були опозиціонером, і часом ваша передвиборча риторика також була дещо популістською... Тоді теж складалося враження, що прийде нова влада під керівництвом Каспрука, яка швидко наведе лад. Але цього не сталося...

– Чому не сталося? Сталося! З часом багато речей стають буденними, їх не помічають. Порівняти, скажімо, прозорість і відкритість міської ради при регіоналах і при мені – це небо і земля. Ми декларували, що зробимо раду підзвітною. І це сталося! Все під мікроскопом бачили чернівчани. Влада була абсолютно відкритою для всіх. Не було жодних турнікетів. Чернівчани активно залучалися до управління містом, вирішення проблем і конфліктних ситуацій. Безперечно, вважаю, що ці речі ми змінили. Є багато напрацювань в різних сферах, які заклали фундамент для кардинальних змін у місті. Без цього фундаменту взагалі неможливо було б сьогодні рухатися вперед. Але є речі, які нам таки не вдалося змінити. Або не вистачило часу.



– Ви неодноразово говорили про те, що у вас немає власної управлінської команди і це вважаєте своїм недоліком. Однак багато ваших колишніх колег з "Фронту змін" до сих пір зберігають на вас образу за те, що вони не отримали посади при вашому керівництві містом. Зараз ви би вчинили по-іншому?

– Ні, абсолютно. Робота з людьми – це найскладніша робота в світі. Особливо, коли ти міський голова і щодня спілкуєшся із сотнями людей.
Є, епізоди, про які я жалкую. Є моменти і люди, за якими я не жалкую. Затаїли злобу, то затаїли... Я на них зла не тримаю, все їм прощаю. Ті розмови поза очі, які я інколи знаю дослівно – це нормальний процес, який не змінюється тисячами років. Якщо хтось із твоїх колег прийшов до влади, то кожен з тих, хто підтримував і агітував за тебе, вважає, що має якісь преференції. Це не зовсім правильно. І це не завжди працює.
Не погоджуюсь із кадровою політикою Романа Клічука, коли звільняють фахівців, які роками працюють в місцевому самоврядуванні. Їм байдуже прізвище мера, вони – професіонали своєї справи. Вони працювали при Федоруку, при Михайлішині, при Каспруку... А їх зараз звільняють...

– Тобто, тут не йдеться про топ-менеджерів...

– Так, йдеться про працівників, які знають справу і вміють фахово працювати. Їм байдуже прізвище міського голови. Вони мають зарплату, роботу і готові виконувати завдання, яке поставить їм керівник. Все залежить від вміння топ-менеджера ефективно використовувати потенціал працівників на користь громаді. На жаль, бувають керівники, які можуть зібрати підлеглих і поставити завдання – наприкінці тижня всі маєте мені "касу" здати...От з таким підходом треба нещадно боротися. Я намагався це робити, а рядових службовців, професіоналів своєї справи завжди цінував.

Місто – це складний організм. Лікарі, освітяни, представники інших професій – всі вони чернівчани, частина нашої громади. Наприклад, не сприймаю заяви, що всіх 19 директорів шкіл потрібно звільнити, бо мають прийти нові. Слухайте – якщо вас не влаштовують люди, які роки свого життя віддали освіті, з ними точно не можна так поводитися. Поміняйте чернівчан! Завезіть сюди івано-франківців, тернополян, бо вас не влаштовують чернівчани! Не можна всіх чесати під одну гребінку. Це дуже складні матерії. І, на жаль, сьогоднішній міській владі у кадровій політиці не вистачає людяності.

– Роман Клічук, на відміну від вас, сформував свою команду із представників власної партії – "Єдина альтернатива". Чи схвалюєте ви таке рішення?

– Точно не хотів би, щоб мені сказали: от, прийшла нова людина, а Каспрук заважає йому сформувати свою команду і працювати. У Каспрука є своя позиція. Коли чітко розумію, що запропоноване рішення потрібне громаді, то ми будемо за нього голосувати. Якщо будуть якісь недолугі, однозначно помилкові пропозиції, то ми це не підтримаємо, а будемо демонструвати свою позицію.

Ми надали Роману можливість сформувати свою команду, підтримали усі його кадрові пропозиції. Повнота влади означає повноту відповідальності. Гадаю, що час розставить все на свої місця, дасть оцінку й кадровим рішенням мера.

Ми ж і далі будемо підтримувати законно обраного чернівчанами міського голову. Але залишаємо за собою право і на справедливу критику, на конструктивне обговорення діяльності міської влади.



"Можу подзвонити Клічуку і сказати: "Це не треба робити, бо це - неправильно"

– Ви часто говорите, що не любите застосовувати слово "більшість", говорячи про нинішнє скликання міськради. Депутатська більшість, до якої приписують і вашу фракцію, ви воліли би називати коаліцією. Чому? Бо вона має ситуативний характер і може в будь-який момент розпастися?

– У нашій міськраді не може бути більшості. Бо в окремих партій існують певні ідеологічні конфлікти. Якщо в господарських питаннях більшість фракцій може мати єдину позицію, то в політичних питаннях такої єдності нема. Щойно вносяться якісь політичні заяви, ми бачимо, що ніякої коаліції немає.

Є група депутатів, у яких є однакове бачення розвитку міста, вони об’єднані і готові працювати на громаду, на якісні зміни в інтересах чернівчан, а не займатися електоральним популізмом. А є й інша група депутатів, які в попередній каденції були союзниками. Це група Продана, Михайлішина та Яринича. Їхнє завдання – дестабілізувати ситуацію в місті, затягнути прийняття правильних рішень. Однак, змушений визнати, що в ролі опозиції вони інколи порушують і правильні питання, які "болять" чернівчанам. Тобто, є питання, які міська влада воліла би замовчати. А опозиція їх виносить на поверхню. Звичайно, що роблять це з перегинами, криками і воплями. Хоча були би вони при владі, то точно так само не хотіли би, щоб ці речі обговорювались у сесійній залі. Але сьогодні вони опозиція, тож використовують будь-яких привід для критики влади.

– А чому ви мовчите?

– У нас з міським головою є спілкування і є співпраця. І є багато речей, які я озвучую Роману Клічуку, заступникам міського голови особисто. У мене є можливість подзвонити Роману чи зайти до нього в кабінет і сказати: "Це не треба робити, бо це – неправильно".

– А чому ви цього не робите публічно, на сесіях?

– Публічно на сесії це робиться здебільшого лише заради піару. Навіщо мені чекати і мовчати три тижні до сесії, щоб сказати Клічуку, що це рішення неправильне і так не треба робити? Щоб потім виступити й сказати: "Айяяй!". Я можу подзвонити, написати міському голові в будь-який час доби, донести до нього свою позицію без зайвого піару. Вважаю це більш конструктивним і корисним для міста і чернівчан...



– Він дослуховується до ваших порад?

– Іноді так, іноді ні.

– Наприклад, до якої поради він дослухався?

– Не хочу вдаватися до конкретики, ставити когось в незручну позицію.. В більшості випадків він прислуховується. Є багато поточних питань, є й кадрові рішення – коли я говорив йому, що так не варто робити. Обговорюємо сесійні питання, часто сходимося думці,що окремі проекти це не на часі приймати.

– А з якою вашою порадою він не погодився?

– (Задумався, - ред.) Він знає. І знає наслідки того, що не дослухався моєї думки.

– Чому ви несподівано пішли в "Пропозицію"?

– Для мене це не було несподіваним. Це були роки спільної співпраці з міськими головами інших міст, спротиву, протистояння і намагання вплинути й достукатись до центральної влади. Ми постійно спілкувалися, обговорювали поточні питання, життя громад, проблеми децентралізації, тримали спільну позицію перед центральною владою, допомагали одне одному під час коронавірусу. Тому, коли виникла ідея про об’єднання міських голів, після певних вагань прийняв цю пропозицію і долучився до команди професіоналів місцевого самоврядування, які вболівають за інтереси своїх громад.



– Той скандал, який виник із каретою "швидкої", яку начебто подарував Чернівцям Борис Філатов...

– Там не було питання "подарував". Гадаю, Борис Альбертович, при всій повазі до Чернівців, навряд чи автомобіль швидкої допомоги за 3 млн. грн. забрав би у дніпрян та віддав би іншому місту. Позичити? Так. У рішенні Дніпровської міськради було написано про те, що автомобіль передається Чернівцям у тимчасове користування. Насправді той автомобіль під час епідемії нам дуже знадобився.

– Повертаючись до одного з перших питань – чи не вважаєте, що пандемія і коронакриза, під яку ви потрапили, десь вдарила по вашому рейтингу?

– Опоненти це точно використали проти мене по повній програмі.

– На початку пандемії ви стали автором ряду непопулярних рішень і заяв, які чернівчани сприйняли достатньо негативно...

– Вважаю, що ті заяви і рішення були правильними. Непопулярні рішення приймалися по всій Україні. Мене критикували мої опоненти. Але згодом досвід показав, що Роман Клічук на посаді мера зіткнувся з тим самим. Він же став міським головою під час пандемії. І одна справа розказувати збоку, що "давайте припинимо трясти бізнес", "треба дозволити працювати ринкам і рестораторам". А інша справа – коли ти сів у крісло міського голови, ти маєш дотримуватися закону, вказівок української влади, дбати про охорону життя і здоров’я кожного чернівчанина. І він отримав ті ж самі пікети рестораторів, підприємців Калинівського ринку. І що? Були прийняті якісь інші рішення? Намагання "пропітляти" було, але це не дуже допомогло.

– Десь був епізод, коли йому вдалося обійти заборону діяльності ринків в умовах "червоної" зони...

– Ми ж розуміємо, що явище стало неконтрольованим на всій території України, перетворилося у загальноукраїнську тенденцію. Не маючи важелів це зупинити, центральна влада просто закрила очі на роботу ринків.



"Через політичні моменти ОДА стала "античернівецькою"

– При вашій каденції часто звучали висновки, що у мера Каспрука немає більшості, тож він не може вплинути на прийняття важливих рішень. Нині у Романа Васильовича карт-бланш, але той "лад", про який він говорив перед виборами, помічають не всі...

– У мене не були такі "тепличні" умови, як зараз у Романа Васильовича. Але насправді всі ці перетрубації та заміни багатьох людей створюють йому великі виклики. Система влади у місті розбалансована. За сприятливих умов,вважаю, що якась стабілізація та відчутний рух вперед у Чернівцях можуть бути восени 2022 року, не раніше. На жаль, вже сьогодні є певні призначення Клічука, які чітко свідчать, що ці люди не на своєму місці, вони не впоралися із задачами, з ними доведеться прощатися і починати спочатку.

– Це, наприклад, хто?

– Начальник тролейбусного управління Петро Продан. Ситуація на підприємстві катастрофічна з точки зору морального стану колективу, організації роботи.

– Маєте на увазі оту хвилю звільнень, з якою вони зіткнулися?

– Так. Справді вважаю, що місто тримається не на топ-керівниках, а на звичайних працівниках. Дуже важливо, коли в працівника є три обов’язкові риси – фаховість, порядність і досвід.. Місто тримається на водіях тролейбусів, на електриках, які обслуговують ці тролейбуси, на слюсарях водоканалу, на двірниках та всіх інших людях, які щодня забезпечують нам комфортне життя. Тому до цих людей треба ставитись із величезною повагою, і точно не намагатися їх "запресувати", їх треба берегти.

Спілкуюся щодня з чернівчанами. Коли мені водії тролейбусів говорять, що після "дцяти" років роботи вони готові звільнитися – це маразм! Ми свого часу за кожним водієм тролейбуса бігали, бо нам хронічно не вистачало їх навіть у кращі часи. Намагалися їм і зарплату підняти, й інші привілеї. А тут їм просто створюють нестерпні умови праці... А хто сяде за кермо? Міліціонер у відставці? Він, як мінімум, має вчитися пів року. А гарантій, що він вивчиться на водія тролейбуса, отримає права відповідного класу і не поїде працювати в Польщу, майже немає! Тому цих людей треба тримати за руку!

Звісно, треба працівників мотивувати. Іноді – притягувати до дисциплінарної відповідальності. Але щоб люди розуміли, що їх справедливо покарали за недбальство. А не просто так: "ти не наш, нам здається, що все треба робити не так, тому ми приведемо сюди якогось хлопця з банку, і зараз він буде керувати мережами". Так не працює.

– Говорячи про реорганізацію міських управлінь і департаментів, хочу задати запитання, яке часто звучить у соцмережах: чому залишилося нереформованим управління культури? Це тому, що там керівниця – ваша однопартійка?

– Багато речей, які сьогодні реалізовуються – це ті речі, яких я не міг реалізувати без більшості. Адже рішення приймає міська рада, а не міський голова. Зрозуміло, що Продан ніколи б не пішов на прийняття рішень, які би покращили ситуацію в місті. Велика робота триває у багатьох сферах, готується багато змін.. Зараз постало питання об’єднання лікарень. Це питання ми проговорили ще у 2018 році,але не могли його тоді зреалізувати. Це Інше питання – як? Чи не перетвориться зараз це у ситуацію: "Це наші лікарі, а це – не наші". Я зараз на цьому зосереджений: щоб там все було максимально прозоро, чесно і справедливо.

Щодо управління культури,то пропозицій реформувати його не було. Чим можна замінити культуру? Культура – це найбільш складна річ, яка дуже чутлива до втручань із зовні. Є тут матеріальна частина, за яку міська влада несе безпосередню відповідальність – це фінансування, організація роботи мистецьких та музичних шкіл, створення належних умов для роботи творчих людей. Ти можеш, звісно, прийти і, як великий реформатор, сказати: "Завтра наша музична школа закине скрипку і фортепіано, і тепер ми дітей почнемо вчити грати на бас-гітарі". Маю сумнів,що це спрацює. Не можна перевертати все з ніг на голову. Має бути баланс культурного консерватизму, традицій і нового. Необхідно сприяти втіленню креативних ідей, підтримувати цікаві мистецькі ініціативи, навіть, якщо вони здаються комусь чудернацькими,бути чутливими до культурних попитів чернівчан.

– Якщо вже заговорили про культуру. Нещодавно нардеп Олена Лис запропонувала узгоджувати музичний репертуар вуличних музикантів на вулиці Кобилянської. Ваша думку з цього приводу?



– Є речі, які точно не треба регулювати, адже вони є саморегульованими. Якщо співак вийде на вулицю Ольги Кобилянської і почне співати те, що не подобається людям, то шанси у нього отримати "головиць" зростуть у геометричній прогресії. На третій раз, коли він отримає "головиць", він з Кобилянської піде. Якщо він співає навіть російськомовні пісні,але люди слухають, кидають йому гроші, то заборони тут не спрацюють і у міської влади є значно більше важливіших завдань, ніж бігати за музикантами й узгоджувати з ними їх репертуар. Такі пропозиції нічого, окрім сарказму, не викликають.

– Чернівецька ОДА не розподілила Чернівцям грошей на ремонт доріг. Це продовження ворожнечі голови ОДА з мером?

– Теоретично вони можуть це аргументувати тим, що, мовляв, ви 200 мільйонів отримали на Хотинську? А це – половина обласного бюджету. Тому не морочте нам голову.

Коли я говорив про конфлікт у стосунках з ОДА , мене не чули. Це – конфлікт інституцій. От говорили: Каспрук свариться з Осачуком, а Осачук насварив Каспрука на всеукраїнському рівні. Добре, поміняли, забрали Каспрука. Прийшов Роман Клічук, в якого з Осачуком давні приятельські стосунки, який був його радником. І що ми бачимо? Той самий конфлікт!



А все тому, що Осачук – несамостійна фігура. Там є Ковалюк, туди заходить Продан. Із-за політичних моментів обласна державна адміністрація стала античернівецькою. Тобто, такі видатні чернівчани як Осачук, який декларує, що він великий патріот міста, є античернівецьким. Адже про Чернівці він не думає взагалі. Ні про один об’єкт, який мав бути зреалізований за державні кошти. У мене є інформація про те, що реконструкцію басейну в школі №27 у "будинку з левами" просто "зарубали". А це був найбільш готовий до реалізації проект! У нас є проектно-кошторисна документація, виграний тендер. Дайте нам фінансування і басейн буде! І хай губернатор на відкритті переріже там стрічку! Але, на жаль, блокування таких проектів робиться іноді навмисно.

– Таких інституційних конфліктів із попереднім головою ОДА Фищуком у вас не було?

– Рівень цих конфліктів залежить від рівня людей, які приймають рішення у міській владі і в ОДА. Не було конфліктів.

– Через вашу політичну близькість?

– Було спілкування, звісно. У мене з Олександром Георгійовичем були нормальні стосунки. Але не можу сказати, що була величезна підтримка від ОДА на той час. Мотивувалося все дуже просто: у міста є і так багато грошей, місту нічого не потрібно. А це неправильно, бо чернівчани сплачують до обласного бюджету величезні кошти.

Краще було, коли Павлюк був виконувачем обов’язків голови. Ми тоді вперше почали отримувати кошти. Скажімо, на вулицю Кармелюка, на поточний ремонт Хотинської. Михайло Вікторович більше переймався проблемами Чернівців.

Але зараз підтримки від області нема. Ми тільки чуємо про якісь суперпроекти, які, в тому числі, президенту у вуха вкладають. "Ой, давайте, побудуємо конгрес-холл!". На першій же нараді в університеті я сказав, що скептично до цього ставлюся: "Нам не треба ці "Нью-Васюки". Давайте краще зосередимося на чомусь, що вже є, що треба зробити!". Басейн у 27-ій школі. Дренажна галерея під університетом, щоб ми взагалі не втратили університет, і щоб не поїхала ця гора... На це потрібні величезні гроші, і їх ніхто не побачить, і ти не отримаєш жодного електорального ефекту. Це ті речі, які треба робити, не дивлячись на те, що вони тобі нічого не дадуть!

А вони починають: то спорткомплекс, то лукодром, то вже плавальний комплекс на Винниченка... Президенту сказали, що вже у вересні відкриваємо! Щось не чути гуркоту екскаваторів, які там щось роблять... Вони зосередились на області й на селі Вікно. З того, що знаю з різних джерел, вони роблять усе, щоби місто отримало якомога менше податків від структур, які підпорядковані області. Розпорошують податки з обласних структур по області, щоб місто не мало надходжень. Але дасть Бог, і це мине.

– Нещодавня раптова репліка Осачука із закликом до міста повернути Центральний палац культури Чернівців єврейській громаді – це була політична заява?

– Це була певною мірою заморожена проблема, яку Сергій Дмитрович спробував сміливо розрубати. Але тепер виникає безліч питань, не просто ж так раніше не вдавалося одним махом все вирішити.

Мав розмову з головою єврейської громади Буковини. Говорив про те, що є кілька речей, які ми маємо узгодити на самому початку – неприпустимість виселення Палацу культури, де займаються сотні й тисячі чернівчан. Голова громади запевнив, що ніхто нікого не збирається виселяти. Але це питання має бути ретельно обговорене, вирішено у правовій площині з відповідними юридичними гарантіями.

Найбільша проблема у Романа Клічука – відсутність комунікації. У себе на фірмі він міг порадитись з вузьким колом людей, одноосібно прийняти рішення і запустити його в дію. Але це не працює у місцевому самоврядуванні. Тим більше у такому місті, як Чернівці. Тому ми маємо і турнікет, і демонтаж пам’ятника Воробкевичу, і флагшток біля парку "Жовтневого".

Питання щодо палацу культури має бути ретельно прокомунікованим. І з депутатським корпусом, і з громадою. Знаю, що Посольства Ізраїлю, Німеччини та США підтримують передачу палацу єврейській громаді. Треба і з ними комунікувати, щоб потім не виявилося, що єврейській громаді ми передаємо будівлю, яка потребує реновації та капітального ремонту на десятки і сотні мільйонів гривень, а вони потім залишаться сам-на-сам із цією проблемою. Ви підтримуєте? Тоді ви й допомагайте! Шукайте фонди, гранти, програми.

Зрозуміло, що ця будівля справедливо має належати єврейській громаді. Але це дуже непроста тема. Пан Маховіков від недосвідченості у присутності послів заявив, що міська влада повністю підтримує заяву Осачука. Не треба кидатися такими заявами, треба бути більш зваженим. Підтримуємо, але з певними умовами. Бо немає простого рішення складних проблем. Якщо вони складно вирішувалися десятками років, то ми не можемо її вирішити моментально.

Тепер у цій ситуації у нас можуть виникнути багато й інших похідних. Вірменська церква належить вірменській громаді. Це абсолютно тотожні речі! Так само вірменська громада має вирішувати, буде там філармонія проводити концерти, чи не буде. Це наступне питання, яке постане, якщо досвід Єврейського народного дому буде успішним. А чи не буде румунська громада на щось претендувати? А чи не прийде німецька громада і скаже: "Слухайте, у нас тут є чотири поверхи Німецького дому. А взагалі-то Німецький дім весь побудований за кошти німецької громади!". Може, виселимо Віталія Михайлішина з квартири, віддамо колишню "Карінтію"? Влада має бути обережною під час створення таких прецедентів!

Варто пам’ятати, що не всі наші релігійні громади повернули своє майно. Церкви – так. Але є будинки, які належали певним парафіям, належали до певних церков у Чернівцях. І землі так само! У греко-католицької церкви на вулиці Руській було величезне господарство, величезний "кавалок" землі, де сьогодні дитсадок, де сьогодні університет має корпус.

А далі може включитися питання, яке дуже болісно проходило у всіх країнах східної Європи та колишнього СРСР, – питання реституції. Якщо мій батько побудував цей будинок на вулиці Кобилянської, а я живий. Моїх батьків з цього будинку "за шкірку" витягли і відправили в Трансністрію, і в таборах вони загинули... То чому в мене це забрали? Поверніть назад! У нас були такі прецеденти. Одну родину свого часу вивезли до Сибіру. А вони мали тут маєток на нинішній вулиці Щербанюка. І навіть по закону про реабілітацію жертв репресій вони отримали якусь невеличку, але компенсацію. Однак справа довго розглядалася в судах, родина вимагала повернення будинку, де вже десятки років працює бюджетна установа.

Це дуже складні речі. Але про них, звісно, треба говорити. І тут ніхто не скаже, що ми проти передачі будинку єврейській громаді. Ми – за, навіть при тому, що ця громада не така велика, як була колись. І, напевно, на жаль, буде ставати все меншою.

Це треба зробити. Але про всі умови має бути домовлено заздалегідь. Умовно кажучи, віддаємо будинок, єврейська громада за участю спонсорів його реконструює, а місто, умовно кажучи, бере в оренду в єврейської громади це приміщення під палац культури.



"Не знаю, що Клічук має утнути, щоб ми проголосували за його відставку"

– Чи часто Роман Клічук звертається до вас за допомогою?

– Періодично звертається. Вони ж працюють в режимі цейтноту. Тож не завжди є час порадитись. Багато рішень треба приймати "з пилу, з жару". Бачу, на жаль, що команду в ратуші трохи заганяють в куток. Були плани, були концепції розвитку, чи як вони там називалися... Маю на увазі документ стратегічної сесії, який вони розробляли перед виборами. Але я поки не бачу, щоб вони рухалися до реалізації цього документу. І нашу концепцію не сильно вони вивчили, і свою не сильно реалізовують. В принципі, писалась вона "зі стелі". Ну приїхав Павло Шеремета. Чудова людина! Але для того, щоб написати Стратегію розвитку Чернівців, у Чернівцях треба народитися, жити, і це місто потрібно пропустити крізь себе.



– Три головні провали Клічука і його команди.

– Я не хотів би говорити про провали. Про всі його провали постійно говорю йому в очі. І сподіваюся, що він зробить висновки.

Не зовсім розумію деякі неконтрольовані ситуації, які мене просто шокували. Скажімо, те, що управлінські компанії "Єврокомунбуд" і "Порядок в домі", з якими я "воював", на які, в тому числі, Василь Зазуляк звертав увагу – мовляв вони "якісь не такі, і не прибирають місто, і не косять траву"... Виявляється, вони стали одними з найкращих, адже виграли 7 млн. грн.. з міського бюджету на прибирання міста! Хлопці, невже ви на якомусь етапі зрозуміли, що з мафією безмістовно боротися, а краще її очолити? Домовилися вже?! Я цього не розумію. Не вірю в те, що вони якісно прибиратимуть місто. Якщо будуть закривати очі на те, що вони неякісно працюють і платити їм гроші з бюджету, значить домовились.
Тут повна зона відповідальності Романа Васильовича. Григорій Прохоренко, керівник департаменту інфраструктури та благоустрою – це кандидат від "Єдиної альтернативи". Начальник управління порядку Віталій Колодрібський – це взагалі друг дитинства Романа Васильовича... У них є всі важелі для того, щоб місто було "вилизане". Час йде, ми очікуємо...

– Три головні "перемоги" Клічука...

– Про "перемоги" хай Клічук говорить сам. Це буде чесніше. Я радий, що на вулиці Головній відкрили новий стадіон, кінотеатр Миколайчука запрацював, продовжується ремонт Хотинської. Це – потужні об’єкти, які будуть слугувати нашим дітям і онукам. Але все це насправді було зроблено до нього.

– Не раз звучала теза про те, що для балансу і комунікації між Чернівцями та центральною владою, секретарем міськради мав би бути бодай хтось із "Слуги народу"...

– Міська влада не може бути в опозиції до центрального уряду. Це неможливо. Можна висловлювати свою незгоду з якимись рішеннями, можна десь шукати точки дотику, але не сваритися... Бо це нонсенс.

Роман Васильович попросив дати йому можливість повністю сформувати свою команду. Ми пішли на цей крок, ми підтримали його, маючи певні застереження. Я говорив йому, що це зовсім не правильно: бо це повнота влада. Коли я був міським головою, найбільше цінував тих людей, які мені в очі могли сказати, що я неправий. Це стримує. Це – система запобіжників від прийняття дурних рішень. Коли всі твої заступники дивляться тобі в рота і кажуть: "Так-так, так-так" – це погано. Це збільшує кількість помилок.

– Роман Васильович, запропонувавши кандидатуру Марини Кирилюк на посаду секретаря ради, застрахував себе від повторень сценарію відставки "Федорук" чи "Каспрук"?

– Станом на сьогодні не прогнозую, що такий сценарій у міській раді буде знову реалізовано. Хоча треба розуміти, що попереду – ще чотири роки. Ця каденція міськради переживе парламентські вибори й вибори президента. І це може змінити політичну карту України, відповідно і Чернівців. Однак сьогодні в жодному з тих сценаріїв, які я прогнозую, не бачу усунення міського голови. Тому що "Пропозиція" на це не піде принципово. Навіть не уявляю, що Клічук має утнути для того, щоб його "пішли".

Never say never. Якщо завтра ми побачимо, що біда чорна, то ми можемо змінити свою думку. При інших рівних умовах, при дотриманні законодавства, при роботі на благо громади – ми не можемо навіть допустити можливість його дострокової відставки. А це вже 16 голосів, які унеможливлюють цю відставку.

Але введення імперативного мандату може переформатувати і міську владу, й обласну владу у Чернівецькій області. Теоретично це може призвести до розбалансування міської влади. Не буде такої великої єдності в депутатів навіть у господарських питаннях. І збирати голоси буде дуже-дуже важко.

– В кулуарах ради вже не перший місяць ходять плітки про необхідність заміни секретаря міськради. Але, мовляв, фракції не можуть визначитись із єдиною кандидатурою депутата, якого висуватимуть на цю посаду. Чи розглядаєте ви такий сценарій?

– Зараз не розглядаю. Для всіх цих речей мають бути підстави. У нашої фракції на сьогодні є певні питання до деяких заступників міського голови. Далі ми побачимо, як вони працюватимуть.



"Щодо рішення про свою відставку планую судитись у ЄСПЛ"

– На якій стадії перебуває ваша судова справа щодо поновлення на посаді мера Чернівців, і навіщо вам це?

– Поновлення на посаді неможливе. Відбулися законні вибори, є законно обраний міський голова.

А цією судовою справою я хочу довести, що рішення Продана й депутатів, які відправили мене у відставку, незаконне. Ось все, що я хочу довести, і що вже майже довів, вигравши дві судові інстанції. Але, на жаль, у наших умовах судочинства в Києві на це питання вплинули.

На жаль, Верховний суд не сказав, що вони неправі, не сказав, що я неправий і відправив справу на новий розгляд в суд першої інстанції. До Чернівців справа не потрапила, а попала в Хмельницький. У Хмельницькому сказали, що не бачать підстав для мого звернення до суду. Тобто, поки що держава Україна вже в трьох інстанціях відмовила у судочинстві, у праві на захист. Якщо остаточне рішення Верховного суду буде про те, що я не маю права оскаржувати рішення Продана, буду звертатися до Європейського суду з прав людини, вже проти держави України, уже проти української судової влади, яка відмовляє мені захищати свої права. Це абсолютно не стосується поновлення, відшкодування заробітної плати. Ці вимоги є, але ЄСПЛ їх не буде розглядати. Буду оскаржувати відмову в можливості захищати себе в українських судах. Це стосується не тільки мене, а й інших моїх колег з різних міст і містечок України.

Я хочу, щоб був прецедент з ЄСПЛ, адже ця ситуація порушує нормальне демократичне законодавство. Тому цю норму треба прибрати із Закону України. Вона залишилась ще з 90-х років, коли депутати обирали голову міськради. Але ж нині міського голову обирають всенародно жителі міста, але депутатам чомусь залишили можливість його прибирати на свій розсуд. Дострокове припинення повноважень мера має бути. Для цього є інструмент – місцевий референдум, нехай чернівчани самі вирішують, правильний їх мер, чи не правильний!

Я задоволений, що після семи років керування містом в дуже складних умовах, останній суд, де мене звинувачували в корупційних діяннях у сумі 3 тисячі гривень, я виграв. Йдеться про те, щоб встигнути на нараду до прем’єр-міністра, скористався чартерним авіарейсом на запрошення людей, які його замовили.. Полетіло би порожнє місце в літаку, а Каспрук поїхав би машиною в ніч, витратив би бюджетні гроші на бензин, на водія, проживання… Це було б краще? Сплю спокійно. Це ж не "вишки Бойка".

– Як щодо "пентхауса"?

– Нічого. Всі справи напевно закриті. Всі дали свої покази.

– Чим ви зараз займаєтесь? Який ваш соціальний статус?

– Пожартую: "В активному пошуку". Не перебуваю на біржі праці. Зараз є кілька варіантів для адекватного стабільного працевлаштування, в тому числі й бізнес, яким я займався до того, як прийти у політику.

Дуже багато роботи займає організація роботи нашої політсили. Навіть не встигаю ходити по всіх комісіях. Але важливі засідання не пропускаю.

– Стабільний дохід в Олексія Каспрука зараз є?

– Стабільний дохід у мене є за рахунок заощаджень. Але він не такий, як би мені хотілось.

– Чому ви не стали керівником фракції "Пропозиція"?

– Бо я керівник гуманітарної комісії. Це все навантаження. Я вирішив, що присвячу свою депутатську каденцію гуманітарним питанням: освіта, культура, охорона здоров’я, соціальний захист, фізкультура, спорт. Усі ці речі є дуже важливими. Маю досвід для того, щоб контролювати всі ці питання, підказувати владі, робити їй зауваження тощо.

– У період виборів Клічук заявляв про якісь загрози, небезпеки своєму життю, у зв’язку з чим він найняв охоронців та особистого водія. Ви з такими небезпеками не стикалися?

– Різне було в житті, безперечно. Певні обмежені заходи безпеки були. Я ніколи ними не зневажав, але вільно пересувався містом. А вороги у мене були й більш потужніші, ніж у Романа Васильовича.

– Проект "Партія чернівчан", від якого ви могли балотуватися, чомусь не "вистрілив" на цих виборах. Очевидно, що електоральне поле "Пропозиції" десь перетиналося із електоратом "ПЧ". Очевидно, що ваша політсила просто "відтягнула" у них голоси?

– Зовсім не погоджуюся. А взагалі думаю, що ці речі має коментувати "Партія чернівчан".

– А чому ви не пішли з "Партією чернівчан"?

– Бо я пішов з "Пропозицією". Це було прийняте рішення. Це була сформована команда. Але гадаю, якби "Партія чернівчан" подолала 5-відсотковий бар’єр, ми би з нею чудово би спрацювалися. Там багато чудових людей. Але сталося, як сталося. Все ще у житті може змінитися.

– Раніше ви, окрім місцевих виборів, брали участь у парламентських. Чи не виключаєте своєї подальшої участі як кандидат-мажоритарник на майбутніх виборах до ВР?

– В Україні трохи збочена політична система. Вона нестабільна. Мав досвід спілкування з політиками з Німеччини, США, інших країн. Так такого немає. Ти не станеш депутатом Бундестагу від партії Меркель, якщо ти у віці 22 років не прийшов в Християнсько-демократичний союз розклеювати на виборах афіші. Ти не можеш прийти завтра і сказати: "Ви йдете в парламент п’ятий раз, я заходжу до вас шостим номером у списку". Там не так все працює.

Якщо говорити про традиційну політичну систему, я ще дуже юний політик. У свої 43 роки я був двічі міським головою обласного центру, я був обраний до Верховної Ради України, але відмовився від мандату. Для 43-х років досягнень на політичній ниві у мене – вище даху. Сподіваюся, Боженька ще дасть трохи пожити на цьому світі... Тож, усе можливе.



– Не жалкуєте, що на одних з парламентських виборів ви відмовились від депутатського мандату?

– Ні, зовсім не жалкую. Це була би зрада чернівчан. Переконаний, що мені у парламенті було би легше: сиди, тисни кнопки, отримуй гроші, компенсацію за житло, заводь нові зв’язки. Але розумів і розумію, що таким вчинком я би зрадив чернівчан. А на це я піти не можу. Сподіваюся, Роман Васильович також на це не піде.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram