Cвятитель Андрій, архієпископ Критський
Андрій Критський народився в Дамаску в сім’ї благочестивих християн. До семирічного віку хлопчик був німим. Дар мови він отримав після причастя Святих Христових Таїн. Після цього юнак допитливо вивчав Святе Письмо та богословські науки. У віці чотирнадцяти років він прийняв постриг в обителі преподобного Сави Освяченого в Єгипті.
Святий Андрій вів суворе та цнотливе життя. Його покірність та стриманість, чесноти та розум викликали подив. У 680 році він став представником святого міста на IV Вселенському Соборі, опісля – архидияконом храму Святої Софії в Константинополі. Під час правління імператора Юстиніана II Андрія возведено в сан архиєпископа міста Гортини на острові Крит.
Святий Андрій заснував нову літургічну форму – канон, богослужбовий текст, що складається з певної кількості об’єднаних між собою пісень. Канон Андрія Критського називається Великим, оскільки він є найбільшим з усіх богослужбових канонів.
з написаних ним канонів найбільш відомий – "Великий покаянний канон", що містить у своїх піснях 250 тропарів. Він читається під час Великого посту.
Архиєписоп Андрій Критиський написав також канон на Різдво Христове, стихири на Стрітення Господнє й багато інших піснеспівів.
Упокоївся архиєпископ Андрій Критський у 726 році. Його мощі перенесено до Константинополя.
Преподобна Марта
Преподобна Марта († 551, Сирійська Антіохія, сьогодні - територія на півдні Туреччини) — візантійська християнська свята з Антіохії, мати святого Симеона Стовпника.
Преподобна Марта народилася в Антіохії. Її батьки були благочестивими християнами. Марта хотіла провести життя у дівоцтві, але батьки наполегливо переконували її вийти заміж. Проте одного разу в храмі Божому їй було видіння, після якого вона погодилася вийти заміж. Згодом вона зачала сина – святого Симеона. Через кілька років Марта стала вдовою і виховувала єдиного сина за повелінням Івана Предтечі. Преподобна завжди молилася, аби Господь прийняв Симеона Собі на служіння, так само як це було з Самуїлом, сином провидиці Анни.
Одного разу Марта розважала над тим, що чекає її сина, коли він виросте, і їй було видіння. Здавалося, що вона на крилах піднімається в небо, тримаючи на руках сина, підносить його як дар Богові зі словами:
- Таке твоє сходження, дитя моє, я бажала побачити. Нехай в мирі відпустить мене Творець мій, бо сподобившись доручити Йому плід лона мого, я отримала благодать Його!
Це, як і решту видінь, Марта берегла у серці своєму і дякувала Господеві. Завжди пеподобна була в храмі Божому. Ніколи не порушила церковного правила, вона перша приходила в храм і йшла останньою, зі сльозами на очах молилася на всенічних службах, часто причащалася Святих Таїн Христових. Свідченням цього було те, як змінювалося її обличчя після Причастя – воно починало світитися дивним світлом.
Марта була невимовно милосердною – завжди допомагала знедоленим, годувала тих, хто потребував цього, доглядала хворих, померлих допомагала поховати, а тим, хто готувався до хрещення, власноруч виготовляла одяг. Ніколи вона не була злою, гордою, сумною, марнослівною і ніколи не сперечалася. Навпаки, була миротворцем, коли хтось сварився.
Коли ж праведний Симеон подвизався на Дивногірському стовпі, Праведній Марті з’явилися апостол Тимофій та святий Іван Хреститель і вона почула від Хрестителя Господнього:
- Я повсякчас прошу Бога за тебе і ніколи не покину тебе.
Інколи вона приходила провідати сина, Марта зі страхом дивилася на натовп недужих, які просили про зцілення, і благала Господа, аби ворог спасіння не зловив Симеона і свої сіті. В той же час вона наказувала сину:
- Дитя моє! За все належить прославити Господа, Який діє через тебе. Пам'ятай про неміч свою і бережи серце своє!
Одного разу, після багатьох років благочестивого життя, як і завжди - вночі, Марта молилася і знову їй було видіння: на небесах чини ангельські зі свічками в руках промовляли до неї:
- Через рік ти звільнишся від плоті і ми візьмемо тебе в місце, яке Творець приготував для тебе.
І коли минав останній рік земного життя Марти, вона прийшла навідати сина і він промовив:
- Благослови мене, мати, - так, як Авраам благословив Ісаака.
- Для цього я і прийшла сюди, аби сподобитися твого благословення і молитов. Через три місяці Господь забере мене до Себе. Він тебе і благословить, аби ти благополучно завершив початий тобою подвиг і удостоїть тебе Царства Свого.
Помираючи, свята Марта заповідала, аби її поховали там, де ховають бідняків і подорожуючих. Але Господь наказав Симеону перенести її тіло до себе, на Дивну гору і поховати її при своєму сповпі. Чимало антіохійців, священиків з кадилами і свічками супроводжували її тіло як велику угодницю Божу. Ті, хто ніс ковчег з тілом, стверджували, що не відчувають ваги, ніби тіло саме йшло по повітрю.
Після похорону біля гробу преподобної неодноразово відбувалися Божі чуда: сліпі починали бачити, біси виходили з людей, хворі отримували зцілення - за заступництвом Преподобної Марти і з благодаті Господа нашого Ісуса Христа.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
