Яке сьогодні свято відзначають за церковним календарем

12. Сб. Прп. Ісаакія.

Преподобний Ісаакій



Преподобний Ісаакій походив "зі сходу", цілком ймовірно, з Сирії. Він трудився в пустелі, поки не почув голос із небес, що звелів йому вирушити в Константинополь. Прибувши туди, святий застав столицю охопленою єрессю аріанства, прихильником якої був імператор Валент (364-378). Коли імператор збирався на війну з варварами, прп. Ісаакій кілька разів підходив до нього з умовляннями, просячи відкрити церкви і припинити гоніння на православних. За це наближені імператора побили святого, а Валент наказав кинути його в смердюче болото, з якого живим не вибиралася жодна істота. Але 2 ангели чудесним чином позбавили преподобного Ісаакія від загибелі. Прийшовши до імператора в останній раз, він передбачив йому поразку у війні і загибель у вогні. Розгніваний імператор наказав кинути подвижника в темницю до свого повернення. За пророцтвом святого, армія Валента була розбита варварами, а імператор, рятуючись утечею, згорів в дерев’яній коморі, підпаленій переслідувачами.



Про зустріч преподобного Ісаакія з Валентом і прогнози поразки і загибелі імператора повідомляють також церковні історики блж. Феодорит Кирський, Созомен і деякі інші. У житії прп. Ісаакія, в зв’язку з цими подіями, згадується історія, що не зустрічається в інших редакціях: святий дізнався про загибель імператора ще до того, як звістки про це дійшли до Константинополя, бо він чудесним чином відчував запах горілого тіла, що доносився з місця битви. Ця історія була згодом переказана істориком Іоанном Зонарою.

Після смерті імператора Валента на престол зійшов імператор Феодосій I Великий (379-395). Почувши про пророцтво святого, імператор наказав відпустити його з темниці і з почестями прийняв в палаці. Після цього прп. Ісаакій, згідно з житієм, брав участь у II Вселенському Соборі (381) (проте в списках учасників Собору він не зазначений). Потім святий хотів повернутися в пустелю, але благочестиві вельможі Сатурнін і Віктор просили його не залишати Константинополь і своїх духовних чад. Зваживши їх умовляння, прп. Ісаакій попросив побудувати йому келію. Кожен із вельмож звів в своєму маєтку житло для нього, і святий вибрав скромну келію, споруджену Сатурніном. Вона була розміщена в передмісті Константинополя, за міськими стінами. До святого приходило багато людей з міста, він відвідував жителів на їх прохання, щоб помолитися з ними і благословити їх будинку. Імператор Феодосій також неодноразово запрошував його до палацу. Прп. Ісаакій завжди прагнув допомагати бідним, і якщо хтось, зустрівши його на дорозі, просив милостиню, то він знімав з себе плащ і віддавав жебракові. Якщо він повертався з міста і ворота вже були закриті, то після молитви і хресного знамення святого вони завжди чудесним чином відкривалися. Через деякий час навколо келії Ісаакія був заснований монастир, згодом названий Далматським, який вважався найдавнішим в Константинополі; там святий прожив до кінця своїх днів.
Відчувши наближення смерті, прп. Ісаакій скликав учнів, наставляв їх у правій вірі і вибрав серед них одного, на ім’я Далмат, якого призначив своїм наступником.

Після кончини святого імператор наказав здійснити урочисте поховання з процесією до церкви св. Ірини (що тоді була кафедральним собором Константинополя). Братія монастиря і учні святого випросили дозвіл покласти останки Ісаакія в церкві св. Стефана, побудованої неподалік від Далматського монастиря. Св. Ісаакій був похований біля вівтаря цього храму, праворуч від святого престолу.

Виходячи з тексту житія Ісаакія, роком його смерті слід вважати 383. Однак інші джерела таку дату не підтверджують. Згідно з житієм Далмата, Ісаакій жив ще за архієпископа Аттики. Каллінік, автор житія прп. Іпатія Руфініанського, також повідомляє, що св. Ісаакій був живий ще в 406 р, коли відвідував прп. Іпатія в його монастирі. При цьому інша версія житія Далмата, видана М. Гедеоном, підтверджує 383 р. як дату смерті святого, проте сам видавець критично ставиться до датуванням цього твору, вказуючи на різноманітні невідповідності, що зустрічаються в тексті.

Дослідники неодноразово порушували це питання, і, на загальну думку, 383 р. можна вважати роком смерті преподобного. Зараз загальновизнаним є датування його кончини періодом після 406 р. Деякі дослідники більш конкретно визначають рік смерті св. Ісаакія. Так, А. Камерон відносить його кончину до 416 р., на підставі даних про церкву первомч. Стефана, в якій було покладено мощі Ісаакія. Існує думка, що святий помер в 424 або 425 р.
Згідно О. Мейнардуса, частки мощей прпп. Ісаакія і Далмата зберігаються в скиті Нова Фіваїда на Афоні.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram