Вознесіння Господнє
Вознесіння Господнє – важливе християнське свято у православному календарі. Воно відзначається на 40-й день після Великодня. Цього року Вознесіння припадає на четвер, 10 червня.
Згідно з Євангелієм, упродовж 40 днів від свого воскресіння Христос багато часу проводив на землі. Він спілкувався з учнями й розповідав про Царство Боже, готуючи їх до важливої місії – поширення християнства.
У день вознесіння Ісус Христос зібрав апостолів на Оливковій горі (відомій також як Єлеонська). Він дав учням останні настанови, готуючи до зішестя на них Святого Духа. Піднявши руки і благословивши апостолів, Христос почав віддалятися й піднявся на небо.
Суть свята полягає в тому, що Ісус не помер, але вознісся на небеса у плоті.
Преподобний Микита сповідник, єпископ Халкидонський
Преподобний Микита сповідник, єпископ Халкидонський, жив у другій половині VIII століття. За своє богоугодне життя він був возведений у сан єпископа Халкідонського. Святитель Микита відрізнявся милосердям, завжди допомагав убогим, у своєму будинку приймав мандрівників, піклувався про сиріт і вдів, заступався за скривджених.
Під час царювання іконоборця Лева Вірменина (813 - 820) святитель Микита мужньо викривав іконоборчу єресь і переконував своїх пасомих благоговійно поклонятися святим іконам Христа, Божої Матері та угодників Божих, переніс багато страждань від безбожного імператора і його однодумців-іконоборців, був підданий мукам і відправлений на заслання. Святий сповідник Микита помер на початку IX століття. Від його мощей здійснювалися чудесні зцілення. У каноні служби йому, написаному Константинопольським пресвітером Йосифом, прославляється також брат святителя Микити - святий Ігнатій.
Святитель Ігнатій, єпископ Ростовський
Святитель Ігнатій, єпископ Ростовський, народився в благочестивій родині і був вихований у всякій християнській чесноті. Переконавшись в суєті світу цього, він відрікся від світу і прийняв постриг в чернецтво в Богоявленському монастирі Ростова Великого, в якому пізніше був деякий час настоятелем в сані архімандрита.
У 1261 році святий Ігнатій був зведений на єпископську кафедру Ростова Великого. Ставши єпископом, він, "прийняв паству словесних овець", "добре" пас "церква Христову", "просвіщаючи всіх потьмарених серцем, наставляючи на шлях істинний". Просвітництво Білозерського краю святою вірою і побудова в 1269 році першої обителі в ім'я Святої Трійці на березі Белоозера - все було в правління святого Ігнатія Ростовської єпархією. Він управляв єпархією протягом 26 років, в один з найважчих періодів в історії Русі - монголо-татарського ярма. В цих умовах єпископ Ігнатій невтомно і самовіддано трудився в творенні Святої Церкви і Вітчизни, утверджуючи паству у вірності святому Православ'ю.
У 1274 році святий Ігнатій був присутній на знаменитому Соборі Володимирському, виправляємо церковні справи. Два рази у справах єпархії святителю довелося робити тяжку подорож в Орду з клопотанням про церковний причет. У 1280 році він відспівував митрополита всієї Русі Кирила. Святий Ігнатій відомий як миротворець князів ростовських Димитрія і Костянтина Борисовичів; в пам'ять примирення їх заснована в Ростові Борисоглібська церква. За час свого служіння він побудував кілька чернечих обителей і був справжнім отцем для своєї пастви.
Святий Ігнатій - єдиний з усього сонму святих, що в землях Русі просіяли, якого Господь прославив нетлінням і цілющим даром мощей ще до їх поховання. Святий угодник Божий преставився 28 травня 1288. У Ростов Великий на поклоніння покійному архіпастиреві стали стікатися численні віруючі. Безутішним був їх плач.
Гріб з тілом одягненого в архієрейський одяг святителя через велике скупчення народу не відразу могли внести в храм. Чин поховання відбувався під відкритим небом. Коли гріб понесли у храм, дві благочестиві черниці, Феодосія і Ксенія, і деякі інші молільники побачили, як святитель повстав з гробу і, як би летячи по повітрю, зупинився над тим місцем, яке було призначене для поховання, благословляючи зібраний народ. Доторкнувшись до мощей святителя архімандрит Стефан, у якого від народження не розгиналися пальці руки, негайно отримав чудесне зцілення. При вигляді чудес, якими Господь прославляв Свого угодника, було вирішено не ховати в землі святі мощі покійного.
На наступний день, коли до гробу святителя Ігнатія був принесений список з іменами всіх висвячених ним за життя священиків і дияконів, покійний святитель, як живий, простягнув руку і взяв поданий йому сувій.
Святитель Ігнатій після кончини своєї був визнаний святим і тіло його не поховали, тому що чудеса, які творилися при самому відспівуванні, спонукали клір і народ поставити відкрито його мощі в Ростовському Успенському соборі у північних воріт вівтаря, де покоїлися відкрито.
За літописом XV століття святий Ігнатій - "великий чудотворець", і в грамотах XVI століття він - "святий чудотворець".
"Іконописний оригінал" дає наступний опис образу святителя Ігнатія: "Подобою сивий, брада аки Алексія митрополита, на чолі клобук біл, ризи святительські камчатие блакитнії, спідня багряна, в омофор, в руках Євангеліє".
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
