Про самарянку
У п'яту неділю після Пасхи, згадується зустріч Ісуса Христа із самарянкою. Про цю подію оповідає Євангеліє від Йоана (4:4–42).
Поблизу міста Сихар відбулась розмова Сина Божого (як людини – єврея, юдея) із жінкою-самарянкою. Юдеї й самаряни вірили в Одного й Того ж Єдиного Бога, але юдеї мали основне місце поклоніння на горі Сіон у Єрусалимі, а самаряни – на горі Гаризім на півночі країни. Самаряни з усього Святого Письма визнавали тільки П’ятикнижжя Мойсеєве (найважливіші писання) та книги пророків (менш для них важливі). Самаряни були сумішшю тих нечисленних євреїв, котрі залишились у Палестині після вигнання більшості у вавилонський полон, із прийшлим населенням, а юдеї пишалися своєю "чистокровністю". Разом з тим, самаряни зберегли деякі елементи культури (мову, стару писемність, давній календар), що їх юдеї під час полону втратили, але набули інших – від неєвреїв. Ці відмінності були причиною різкої ворожнечі юдеїв і самарян: вони зовсім не спілкувалися й буквально обходили одні одних десятою дорогою.
Ісус Христос прийшов до старовинної криниці Якова (про яку мовиться в П’ятикнижжі), присів і чекав на спраглих людей. Підійшла жінка. Ісус зламав давні стереотипи і першим звернувся до жінки, та ще й самарянки: "Дай Мені напитися" (води живої – чистої, джерельної). У цьому проханні закладено глибокий зміст. У ті часи для побожних людей сідати разом їсти, пити означало входити у внутрішній світ того, з ким їси і п’єш. Тому подальшою темою розмови було особисте життя цієї жінки. Образно кажучи, Ісус почав копати в її серці нову криницю, яку наповнив водою життя. "Як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки?" Він попросив води, але насправді дав їй іншу живу воду. Спаситель є правдивим джерелом живої води і напоює кожну спраглу людину Божою водою – Святим Духом.
Чим заслужила ця жінка, що Господь звернув на неї особливу увагу? Самарянка була звичайна жінка з народу. При зустрічі з невідомим Подорожнім вона спочатку не знала, що це був Христос (а самаряни, як і юдеї, ждали приходу Спасителя).
Але як тільки самарянка зрозуміла, що перед нею великий Пророк, бо Він знає її гріховне життя, відразу попросила розв’язати віковічну суперечку: де, у якому храмі потрібно поклонятися Богові – на Сіоні чи на Гаризімі. Вона бажала пізнати правду, ловлячи кожне слово Спасителя, і розмова з Ним принесла їй спокій та радість. "...Прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі" (Ів. 4:23). Цим одкровенням самарянка не бажала втішатися сама, а поспішила до міста і сповістила: "Підіть та подивіться на Чоловіка, що сказав мені про все, що я вчинила".
Святий апостол Андроник
Святий апостол Андроник зі святою Юнією, помічницею своєю, знаменитий був у лику святих сімдесяти апостолів. Повірив у Христа швидше, ніж святий апостол Павло, йому ж і родичем був, як же про те Павло святий у Посланні до римлян свідчить, кажучи: "Вітайте Андроника і Юнію, родичів моїх і співв'язнів, що знамениті серед апостолів, бо швидше від мене повірили в Христа". Був же святий Андроник єпископом у Панонії, проте не лише одного града чи краю, але цілого світу проповідник й учитель. Все-бо, наче крилатий, обійшов, звабу бісівську в основі викинув, проповідуючи Христа. Мав же послідовницю — предивну Юнію, і з нею для світу помер, для Христа ж одного жив, багатьох до благорозумности привів.
Ідольські храми зруйнувавши, божественні церкви будували, і силою Духа Святого духів нечистих з людей виганяли, і пристрасті хворобливі лікували. Спільним же єства людського боргом смертним з тутешніх відійшли, прийняли від Господа вінець апостольства і мучеництва, бо від невірних багато вистраждали. їхні ж святі мощі разом із мощами багатьох святих мучеників у Євгенійських поселеннях знайдені були й одкровенням сповіщені, як же про те місяця лютого у двадцять другий день написано.
Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram
