Початок німецько-радянської війни (22 червня 1941 року) дав змогу населенню Буковини виявити його істотньо-природні почуття та прагнення. Як після розвалу Австрійської монархії у 1918 році, так і пізніше українці приступили до переобрання влади у свої руки з вірою й бажанням пізніше прилучити Буковину до Самостійної та Соборної України.

Про це йдеться у книзі "Буковина: її минуле і сучасне" (Д. Квітковський, Т. Бриндзан, А. Жуковський).



Воєнні дії на східному фронті не були несподіванкою для українського підпілля Буковини, яке від початку 1941 року готувалося до цього і відразу ж приступило до дії. Розправи з червоноармійцями та протокомуністичною адміністрацією почалися з українських Карпат, де знаходився центр українського підпілля, а потім далі на північ, до Чернівців та Дністра.

Особливо великих втрат зазнали більшовики на Вижниччині, де українське національне повстання набрало чималих розмірів. Організатором і керівником цього повстання було підпілля ОУН.

Під тиском українського збройного спротиву більшовицькі підрозділи покинули Вижницю наприкінці червня 1941 року. З доручення ОУН було організовано на всю Вижниччину "Тимчасовий Український Комітет" на чолі з М. Мичковським, який і перебрав у свої руки всі громадські установи.

Ось як описує Мичковський ці історичні події на Вижниччині:

"Вибраний тимчасовий комітет почав урядувати в будинку Держ-Банку, в центрі Вижниці. Першим його завданням було забезпечити порядок і схоронити громадське добро для "майбутньої Української Держави" і тому головну увагу звернули на створення власної поліцїі. При помочі військововишколених одиниць зорганізовано поліційні частини з молодців з довколишніх сіл. Їх озброєно зброєю, що залишила совєцька міліція".

Німецько-радянська війна мала на Буковині більше партизанський характер. Вже першого дня війни німецькі бомбардувальники знищили всі радянські літаки на летовищі Жучка-Рогізна, опанувавши цілковито територію з повітря. Радянські війська нищили все перед своїм відступом. У Чернівцях червоноармійці знищили Поштову вулицю та лівий бік вулиці, яка йде з ринку до будинку фінансової адміністрації. В Лужанах пошкодили залізничний вокзал. Вступаючи в Чернівці, румунські війська спалили синагогу.

Важливу роль у цей період часу відіграв український повстанський рух.

Звістка про створення української влади у Вижниці швидко облетіла всі села району і вже першого ж дня зійшлася до міста велика кількість людей, делегатів з усієї Вижниччини. На площі в центрі Вижниці відбулась велика маніфестація, на якій М. Мичковський повідомив про створення "Тимчасового Українського Комітету", що перебрав владу у цілому районі. Після маніфестації прибула до комітету делегація з представників єврейських громад, яка повідомила про свою лояльність та попросила опіки.

За час української влади не було випадків убивств чи грабунку, а погром на євреїв здійснювався румунською армією після її приходу.

Радянська армія відступала далі на північ; по всіх місцевостях Буковини українське населення приступало до переобрання влади й збереження ладу. Організований рух перекинувся з Вижниччини на Вашківський район; в цей же час переобрання влади відбулося в Чернівцях, Кіцмані та Заставні. На ратуші міста Чернівців знову замайорів український прапор, а провідні українські діячі підготували скликання конституанти з усієї Буковини.

Все це не відбувалося без жертв: багато українських патріотів розстрілювали більшовики під час відступу, інших примусово забирали з собою. В Кіцмані під час відступу радянські війська розстрілювали університетського асистента І. Лоюка, а між забраними був також чільний український діяч М. Тарко. Серед буковинських лідерів, які на початку липня 1941 року керували українським життям у Чернівцях, були П. Войновський, Б. Кіндзірський, О. Микитюк, П. Шавло та інші.

Після того, як українська влада протрималася тиждень на Вижниччині 7 липня прибули перші стежі румунського війська з Берегомету над Серетом. Українська влада вітала румунське військо як союзників у боротьбі проти комунізму, та старалася розтлумачити румунським старшинам, що населення північної Буковини бажає долучитися до України. Однак після свого приходу румуни почали зривати українські прапори і написи, а Український Комітет залишили для зв’язку з місцевим населенням.

Разом з тим, збільшувалися переслідування всіх тих, хто відкидав румунські накази. 11 липня 1941 року Український Комітет закінчив свою працю, а більшість з його активних діячів перейшли на галицьку сторону. Також і в інших частинах Буковини – у Чернівцях, Кіцмані та Заставні румунські війська ліквідували новопосталу українську владу, замінюючи її румунською цивільною адміністрацією.

Події на Буковині в червні 1941 року були проявом сили українського революційного підпілля, якому почали допомагати широкі українські маси Буковини. Українську владу, яка проіснувала неповних два тижні, знову узурпував загарбник.

Читайте новини "МБ" у Facebook | Telegram | Viber | Instagram